Технологія управління навчально-творчою діяльністю студентів
Сучасна дидактика вищої освіти повинна адекватно реагувати на соціальне замовлення, впроваджувати інноваційні моделі креативної підготовки менеджерів, впливаючи безпосередньо на результат — формування творчої особистості фахівця.
У цьому контексті вирішальне значення має запровадження моделі управління навчально-творчою діяльністю студентів, яка поєднує в собі планування стратегії освітньої діяльності, організацію кредитно-модульної технології, мотивацію регулярної активної навчально-дослідної роботи студентів, впровадження дієвої системи зворотного зв'язку, моніторинг якості навчання тощо.
Названі процеси гостро потребують удосконалення дидактичних основ підготовки менеджерів з урахуванням сучасних тенденцій та закономірностей розвитку педагогіки. Це потребує від університетської освіти досконалих механізмів швидкого урахування нових запитів на ринку праці, вміння гнучко змінювати освітні стандарти і норми, розробку нових засад і принципів професійної діяльності викладацьких кадрів, які мають розумітися на важливій ролі критичної переоцінки суспільного досвіду та організації навчання за новими стандартами з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем сертифікації.
Центром дидактики менеджмент-освіти (м. Харків, ХНАУ ім. В. В. Докучаєва) розроблено і впроваджено в навчальний процес модульно-рейтингову технологію управління навчально-творчою діяльністю. В її основу покладено управлінську концепцію «менеджмент-освіта», яка пропонує організувати навчально-творчу діяльність студентів у відповідності з основними функціями менеджменту: 1) планування; 2) організація; 3) мотивація; 4)контроль. Високий рівень управління навчально-творчої діяльності здійснюється завдяки модульно-рейтинговим програмам, у яких представлено систему дидактичного забезпечення навчального процесу в різноманітних індивідуальних формах навчально-творчої діяльності.
Педагогічний вплив забезпечується процесом управління (викладачем та модульною програмою) і самоуправління (студентами). Модульний підхід дав змогу повністю реалізувати психолого-педагогічні складові циклу засвоєння знань: вивчення стану засвоєння студентами опорних сигналів, сприймання, осмислення і усвідомлення нових знань; формування відповідних навичок і вмінь; узагальнення і систематизація навчального матеріалу.
Для реалізації ефективної діяльності системи управління НТД потрібно забезпечити високий рівень децентралізації управлінського впливу, створити таку структуру дидактичного процесу, за якої студенти матимуть можливість індивідуально виконувати завдання фахової підготовки на основі програм самостійного ввчення змістовних модулів. При цьому міра самоуправління навчальної діяльності студентів тісно пов'язана з повнотою представлення викладачем даних про структуру і засоби навчальної діяльності. Вирішення цих завдань покладено на модульно-рейтингову програму, яка є оболонкою дидактичних підходів щодо організації навчально-творчої діяльності студентів.
Організаційні компоненти реалізації технології управління навчально-творчою діяльністю представлено наступним алгоритмом: 1) визначення (уточнення) цілей освітньої програми підготовки кадрів; 2) розроблення модульно-рейтингових програм з визначенням обсягів підготовки фахівців; 3) розроблення дидактичних методів, форм, засобів та прийомів навчання; 4) створенням системи мотиваційного забезпечення навчально-творчої діяльності студентів; 5) організація роботи викладача з підготовки організаційно-методичного забезпечення навчального процесу; 6) організація пізнавально-творчої, індивідуально-самостійної діяльності студентів під час вивчення модулів; 7) організація системи зворотного зв'язку; 8) моніторинг якості підготовки кадрів відповідно цільової функції.
Важливою складовою цієї методики є дотримання принципу оптимізації застосування форм і методів навчання, які покликані забезпечувати високу зацікавленість і активність студентів у процесі формування професійних якостей аграрних менеджерів. При виборі методів контролю, виходячи з цілей навчання і забезпечення поетапного сходження студентів за рівнями творчого досвіду, досягається реалізація системи методів (інформаційних, операційних, пошукових, самостійного навчання).
Одним з основних методів активізації творчої діяльності в навчальному процесі є ігровий метод з використанням дидактичних і ділових ігор, рольового моделювання виробничих ситуацій; складання та рішення тематичних кросвордів; проведення семінарів в активній формі; дебатних турнірів тощо. У процесі ігрового методу слухачі відпрацьовують навички колективної взаємодії, вміння приймати рішення за певними обмеженнями (часу, інформації тощо), досвід творчої діяльності. Результати педагогічних експериментів свідчать, що при використанні ігрового методу в поєднанні з модульно-рейтинговою технологією майже на 25 % збільшується кількість студентів, які працюють на рівні творчого досвіду.
Оскільки творчість як продуктивна діяльність людини базується на сукупності вмінь: інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних, методологічних, світоглядних, комунікативних, аутодидактичних (здатності до самоуправління) та інших, можна зробити висновок, що цільова функція творчості представлена двома компонентами: процесом організації НТД та результатом сформованості творчого досвіду.
Визначимо зміст цих складових. По-перше, навчально-творча діяльність студентів як процес оволодіння змістом дисципліни визначається коефіцієнтом творчої активності (КТА), який розраховується кількістю та змістом актів позитивної активності студента за результатами поточного контролю (участь у наукових конференціях і семінарах, підготовка, підготовка рефератів, складання кросвордів, виконання індивідуальних творчих проектів, надання обґрунтованих пропозицій з вивчення виробничих проблем тощо) як відношення кількості його індивідуальних актів творчої активності до найвищого рівня творчих дій в академічній групі.
По-друге, творчість як результат сформованості творчого досвіду визначається можливістю студента вирішувати творчі завдання на основі впровадження нових ідей, розробки алгоритмів, методик, запровадження нових способів виконання рішень тощо.