1. Ліквідація Чехо-Словацької держави.

1. 15 березня 1939 р. порушивши Мюнхенську угоду, німецькі війська захопили Чехію і Моравію. Окуповані землі були перетворені на нацистський протекторат.

2. 14 березня 1939 р. словацький сейм проголосив незалежність Словаччини від Чехії.

3. Закарпатська Україна відходила до Угорщини.

4. Чехо-Словацька держава припинила своє існування.

5. Окупувавши Чехо-Словаччину, А. Гітлер остаточно підтвердив, що війна за поділ світу неминуча. Над Європою нависла загроза війни.

6. Уряди Великої Британії та Франції обмежилися формальними протестами проти порушення Мюнхенської угоди і ліквідації Чехо-Словацької держави.

2. Німецькі претензії до Литви і Польщі.

1. Після окупації Чехо-Словаччини керівництво рейху переключило свою увагу на Польщу і Литву.

2. 20 березня 1939 р. Німеччина оголосила Литві ультиматум про передачу Мемельської області, яка в січні 1923 р. була приєднана до Литви. Тут проживала значна німецька меншина (в самому місті – більшість), і, завдяки підтримці Берліна, сам Мемель (нині це місто має назву Клайпеда) перетворився на оплот нацизму. Литовський уряд змушений був піти на поступки, і 22 березня було підписано відповідний пакт.

3. Розробляючи плани територіальної експансії в Європі, нацисти планували приєднати до Німеччини і райони Польщі, заселені німцями.

4. Складовою загальної стратегії Гітлера була вимога до Польщі повернути передане їй за Версальським договором м. Ґданськ (Данциг).

5. У квітня 1939 р. німецьке командування розробило план «Вайс» і визначило термін нападу на Польщу – 1 вересня 1939 р.

6. Радянсько-німецький договір, підписаний 23 серпня 1939 р.. вирішив долю Польщі, яка була розділена між Німеччиною і СРСР.

3. Англо-франко-радянські переговори 1939 р.

1. У березні-червні 1939 р. велись англо-франко-радянські переговори про укладення військово-політичного союзу проти агресора, які закінчилися безрезультатно.

2. 12 серпня 1939 р. в Москві почалися англо-франко-радянські переговори військових делегацій. Але з’ясувалося що британська делегація не мала повноважень для їх ведення і підписання договору. Глави британської і французької делегацій не належали до впливових військових діячів обох країн. Фактично радянські ініціативи щодо колективної безпеки були приречені на провал, бо не вирішувалося питання пропуску радянських військ через території Польщі та Румунії у випадку німецької агресії в Європі.

3. Кожна зі сторін мала свої цілі, а тому переговори затягувалися:

• Британія і Франція намагалися не допустити зближення Німеччини і СРСР;

• СРСР використовував переговори для тиску на Німеччину при підготовці політичного й економічного договору;

• СРСР насторожували договори Великої Британії (від 30 вересня 1938 р.) і Франції (від 6 грудня 1938 р.) з Німеччиною.

4. Під час переговорів ад’ютант Й. Сталіна поклав на стіл К. Ворошилова записку такого змісту: «Климе! Коба* наказав згортати шарманку». Сталін зробив вибір на користь А. Гітлера. Радянська сторона запропонувала перенести переговори на пізніше, а сама вже вела переговори з Німеччиною.

*Коба – конспіративна кличка Й.Сталіна під час перебування в підпіллі.