3. Самостійна робота студентів
У самому слові „студент” (лат . – той, хто навчається) уже закладена потреба наполегливої самостійної роботи над оволодінням глибокими знаннями.
Одним з головних завдань трансформації сучасного студента є переведення його із статусу об’єкта в статус суб’єкта навчання і діяльності. Але в реальній практиці ВНЗ провідна активність залишається за викладачем фактично усіх видів занять, він виступає головним чином в ролі ретранслятора і контролера знань.
Навчання – процес досить складний і своєрідний. Він далекий від того, яким його інколи уявляють: викладач вищої школи читає лекції і дає студентам відповідний обсяг знань. Оволодіння знаннями – це, в першу чергу, процес наполегливої активної діяльності мозку людини. В умовах переходу людства до інформаційно-технологічного суспільства, до суспільства знань, даремно сподіватися, що за роки навчання у вищому навчальному закладі можна запастися потрібними знаннями на все життя. Зміст знань оновлюється надзвичайно швидко, а тому головним завданням вищої школи поряд із задоволенням потреб особи в інтелектуальному, культурному й моральному розвиткові є оволодіння майбутнім фахівцем ефективними і раціональними методами самостійної роботи відповідно до особливостей конкретного фаху, підготовка його до участі в процесі неперервної освіти. Розв’язання цих завдань випливає із природної сутності людини, з особливостей і закономірностей її розумової діяльності.
Враховуючи, що в сучасному світі вища освіта стає обов’язковим етапом у житті людини, що кожен повинен навчитися самостійно здобувати знання упродовж життя, значно зростає роль ВНЗ у навчанні студента самостійно вчитися. Самостійна робота студента, яка є суттєвим елементом навчального процесу поряд з аудиторним навчанням, набуває великого значення.
Самостійна робота студентів – це сукупність різноманітних навчальних прийомів і дій, за допомогою яких вони самостійно закріплюють і поглиблюють раніше набуті теоретичні знання, практичні навички й уміння, а також оволодівають новими.
Самостійна робота студента (СРС) – це навчальна діяльність студента, яка планується, виконується за завданням, під методичним керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі.
Можна також дати і таке визначення самостійної роботи: це форма навчання, при якій студент засвоює необхідні знання, оволодіває вміннями і навичками, навчається планомірно, систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності.
Її відмінність від інших форм навчання в тому, що вона передбачає здатність студента самому організовувати свою діяльність у відповідності до поставлених завдань. Важливість її зростає тому, що у сучасних умовах розвитку науки, неможливо дати (і засвоїти) тієї маси знань, яка постійно збільшується в кількісно-якісному відношеннях, іноді навіть виходячи за межі навчальних планів, що зовсім не означає, що вони якимось чином виходять із системи навчального процесу в цілому.
Щодо змісту самостійної роботи, то можна виділити такі важливі положення:
А) самостійна роботу студентів є важливим чинником творчої, наукової активності студентської молоді;
Б) самостійна робота вимагає системності і послідовності у виконанні поставлених на лекціях, семінарських і практичних заняттях завдань;
В) самостійна робота є ефективним засобом розвитку пізнавальних здатностей студента, тоді коли вона координується, контролюється і спрямовується кафедрою, окремими викладачами.
Особливо важливими навички щодо самостійної роботи для студентів заочної форми навчання.
Підготовки студентів до самостійної роботи й керівництво нею, поділяється на три великі блоки: мотиваційний, технологічний, організаційний.
А) мотиваційний блок
Функцією цього блоку є створення з метою цілеспрямованого акцентування викладачами значущості самостійної роботи для опанування всією системою знань певної дисципліни. При цьому кожна проблема, яку необхідно вирішувати в процесі самостійної роботи має бути детально продумана в плані послідовності етапів, кожен з етапів – забезпечений літературою, із зазначенням конкретного навчального підручника, посібника з виділенням в них розділів і навіть сторінок.
Як свідчать дослідження, ті студенти, які були заангажовані в самостійній роботі, ставши спеціалістами, значно успішніше вирішують виробничі, фінансові, освітянські, науково-дослідні проблеми, ніж ті, які у студентські роки виконували цю роботу формально.
Б) Технологічний блок
В його основі лежить завдання навчити студентів вміло користуватися літературою, вибирати саме те, що найбільше кореспондує з даною, конкретною темою.
В) Організаційний блок самостійної роботи
Сама суть самостійної роботи передбачає вміння студента до самоорганізації, але цей процес проходить значно успішніше, якщо викладач в загальних рисах визначить студентам, що повинно стати результатом самостійної роботи і яким чином його досягти. При правильній, вмілій організації самостійної роботи у студента формуються навички дослідницької роботи. А ця робота вимагає чіткої наукової дисципліни, раціонального розподілу часу на висвітлення і обґрунтування певного розділу чи етапу дослідницького процесу, коректного співвідношення праці і відпочинку, занять в аудиторії, бібліотеці та в домашніх умовах.
Класифікація самостійної роботи за П.І.Підкасистим: а) за зразками, б) конструктивно-варіантні, в) евристичні, г) творчо-дослідні.
а) Самостійна робота за зразками характеризується виконанням типових завдань та різноманітних вправ за зразком. Ці завдання і вправи дають можливість засвоїти матеріал, але вони не розвивають творчої активності студентів. В їх основі лежить метод спостереження. Відповідно з цим методом визначають зовнішні зв’язки і відношення не проникаючи в їх суть.
б) конструктивно-варіантна самостійна робота допомагає відтворити структуру знань, використати їх при вирішенні складних завдань, проблемних ситуацій. Такі роботи дають можливість суб’єкту проникнути у внутрішні зв’язки і відношення. Тут вже використовується методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, системності та редукції.
в) евристична самостійна робота – це вирішення окремих проблем, які ставляться на лекції, семінарі, практичному занятті. Характерною рисою таких робіт є формування вміння формулювати проблему, бачити шляхи її розвитку і вирішення. Евристична самостійна робота є початком творчого підходу до вирішення питань в різних царинах суспільного життя.
г) творчо-дослідна самостійна робота дозволяє студентам в курсових і дипломних роботах відійти від репродуктивного типу мислення. Це така форма мислення коли людина створює нові ідеї, парадигми, якісно відмінні від тих, які утвердилися раніше.
Така роду роботи визначаються високим рівнем абстрактності, науковості. Їм притаманні оригінальність, нестандартність і т.і.
Одним з видів самостійної роботи є робота з друкованими джерелами. Уміння працювати з нею охоплюють наступні моменти:
психологічні механізми учіння;
добові біоритми роботи головного мозку;
велика кількість інформації, отримана під час планових занять, забувається зразу ж після цих занять, тому необхідне повторення;
дуже часті повторення за короткий час, навпаки, гальмують процес запам’ятовування;
кількість і частота повторень мають залежати від обсягу матеріалу, що вивчається, і його новизни;
краще запам’ятовується систематизований, корисний для практичної діяльності матеріал;
будь-який матеріал краще пригадується не відразу після повторення, а через певний час;
обов’язковою повинна бути зміна виду діяльності, потрібно сміло чергувати розумову і фізичну працю та відпочинок;
заохочення за успіхи в самостійній роботі сприяють формуванню мотивації у тих, хто навчається, до цієї роботи.
Правила організації самостійної роботи:
докладне визначення завдань з відповідних дисциплін;
конкретне формулювання певних проблемних завдань для вирішення під час самостійної роботи;
забезпечення тих, хто навчається достатньою кількістю навчальної літератури, посібниками;
створення належних організаційно-методичних умов для самостійної роботи;
всебічне врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, їх здібностей, інтересів, нахилів;
систематичний контроль і дійва допомога під час самостійної роботи.
Основні умови ефективної організації самостійної роботи
А) на початку семестру потрібно скласти план-сітку дисциплін, які вивчаються в даному семестрі, і по кожній дисципліні вказати, по місяцях чи навіть по днях, виконання тих чи інших завдань, які необхідні для засвоєння змісту предмету.
Б) необхідно систематично працювати с планом, відзначаючи виконання, результати і т.і., при цьому освоєння кожної дисципліни, її початок і закінчення позначати певною датою обов’язково. Співставляючи результати, час на їх засвоєння можна більш-менш певно визначити на які предмети можна збільшити чи зменшити увагу в часовому вимірі, які питання потребують фрагментарного висвітлення, а які більш ґрунтовного.