Література

Основна

1. Руденко В.С. Основы преобразовательной техники. Учебник для вузов / Руденко В.С., Сенько В.И., Чиженко И.М. – М,: Высшая школа, 1980.- 180-192с.

Рекомендована

1. Толстов Ю.Г. Автономные инверторы тока./ Толстов Ю.Г. – М.: Энергия, 1978. – 208 с.

2.7. Лабораторна робота №7 перетворювач частоти в системі частотно-регульованого автоматизованого електроприводу

Мета роботи: дослідити промисловий зразок перетворювача частоти та

особливості його роботи в режимі частотного регулювання

за лінійним законом кількості обертів асинхронного

двигуна.

Опис лабораторного обладнання

Лабораторна робота виконана у вигляді вмонтованого в лабораторний стенд макету, який складається з промислового зразка перетворювача частоти типу «LENZE», трифазного асинхронного двигуна та контактної апаратури з’єднання.

На передній прозорій панелі макету зображена принципова схема електроприводу та вказані точки з вмонтованими клемами для підключення контрольно-вимірювальних приладів.

Система електроприводу живиться від однофазної промислової мережі.

Для виконання роботи використовуються амперметр та вольтметр електромагнітної системи з межею вимірювання 1 А та 300 В відповідно, а також двопроменевий осцилограф типу СІ-93.

Домашнє завдання

1. Ознайомитись та засвоїти структурну схему перетворювача частоти та знати функціональне призначення її складових частин.

2. Ознайомитись з принципом роботи автономного інвертора напруги та знати характерні особливості його схеми.

3. Ознайомитись зі способами регулювання кількості обертів асинхронного двигуна та знати особливості кожного з них.

4. Ознайомитись зі способам частотного регулювання кількості обертів асинхронного двигуна та уміти обґрунтувати його ефективність.

5. Засвоїти закон частотного регулювання та уміти його записати.

6.Знати способи реалізації закону частотного регулювання.

Примітка. Виконання лабораторної роботи вимагає попереднього ознайомлення з її теоретичними положеннями. Там же можна знайти відповіді на усі положення домашнього завдання.

Послідовність виконання роботи

1. Під’єднати амперметр та вольтметр до вказаних на схемі затискачів. Обидва входи осцилографа під’єднати до клем для контролю напруги та струму двигуна. Ручку «частота плавно» встановити в крайнє ліве положення. Тумблерами Т1 та Т2 увімкнути перетворювач частоти. На його екрані з’явиться число, яке визначає мінімальну частоту вихідної напруги (f_min=0,5Гц).

2. Змінюючи частоту через кожні 5Гц, занести покази приладів в табл. 1

Таблиця 1

f, Гц	5	10	15	20	25	30	35	40	45	50
U, В
I, А

3. Встановити частоту 20 Гц. Зняти осцилограми струму та напруги двигуна. За допомогою цих же осцилограм виміряти часовий зсув між напругою та струмом. Те ж саме виконати для частоти 40 та 50 Гц.

4. Встановити частоту 25Гц. Масштаб розгортки осцилографа встановити 20мкc/поділку. Визначити тривалість модуляційних імпульсів вихідної напруги та часовий інтервал між ними. Те ж саме виконати для частоти f=45Гц.

5. Зняти частотну залежність двигуна з Ir компенсацією. Для цього встановити частоту 50Гц, зафіксувати струм двигуна і почати знижувати частоту до рівня, при якому струм почне різко зменшуватись. Зафіксувати числове значення цієї частоти (f_кр).

Зміст звіту

1. За даними П2 попереднього розділу побудувати експериментальну залежність U(f). В тій же системі відрахунку побудувати ту ж саму теоретичну залежність, отриману із закону частотного регулювання. Порівняти обидві залежності.

2. За даними П3 побудувати осцилограми напруги та струму двигуна та визначити кут зсуву між цими кривими. Переконатись, що останній майже не залежить від частоти.

3. За даними П4 вирахувати частоту модуляції вихідної напруги перетворювача.

4. За даними П5 побудувати експериментальну залежність U(f) за двома значеннями частоти: f=50Гц та f_кр. Порівняти отриману пряму з аналогічною залежністю П1.

5. Зробити висновки за отриманими результатами.