2. Відповідальність підприємництва перед навколишнім природним середовищем.

Невід’ємною складовою соціальної відповідальності підприємництва є охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, створення відповідних умов екологічної безпеки життєдіяльності людини.

Суб’єкти підприємництва повинні знати і дотримуватись наступних принципів охорони навколишнього природного середовища:

1. пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість дотримання екологічних стандартів, нормативів тощо при використанні природних ресурсів;

2. забезпечення екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей;

3. запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

4. екологізація матеріального виробництва;

5. збереження цілісності природних об’єктів;

6. обов’язковість екологічної експертизи;

7. наукове обґрунтування впливу підприємницької діяльності на навколишнє природне середовище;

8. адміністративна, кримінальна та інша відповідальність за шкоду навколишньому природному середовищу;

9. поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища.

Підприємцям потрібно дотримуватись державних стандартів і нормативів сфері охорони навколишнього природного середовища.

Така система екологічних нормативів включає:

• нормативи екологічної безпеки;

• гранично допустимі рівні негативного впливу (викидів, забруднення тощо).

Забезпечення соціальної відповідальності підприємництва у екологічній сфері здійснюється на основі економічного механізму, який передбачає наступні заходи:

• взаємоув’язку управлінської, науково-технічної, господарської діяльності підприємств з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів щодо їх захисту;

• визначення джерел фінансування природоохоронних заходів тощо;

• встановлення лімітів використання природних ресурсів, викидів забруднюючих речовин тощо;

• встановлення розмірів платежів за використання природних ресурсів;

• надання підприємствам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними екологоорієнтованих заходів, засобів тощо;

• відшкодування завданих збитків.

З метою впорядкування та координації природоохоронних заходів державою здійснюється відповідний нагляд, який полягає у діяльності спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади щодо контролю за додержанням підприємцями стандартів, норм та правил при створенні своїх продуктів з метою забезпечення інтересів суспільства, держави, споживачів в її належній якості, яка є безпечною для життя, здоров’я, майна людей і навколишнього середовища.

Повноваження щодо нагляду, формування екологічних стандартів та відповідальності визначаються екологічним правом, як комплексною галуззю права, яка об’єднує еколого-правові норми з метою регулювання відносин у сфері природокористування.

3. Підприємництво і споживачі – відповідальність підприємництва.

Важливим інструментом взаємодії підприємця і споживача, взаємної відповідальності є система прав та обов’язків споживачів перед підприємцями.

При придбанні, замовленні і використанні товарів споживачі мають певні права, які визначаються Законом України “Про захист прав споживачів” (у редакції Закону від 01.12.2005 року).

Закон регулює відносини між споживачами та виробниками і продавцями, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Основними правами споживачів є:

1. захист своїх прав державою;

2. належна якість продукції та обслуговування;

3. безпека продукції;

4. необхідна, доступна, достовірна та своєчасна інформація про продукцію та виробника;

5. відшкодування шкоди (збитків), в тому числі моральної;

6. звернення до суду;

7. об’єднання у громадські організації споживачів.

Для того, щоб споживач міг скористатися своїми правами, він повинен дотримуватися наступних обов’язків:

• перед початком експлуатації продукту ознайомитись із правилами експлуатації, викладеними у документації на продукт;

• за необхідності звернутися за роз’ясненнями до продавця (виробника);

• користуватись товаром за призначенням, дотримуватись умов експлуатації;

• застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки.

Інформація про продукт повинна містити перелік основних споживчих властивостей, дату виготовлення, гарантійні зобов’язання виробника, правила використання, термін експлуатації, назву і адресу виробника. Ця інформація подається у технічній документації та на етикетці.

Виробник зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування гарантійний ремонт товару, нормальну роботу товару впродовж гарантійного терміну. Гарантійний термін зазначається у документації на товар або етикетці.

Споживач може вимагати від продавця (виробника), щоб якість товару відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар.

Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги та ціни товару, демонстрацію безпечного та правильного його використання.

При виявленні недоліків товару впродовж гарантійного терміну споживач має право вимагати у продавця або виробника:

• безоплатного усунення недоліків або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою стороною;

• заміни на аналогічний товар належної якості;

• відповідного зменшення його купівельної ціни;

• заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахунком ціни;

• розірванню договору та відшкодуванню збитків, яких він зазнав.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин і якщо він не споживався, збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, товарний чи касовий чек або інші документи, видані споживачу разом з проданим товаром.

Головним державним органом, що регулює взаємини підприємця і споживача, є Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики.