1. Поняття та ознаки дежавної таємниці.

Під категорією таємниця слід розуміти інформацію, що не підлягає розгалуженню, доступ до джерел якої повинен бути обмеженим заради захисту інтересів певних суб′єктів.

В залежності від суб′єктивного складу розрізняють такі види таємної інформації:

• Особиста – інформація про фізичну особу приватного характеру, розголошення якої може завдати шкоди цій особі ( про особисте життя);

• Комерційна – це інформація юридичної особи щодо її діяльності або результатів діяльницьких винаходів (ноу-хуа, баз даних) розголошення якої може завдати прямого або опосередкованого збитку діяльності цієї особи;

• Службова – це інформація, яка отримується посадовою особою під час виконання нею своїх обов′язків та розголошення якої може завдати шкоди певним фізичним або юридичним особам ( які виступають об′єктами діяльності даної посадової особи);

• Державна- це інформація про будь-яку сторону діяльності органів виконавчої влади (ОВВ) загального чи спеціального значення, розголошення якої може завдати шкоди діяльності держави або суспільства.

Соціологічне визначення «державної таємниці» - це інформація, певні відомості, несанкціонований доступ до яких можуть заподіяти шкоду інтересам держави.

Юридичне визначення « державної таємниці» (встановлена в ЗУ « Про державну таємницю») – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою;

Правова основа режиму таємності.

Цей перелік нормативно-правових актів, що визначається основа для охорони таємниці та таємної інформації будь-якого характеру за суб′єктивним складом.

Такими нормативно-правовими актами є:

• КУ, в статтях, що характеризують права особи на особисту інформацію, обмеження доступу до такої інформації інших суб′єктів прав; права на охорону результатів праці; встановлює категорію « державна таємниця».

• ЗУ «Про державну таємницю» - базовий нормативно-правовий акт , який визначає всі положення щодо державної таємниці ( встановлення поняття «об‘єкт», «охорона», « суб‘єктний склад відносин», « повноваження ОВВ в даній сфері», визначає відповідальність за порушення норм. права.)

• ЗУ «Про службу безпеки України» - СБУ виступає основними спеціальними службами ОВВ, що здійснює охорону державної таємниці, тому права, обов‘язки, відповідальність «дисциплінарний», що встановлена в даному нормативно-правовому акті можна визначити як базову.

• ЗУ «Про інформацію» - встановлює основні категорії інформаційної діяльності, режими доступу до інформації загального користування, визначення положення щодо порядку інформації та її використання.

Ознаки державної таємниці: такі ознаки, що відрізняють державну таємницю від інформації інших суб‘єктивних складів)

• Дуже важлива інформація (щодо аспектів діяльності державних органів влади чи посадових осіб);

• Розголошення цієї інформації може завдати шкоди державним інтересам ( або порушити встановлений порядок діяльності ОВВ);

• Дана інформація охороняється державою, засобами адміністративної і кримінальної відповідальності;

• Для охорони цієї інформації створюються спеціальні адміністративно-правові режими.

Державна таємниця – це законодавчо встановлений порядок доступу до інформації, яка визначена як секретна.

Ознаки режиму таємності:

• Непостійність – це дія в часі, що передбачає обмеження доступу на цьому протязі фізичного існування інформації;

• Загальнодержавність – визначає обмеження доступу до інформації просторі;

• Режим загально державності – визначає вимоги отримання і використання інформації обов‘язкові для виконання на території України, за її межами всіма ОДВ, посадовими особами, ОМС, підприємствами, установами,що взяли на себе зобов‘язання зі своїм статусом виконати вимоги законодавства України «Про державну таємницю».

Основні принципи діяльності ОВВ щодо забезпечення режиму законності:

• Режим законності;

• Принцип доцільності;

• Принцип оперативності.

Основні параметри державної таємниці:

• об‘єкт – інформаційна діяльність або їх результати в системі ОВВ;

• предмет – інформаційна діяльність та категорія таємниці;

• Суб‘єкт – ті суб‘єкти права, що за своїм статусом несуть зобов‘язання по виконанню законодавства щодо державної таємниці.

2. В Україні суспільні відносини, які пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв а охороною з метою захисту національної безпеки регулює Закон України «Про державну таємницю» від 21.09.99р.

Віднесення інформації до державної таємниці – це процес прийняття (державним експертом з питань таємниці) рішення про віднесення категорії відомостей або окремих відомостей до державної таємниці з установленим ступенем їх секретності шляхом обґрунтування та визначення можливої шкоди Національній безпеці України у разі розголошення цих відомостей, вол-цією інформації до «зводу відомостей», що становлять державну таємницю.

Гриф секретності – це реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації.

Законодавство про державну таємницю поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші органи державної влади, Верховну Раду України, Автономну Республіку Крим, Раду міністрів АРК, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації всіх форм власності, об’єднання громадян, що проводять діяльність пов’язану з державною таємницею, громадян України, іноземців, осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до інформації, яка є державною таємницею.

Державна політика щодо державної таємниці, як складова засад внутрішньої та зовнішньої політики визначає Верховна Рада України.

Компетенція органів державної влади щодо охорони державної таємниці

• Президент України – забезпечує національну безпеку, видає укази і розпорядження з питань охорони державної таємниці;

• Рада Національної Безпеки і Охорони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони державної таємниці;

• Кабінет Міністрів України – спрямовує та координує роботу міністрів, органів виконавчої влади з питань державної політики у сфері охорони державної таємниці;

• Центральні та місцеві органи державної влади здійснюють безпосередньо державну політику в сфері охорони державної таємниці;

• Служба Безпеки України виступає спеціальним уповноваженим органом, що має право оперативно-тактичного втручання в систему охорони державної таємниці.

Віднесення інформації до державної таємниці – це спеціальна процедура, що здійснюється компетентними органами виконавчої влади в рамках охорони інформаційного розкриття якої може завдати шкоди національно державній або суспільним інтересам. Така процедура здійснюється службами безпеки України, а саме її посадовими особами які згідно її діючого законодавства ознайомлюються з цією інформацією та визначають рівень її секретності. Секретна інформація існує в усіх сферах суспільного життя але рівень допуску до неї може визначатися лише в рамках законодавчих процедур (це означає, що керуються внутрішніми інструкціями щодо секретності інформації та не може на власний розсуд або за бажанням визначити рівень секретності інформації).