Зміст:
Вступ……………………………………………………………………………….2
РОЗДІЛ I. Теоретичне визначення поняття акціонерної власності…………....5 1.1 Поняття акцій та їх класифікація. ………………………..……………….5 1.2. Управління акціонерним товариством…………………………………...8
1.3.Позитивні та негативні риси акціонерних товариств…………………..15 РОЗДІЛ II. Акціонерна власність в сучасних умовах………………………...20 2.1. Загальні засади створення акціонерних товариств…………………….20
2.2. Структура власного капіталу акціонерних товариств…………………24
РОЗДІЛ III. Економічні школи про соціально-економічну ефективність форм власності………………………………………………………………………….30
3.1.Особливості корпоративного управління у більш розвинутих країнах……………………………………………………………………………30
3.2. Аналіз корпоративного управління розвинених країн………………...35
Висновки…………………………………………………………………………39Література………………………………………………………………………..42
ВСТУП
Запровадження в Україні ринкових відносин з адекватними їм організаційно-правовими формами господарювання викликало відродження після багатьох десятиліть забуття інституту господарських товариств, серед яких особливе місце посідають акціонерні товариства. В цій організаційно-правовій формі підприємницької діяльності започатковується більшість нових великих та середніх підприємств, банків, страхових організацій, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній.
У формі акціонерних товариств створюються не лише господарські організації низової ланки економіки, а й їх об'єднання. Створення холдингових компаній з мережею дочірніх підприємств акціонерного типу дозволило зберегти цілісні виробничі комплекси, що функціонували в старих організаційно-правових формах виробничих і науково-виробничих об'єднань і в процесі приватизації могли зазнати руйнування в результаті виходу підприємств-учасників з таких об'єднань.
Реформування державного та комунального секторів економіки також відбувається з широким застосуванням акціонування — перетворення державних та комунальних унітарних підприємств у процесі їх корпоратизації та приватизації у відкриті акціонерні товариства. Саме акціонування дозволило широким верствам населення взяти участь у приватизації державного та комунального майна шляхом обміну своїх приватизаційних майнових та компенсаційних сертифікатів на акції підприємств, що приватизувалися. У такий спосіб значна кількість громадян України набула статусу акціонерів і отримала змогу брати участь в управлінні справами акціонерних товариств. Рівночасно постала традиційна для акціонерних товариств проблема - захист інтересів дрібних акціонерів, які мають незначні можливості щодо реального впливу на управління акціонерним товариством, а, отже, і захисту своїх інтересів.
Серед широкого кола питань, які розглядаються сучасною економічною теорією, проблема нових форм господарювання, зокрема акціонерних товариств, стає дедалі важливішою. У ході ринкової трансформації економіки України поки що не вдалося створити організаційно-правові механізми реалізації переваг акціонерної власності, ще не сформувався ефективний приватний власник, зацікавлений у фінансовому оздоровленні акціонерного товариства, залученні додаткового капіталу, поліпшенні управління акціонерним капіталом. Наявне макросередовище та нормативно-правова база не створюють сприятливих умов для нагромадження акціонерного капіталу, акумулювання коштів для їх інвестування у реальний сектор, що не дає змоги більшості вітчизняних акціонерних товариств ефективно господарювати. Усе це визначає актуальність та необхідність дослідження цієї теми.
Акціонерна власність не була у центрі уваги радянських економістів, досліджувалися лише окремі аспекти цієї проблеми. Докорінна зміна економічної системи і перехід до ринкової моделі економіки, сприяли різкому зростанню інтересу вітчизняних дослідників до проблеми акціонерної власності. Цей інтерес зумовлений появою та розвитком акціонерних товариств в Україні, і втілений у значній кількості публікацій. Серед сучасних вітчизняних дослідників проблем акціонерної власності слід назвати О.Бондаря. В. Гееця, М.Герасимука, В.Голікова, М.Давимуку, В.Євтушевського. В.Загорського, П.Єщенка, В.Кудряшова. В.Ларцева, С.Лєдомську, І.Малого, С.Мочерного, М.Павлишенка, Ю.Палкіна, О.Пасхавера, Б.Стеценка, Ю.Тимошенко, В.Черняка та ін.
Метою дослідженняє з'ясування місця і ролі акціонерної власності (утвореної внаслідок трансформації державних підприємств) в економіці України. Для досягнення зазначеної мети у роботі поставлені такі завдання:
- з'ясувати теоретичні основи дослідження акціонерної власності та визначити її місце в сучасній економіці;
- простежити еволюцію поглядів представників різних економічних шкіл на проблему ефективності альтернативних форм власності та їхньої ролі в економічному зростанні;
- проаналізувати етапи процесу становлення акціонерних товариств у світовій та вітчизняній економіці;
- визначити передумови та особливості процесу акціювання в Україні;
- вивчити та узагальнити досвід застосування систем корпоративного управління для забезпечення ефективного функціонування акціонерних товариств;
- дослідити чинники, що гальмують виконання усього обсягу функцій акціонерними товариствами у вітчизняній економіці:
- проаналізувати особливості виробничо-фінансової діяльності вітчизняних акціонерних товариств різних форм власності;
Предметом дослідженнявідповідно до поставленої мети і завдань є особливості становлення та принципи функціонування акціонерних товариств в Україні. Об'єктом дослідження є вітчизняні акціонерні товариства різних форм власності.
РОЗДІЛ I. Теоретичне визначення поняття акціонерної власності
1.1 Поняття акцій та їх класифікація
Акція — вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації — на частину залишкової вартості підприємства.Одночасно акція є одиницею капіталу, переданого акціонерами у користування акціонерному товариству.
Акції розрізняють:
За черговістю отримання доходу та обсягу прав власника:
Проста акція — надає право власникуна отримання — за класичного розуміння поняття«дивіденди»— деякої частини прибутку акціонерного товариства чи — за українським законодавством — отримувати дивіденди незалежно від фінансових результатів діяльностіакціонерного товариства(за наявності на те рішення загальних зборів) та брати участь в управлінні товариством.
Привілейована акція — надає власнику безумовне право на отримання встановленого умовами випуску річного доходу, при цьому власник п.а. має пріоритет (щодо власників простих акцій) при розрахунках товариства з акціонерами; п.а., як правило, не дає власнику права на участь в управлінні товариством, у тому числі — права голосу на зборах акціонерів. Сумарна номінальна вартість всіх випущених акціонерним товариством п. а. не може перевищувати 25% величини статутного фонду (складеного капіталу) акціонерного товариства.
За характером розпорядження:
Іменна акція — належить визначеній особі. Передача права власності здійснюється шляхом видачі власником на користь набувача розпорядчого документа (наприклад, передавального розпорядження, при документарній формі існування). Відомості про власника і.а. підлягають реєстрації в акціонерному товаристві (або у представника акціонерного товариства — реєстратора, що здійснює на підставі угоди з акціонерним товариством ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів акціонерного товариства). Права акціонера у набувача і.а. виникають у повному обсязі лише після реєстрації набутих і.а. за новим власником у системі реєстру власників іменних цінних паперів.
Акція на пред'явника — власником вважається фактичний утримувач. Передача права власності на а.н.п. здійснюється шляхом простого її вручення. Акціонерне товариство жодним чином не фіксує обіг а.н.п.. Дивіденди на а.н.п. видаються пред’явнику акцій або на підставі відповідного документа депозитарію, що засвідчує кількість акцій даного власника, які знаходяться на збереженні. У книзі реєстрації акцій фіксується лише загальна кількість випущених акцій на пред’явника. Чинне українське законодавство не допускає існування акцій не пред'явника (з 2005 року).
Форми існування акцій
Документарна — існують у матеріальній формі як, власне, акції, так і сертифікату акцій, котрий є документом, що посвідчує право власності на вказану в ньому кількість акцій.
Бездокументарні — існують у формі електронних записів на рахунках. Документом, що посвідчує право власності, є виписка з рахунку у цінних паперах.
Форма існування акцій в Україні з 29.10.2010 року — бездокументарна. До 29.10.2010 року згідно з Законом України "Про акціонерні товариства" повинна була відбутись дематеріалізація акцій- товариства, які мають акції в документарній формі існування, повинні були перевести їх в бездокументарну форму існування. Закон України "Про акціонерні товариства", котрий містить обмеження щодо існування документарної форми випуску акцій, в певній мірі вступає у конфлікт з Конституцією України, одним з базових принципів котрої - закон не має зворотної сили в часі.