4.Податкова реформа 1930—1932 рр.

Відповідно до постанови ЦВК і РНК СССР від 2 вересня 1930 р. в СРСР була проведена кардинальна податкова реформа. В ході цієї реформи була повністю скасована система акцизів, а всі податкові платежі підприємств (близько 60) були уніфіковані в двох основних платежах — податку із обороту і відрахуваннях від прибутку. Були об'єднані деякі податки з населення, а значне їх число скасоване. Весь прибуток промислових і торгівельних підприємств, за винятком нормативних відрахувань на формування фондів, вилучався в дохід держави. Таким чином, дохід держави формувався не за рахунок податків, а за рахунок прямих вилучень валового національного продукту, вироблюваного на основі державної монополії. В результаті податки і оподаткування багато в чому втратили значення для бюджету.

5.Зміни в податковому законодавстві срср в 1941—1965 рр.

Під час війни діяла система обов'язкових платежів з прибутку державних підприємств, встановлена в передвоєнний період. Але у зв'язку з додатковими потребами бюджету указами Президії Верховної Ради СРСР від 21 листопада 1941 р. і 8 липня 1944 р. введені нові податки і збори з населення: податок на неодружених, самотніх і малосімейних громадян СРСР; військовий податок; збір з власників худоби; збір за реєстрацію мисливсько-промислових собак.

Згодом до актів податкового законодавства були внесені істотні зміни в частині ввода в дію прибуткового і помайнового оподаткування фізичних осіб; сільськогосподарського податку; єдиного державного мита; збору на потреби житлового і культурно-побутового будівництва; податку з доходів від демонстрації кінофільмів.

У післявоєнний період відбувалося поступове заміщення оподаткування неподатковими джерелами поповнення бюджету. Головним з них був перерозподіл основної частини доходів державних підприємств і організацій. Але одночасно вони сплачували податок із обороту, за рахунок якого, наприклад, в 1954 р. формувалось 41% прибутковій частини бюджету СРСР. Це був свого роду акциз на товари народного вжитку — кришталь, меблі, кава, автомобілі, спиртне.

Крім того, певні особливості податково-правового статусу мали колгоспи. Наприклад, несплачені ними суми податків могли стягатися лише через народний суд. Стягнення ж заборгованості з підприємств і організацій фінансові органи здійснювали в позасудовому порядку. Це пояснювалося тим, що ресурси колгоспів знаходилися в груповій, колгоспно-кооперативній, а не загальнонародній власності.

У 1960-і роки істотний поворот «довкола власної осі» стався у сфері податкової ідеології. За ініціативою Н.С. Хрущева була зроблена спроба здійснити поступову ліквідацію оподаткування у зв'язку з «неминучою побудовою комунізму». В першу чергу було намічене знизити, аж до повної відміни, податки із заробітної плати трудящих. Для цього був прийнятий спеціальний законодавчий акт — Закон СРСР від 7 травня 1960 р. «Про відміну податків із заробітної плати трудящих і службовців».

6.Реформи податкової системи в срср в 1985—1991 рр.

У 1986 р. в СРСР була дозволена індивідуальна трудова діяльність громадян. Тому відповідно до положень Закону СРСР від 30 червня 1987 р. «Про державне підприємство (об'єднання)» встановлювалася плата за патент на право займатися індивідуальною трудовою діяльністю.

Відповідно до указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 листопада 1986 р. громадяни до початку заняття індивідуальною трудовою діяльністю зобов'язані були отримати реєстраційне посвідчення або придбати патент у фінансовому відділі виконкому Ради народних депутатів по постійному місцю проживання. Види діяльності, на які міг бути придбаний патент, і розміри щорічної плати за нього встановлювали Ради міністрів союзних республік.

За видачу реєстраційного посвідчення і патенту стягувалося державне мито.

Доходи від заняття індивідуальною трудовою діяльністю обкладалися податками, розмір яких визначався залежно від їх суми і з врахуванням суспільних інтересів. Громадяни, що мали патенти на право займатися індивідуальною трудовою діяльністю, звільнялися від сплати прибуткового податку з доходів від заняття даним видом діяльності.

Крім того, з ухваленням Закону СРСР від 30 червня 1987 р. «Про державне підприємство (об'єднання)» почалася реформа системи обов'язкових платежів державних підприємств до бюджету. Формувалася правова база для введення системи податків для індивідуальних підприємців, а також для кооперативів і підприємств за участю іноземних організацій.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 березня 1988 р. встановлений податок з власників транспортних засобів. У подальші роки виданий цілий ряд законодавчих актів по оподаткуванню окремих сфер економічної діяльності, які згодом були систематизовані в Законі СРСР від 14 червня 1990 р. «Про податки з підприємств, об'єднань і організацій». Цей Закон встановив обов'язок підприємств, об'єднань і організацій сплачувати наступні загальносоюзні податки: податок на прибуток; податок із звороту; податок на експорт і імпорт.

Були внесені зміни в законодавство, що встановлює порядок оподаткування громадян (фізичних осіб). Відповідно до Закону СРСР від 23 квітня 1990 р. «Про прибутковий податок з громадян СРСР, іноземних громадян і осіб без громадянства» встановлені самостійні режими оподаткування доходів громадян від ведення селянського господарства і доходів від індивідуальної трудової діяльності. При цьому Раді Міністрів СРСР до 1 січня 1993 р. було доручено розробити і представити у Верховну Раду СРСР пропозиції про проведення другого етапу реформи прибуткового податку з громадян.

У 1991 р. оподаткування і податкове законодавство використовувалося колишніми союзними республіками в політичних цілях. Наприклад, на території Росії був введений особливий «суверенний» режим оподаткування: Верховна Рада РФСР ухвалила Закон «Про порядок використання Закону СРСР «Про податки з підприємств, об'єднань і організацій», згідно якому для підприємств, що знаходяться під російською, а не союзною юрисдикцією, встановлювався сприятливіший податковий режим у вигляді зниження податкових ставок і певних податкових пільг. Дане положення стимулювало кампанію по перепідпорядкуванню підприємств і направленню всіх податкових потоків до російського, а не союзного бюджету.

У 1990 р. у складі Міністерства фінансів СРСР була утворена Головна державна податкова інспекція, яка через рік стала Державною податковою службою. Крім того, в 1991 р. указом Президента СРСР вперше був введений податок з продажів у вигляді надбавки до ціни товару (майбутнє ПДВ).

У 1991г|. в Україні був прийнятий закон «Про систему оподаткування».

Що тільки|лише| не придумували|вигадували| правителі в різні часи і в різних країнах, щоб|аби| помайстерніше відібрати більше грошей у своїх підданих. Наприклад, середньовічні іспанці у разі|в разі| вступу на престол неодруженого короля платили податок «туфля королеви». Гроші збиралися монархові на весілля. А в Англії був час, коли за володіння годинником потрібно було платити в казну|скарбницю| 5 шилінгів в рік. Такий ось|от| податок на розкіш. Англійські королі взагалі любили|кохали| почудачити| з|із| податками. Так, щоб поповнити|доповнювати| казну|скарбницю|, король туманного Альбіону Карл II ввів|запроваджував| податок на зміст|вміст| королівського замку Філлінгхем, який ніколи так і не був побудований|спорудити|.

Оподаткування кіноіндустрії вперше було введене ще в царській Росії. Це стало результатом бурхливого успіху першого російського повнометражного фільму «Оборона Севастополя». Картина була показана членам імператорської сім'ї і справила настільки значне враження, що імператор увечері того ж дня повелів оподаткувати «синематограф».

Однак, якщо ви думаєте|вважаєте| що «екзотичні» податки — це пережиток минулого, ви глибоко помиляєтеся. Так, в Єгипті виконавиці|виконувача| танцю|танка| живота щорічно|щорік| приносять в казну|скарбницю| у вигляді податку на своє мистецтво близько 900 млн. єгипетських фунтів|фунт-атомів| (близько 264 млн. дол.). Це робить|чинить| танцівниць 5-м по значущості джерелом поповнення державної казни|скарбниці| після|потім| Суецького каналу, туризму, експорту нафти і бавовни|виляску|.

Венеція відома не тільки|не лише| як місто, де вперше|уперше| для жителів|мешканців| був введений|запроваджувати| прибутковий податок, але і як місто, де з 1993 року існує податок на тінь. Під податок потрапили|попадали| навіси і парасольки магазинів і кафе, тінь від яких падає на комунальну власність — землю|грунт|.

У 1996 році влади портового міста Тяньцзінь (Китай) ввели|запроваджували| «податок на гріх», відповідно до якого співжиття без шлюбного свідоцтва|свідчення| обходиться порушникам в крупну суму.

У СРСР з 40-х аж до початку 90-х років існував «податок на неодружених|холостяк|, самотніх і малосімейних громадян». Він був покликаний мобілізувати додаткові кошти на надання допомозі багатодітним матерям і сприяти зростанню населення країни. Цей податок не має аналогів в історії і, окрім СРСР, був встановлений лише в Монголії. Бездітні чоловіки від 20 до 50 років і бездітні заміжні жінки від 20 до 45 років повинні були відраховувати державі 6 відсотків|проценти| від своєї зарплати. До речі, сьогодні, коли країни СНД зіткнулися з|із| різким падінням народжуваності, знов|знову|можна почути пропозиції | про відновлення цього податку.

У Швеції, Німеччині|Германії|, Норвегії стягують податок на кішок і собак. Так, володіння одним собакою в Германії обходиться в 100–150 євро в рік, друга і третя «стоять» дорожче — 200–300 євро. У Швеції собачники|собакарі| віддають перевагу таксам, а в Норвегії люблять|кохають| собак непропорційно високих: це пояснюється|тлумачить| тим, що в Швеції платять «тваринний» податок по зросту|зросту| собаки, а в Норвегії — по довжині.

У 2010р.в Греції, в умовах світової фінансової кризи і жорстокої кризи бюджету країни, вводиться податок на басейни (які є у кожного другого грека): 200 євро за м²!

Розділ 2. Податкові системи сучасних держав