4. Політика «умиротворення» агресорів.

Політика «умиротворення» - це намагання Великої Британії та Франції, з мовчазної згоди США, не вживати щодо Гітлера силових методів, котрі дали б йому привід розпочати війну, до якої західні держави не були готові, а піти йому на поступки, тим більше, що Гітлер після задоволення чергової вимоги кожного разу заявляв, що більше ні на що не претендуватиме.

1. Політика європейських держав була недалекоглядною, оскільки вони намагалися територіальними поступками відвернути загрозу світової війни.

2. Політика «умиротворення» призвела до того, що А. Гітлер без перешкод «рвав на шматки» Версальський договір, без перешкод здійснив «аншлюс» Австрії, приєднання Чехо-Словаччини і приготувався до війни.

5. Загарбання Німеччиною Австрії.

Першою жертвою нацистської Німеччини у Європі після ремілітаризації Рейнської зони стала Австрія – батьківщина А. Гітлера. За Версальським договором Австрія повинна була бути невеликою й економічно слабкою країною, яка ніколи не могла об’єднатися з Німеччиною. Більшість австрійців була німецькомовною й прагла такого об’єднання. Ці настрої підігрівала місцева нацистська партія, яка значно активізувалася після перемоги А. Гітлера в Німеччині.

1. Вересень 1937 р. У Берліні А. Гітлер провів переговори з Б. Муссоліні і той дав згоду на «аншлюс» (приєднання) Австрії.

2. 11 лютого 1938 р. австрійського канцлера Шушнінґа викликали в резиденцію Гітлера. Від австрійського уряду вимагалося, щоб фашисти вільно діяли на території Австрії. Шушнінг вирішив провести плебісцит з цього питання, але німецькі війська вранці 12 березня 1938 р. вторглися до Австрії і окупували її. Наступного дня було сформовано з нацистів новий австрійський уряд, що прийняв закон, у якому Австрія проголошувалася «німецькою землею».

3. На початку квітня 1938 р. Велика Британія, Франція і США ліквідували свої дипломатичні місії і Відні й тим самим визнали «аншлюс» Австрії.

6. Мюнхенська угода і загарбання Чехо-Словаччини.

1. Після «аншлюсу» Австрії гітлерівський уряд почав готувати захоплення Чехословаччини. А. Гітлер висунув вимогу про передання Німеччині Судетської області, більшість населення якої становили німці. Агентура гітлерівців – так звана Судето-німецька партія (генлейнівці) – вимагала повної автономії Судетської області.

2. У травні 1938 р. німецьку армію було перекинуто до кордону Чехо-Словаччини. У відповідь 20 травня 1938 р. чехословацький уряд оголосив часткову мобілізацію.

3. Правлячи кола Чехо-Словаччини під тиском Великої Британії, Франції і США вирішили капітулювати і виконати вимоги генлейнівців.

4. 29 вересня 1938 р. британський прем’єр-міністр Н. Чемберлен, голова французького уряду Даладьє та італійський диктатор Муссоліні прибули до Мюнхена для переговорів з А. Гітлером. Тут була вирішена доля Чехо-Словаччини без самої Чехо-Словаччини, бо чехо-словацький уряд не допустили до переговорів.

5. Згідно з договором, який підписали чотири країни (Велика Британія, Франція, Італія і Німеччина):

• Чехо-Словаччина була зобов’язана протягом 10 днів (до 10 жовтня 1938 р.) передати Німеччині Судетську область;

• Втратила 1/3 своєї території й ¼ населення;

• Німецький кордон повинен проходити за 40 км. від Праги;

• Чехо-Словаччина втратила половину своєї важкої промисловості, могутні воєнні споруди й укріплення.

6. Після укладання Мюнхенської угоди Гітлер підписав декларації з Великою Британією (30 вересня 1938 р.) та Францією (6 грудня 1938 р.), які передбачали взаємні консультації і зобов’язання вирішувати всі спірні питання шляхом переговорів.

Висновки:

• Мюнхенська угода започаткувала розчленування і ліквідацію Чехо-Словаччини, істотно змінила співвідношення сил у Європі на користь фашистських держав.

• Ганебна Мюнхенська угода стала вирішальною подією на шляху розв’язання Другої світової війни.

• Мюнхен став символом недалекоглядності й великого політичного прорахунку керівників західних демократій.

Переддень війни.