Тема 2. Організаційні форми підприємницької діяльності. Лекція №3.

1. Створення матеріальних благ та прибутку – основна функція підприємництва.

При визначенні поняття “підприємництво” головною його метою проголошується досягнення прибутку за умови забезпечення суспільної користі (вигоди). Отже, змістове призначення підприємництва полягає у створенні матеріальних благ як способу забезпечення суспільної вигоди і досягненні при цьому прибутку.

З точки зору суспільства головним призначенням підприємництва є створення різноманітних благ, які б могли задовольнити поточні суспільні, групові та індивідуальні потреби людства. Для цього у підприємницькому секторі економіки виробляються відповідні продукти (товари та послуги), які мають здатність задовольняти ті чи інші потреби.

Такі продукти будуть об’єктом підприємницької діяльності лише за умови, що вони мають набір необхідних параметричних характеристик, які вимагає ринок, у повній мірі відповідають вимогам сучасності щодо якості, є безпечними для споживання, мають прийнятну вартість, і при цьому дана вартість забезпечує прибутковість функціонування підприємців.

Тому з точки зору підприємця головним призначенням його діяльності є забезпечення прибутковості.

Прибутковість – обов’язкова умова господарської діяльності.

Прибуток – це різниця між всіма доходами і всіма витратами підприємства при здійсненні ним діяльності за певний період. Він виступає як мірило ефективності господарювання і визначається шляхом віднімання від ціни продажу витрат на створення продукту. У спрощеному варіанті це має наступний вигляд:

Прибуток = Ціна – Собівартість.

З огляду на те, що в Україні поки що витрати на одиницю національного доходу значно перевищують аналогічний показник економічно розвинених країн, основним шляхом збільшення прибутковості має стати інтенсифікація господарської діяльності підприємств, раціоналізація використання наявних ресурсів, що не тільки б забезпечило зниження собівартості продукції, а й сприяло б збереженню навколишнього природного середовища, зростанню ефективності, рентабельності створення продукції й підприємницької діяльності в цілому.

2. Підприємство як організаційна структура підприємництва.

Обмірковуючи започаткування власної справи майбутній підприємець перш за все обирає господарське поле діяльності, визначає загальні засади акумулювання ресурсів, ринкову стратегію і господарську нішу, визначає специфіку діяльності, розмірковує над технологічною та технічною сторонами господарювання, оцінює ринок, підприємницьке середовище, державну політику щодо підприємництва, обмеження, перешкоди, можливості та перспективи бізнесу тощо, що у сукупності ляже у основу управління майбутнім підприємством.

Поштовхом для створення підприємства можуть слугувати:

• бажання спробувати організувати власну справу;

• наявність винаходу, ноу-хау, нового продукту, технології;

• незаповнена ринкова ніша, регіон, де існує незадоволений попит;

• наявність конкурентної переваги продукту при виведенні його на ринок тощо.

Наступним у підприємницькій діяльності є питання про правову форму її організації. Фірма або компанія – це загальна назва, що використовується для будь-якого підприємства. Вона лише відображає той факт, що підприємство має права юридичної особи, проте поняття “фірма” (“компанія”, “організація”, “установа”) не відображає організаційного статусу підприємства.

Підприємство виступає як завершене організаційне утворення підприємництва, як конкретний його суб’єкт зі своїми ознаками, характеристиками та особливостями функціонування.

Законодавство України дає наступне визначення підприємства.

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Основними ознаками підприємства є:

• відокремлене майно;

• самостійний баланс;

• назва, ідентифікаційний номер, розрахункові рахунки;

• юридичний статус (організаційно-правова форма).

Виділяють три шляхи утворення підприємств:

1. за рішенням засновників;

2. шляхом примусового поділу існуючого підприємства згідно законодавства;

3. шляхом виокремлення структурного підрозділу (або іншої частини) діючого підприємства (об’єднання).

Найбільш поширеним є перший спосіб, оскільки від є добровільним і є формою вияву ініціативи людей щодо створення підприємства та здійснення підприємницької діяльності. Решта способів є менш поширеними і частка підприємств, створена за ними, є незначна.