2. Економічна свобода. Її суть та роль у розвитку підприємництва.

Суть економічної свободи у загальному означає свободу вибору у підприємця: що виготовляти, у кого купувати, кому продавати, на яких умовах контактувати з контрагентами, з ким конкурувати тощо.

Тобто існування підприємництва можливе лише за наявності економічної свободи, яка включає в себе:

• економічну самостійність (можливість вільного вибору видів діяльності, форми власності та господарювання, вільне розпорядження прибутком, встановлення господарських контактів тощо);

• економічну відповідальність (відповідальність за результати господарювання, за прийняті рішення, договірні зобов’язання тощо своїм майном, продукцією, коштами, відшкодування завданих збитків та інші види відповідальності);

• економічну рівноправність (рівні економічні умови для будь-якого виду діяльності, форми власності, обсягів бізнесу: оподаткування, доступ до ресурсів, розподіл прибутку, інвестиційна, кредитка, інноваційна політика тощо).

Держава є ключовим інститутом по створенню і підтримці економічної свободи підприємництва.

Вона забезпечує суб’єктам підприємництва рівні правові та економічні умови господарювання, сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою економічних законів та стимулів, реалізує антимонопольні заходи. За сприянням державних органів забезпечуються пільгові умови підприємцям, які впроваджують прогресивні інновації, створюють нові робочі місця, використовують працю громадян, що потребують соціального захисту. Особлива увага концентрується на стимулюванні розвитку малого бізнесу.

Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємців, які мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємців з боку державних інституцій, громадських рухів та органів, політичних партій не допускається. Державні органи і службові особи можуть втручатися у діяльність суб’єктів підприємництва тільки відповідно до своєї компетенції. У разі видання державним чи іншим органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, або виникнення у зв’язку з цим спірних питань, підприємець має право звернутися до суду з вимогою визнання такого акта недійсним.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення будь-ким його майнових та немайнових прав, відшкодовуються відповідно законодавства.

Для реалізації економічної свободи підприємець повинен вміти логічно мислити і приймати виважені ефективні рішення.

Взаємодія підприємця зі своїми контрагентами відбуваються на основі прийняття різноманітних рішень, ефективність яких залежить від вміння і здатності підприємця логічного і нестандартно мислити.

Підприємницька логіка відображає творчу форму ділового мислення на основі поєднання інтуїції, практичного досвіду, попередніх досліджень і розрахунків, систематизації знань, останніх досягнень науково-технічного прогресу тощо.

Логіка підприємництва – це форма мислення підприємця у прийнятті рішень, спрямованих на досягнення бажаних цілей.

Прийняття будь-якого рішення вимагає його логічного осмислення і обґрунтування.

У найбільш загальному випадку логіка підприємництва матиме наступний алгоритм мислення:

1. зародження підприємницької ідеї;

2. первинна оцінка ідеї;

3. визначення реальності практичної реалізації ідеї;

4. здійснення необхідних розрахунків;

5. експертна оцінка отриманої інформації;

6. прийняття рішення.

Приймаючи рішення підприємець виходить із власних цілей, цілей свого підприємства, а також цілого ряду інших параметрів.

Одним із таких параметрів є мотивація підприємця. Мотивація підприємництва – це спонукання людини до провадження підприємницької діяльності.

Основними мотивами підприємництва є:

• матеріальна зацікавленість;

• прагнення до власності;

• прагнення до влади;

• свобода у прийнятті рішень;

• підвищення власного соціального статусу;

• самореалізація;

• успішний приклад друзів, знайомих, сусідів;

• набуття незалежності тощо.

Мотиваційна система є персоніфікованою та динамічною. Залежно від конкретного підприємця та конкретних умов здійснення підприємницької діяльності мотиви можуть змінюватися (змінюється їхня пріоритетність, кількість, спонукальна сила тощо).

Ці механізми описуються різними теоріями мотивації, основними з яких є такі:

1. класична теорія;

2. ієрархія потреб за А.Маслоу;

3. теорія Мак-Клеланда;

4. теорія очікувань та інші.

Класична теорія визначає головним мотивом підприємницької діяльності матеріальну зацікавленість. Ієрархія потреб за А.Маслоу визначає п’ять рівнів потреб (фізіологічні потреби, потреби безпеки, соціальні потреби, потреби у повазі, потреби самореалізації), задоволення потреб нижчого рівня спонукає до задоволення потреб вищого рівня. Теорія Мак-Клеланда визначає три групи мотивів: влада, успіх, соціальні мотиви. Теорія очікувань визначає, що рівень і ефективність господарювання підприємця залежить від очікуваних результатів.