- •Глава 1topic 1: principles of translation
- •1.1. Notes on the Profession of the Translator
- •1.2. Professional pride
- •1.3. Income
- •1.4. Speed
- •1.5. Enjoyment
- •Basic interpretation and linguistic terms used in the Topic
- •Глава 2topic 2: theory of interpretation
- •2.1. Background of interpretation theory (it)
- •2.2. First translation of the Bible as a milestone in the history of interpretation and the development of world civilization. A bit of later history of interpretation
- •St. Jerome’s Oath
- •2.3. Deciphering the inscriptions on the Rosetta stone
- •2.4. A brief history of interpretation in the 20th Century
- •Глава 3topic 3: interpretation and contemporary life
- •3.1. XX century as a “golden age” of interpretation
- •3.2. Conference interpreting, professional training and diplomatic interpretation in XX century
- •3.3. Stagnation in economy – boom of interpretation
- •3.4. Interpretation in the New Millennium
- •3.5. The Very Beginning of Simultaneous Interpretation
- •Глава 4 Глава 5topic 4: interpretation activity
- •4.1. Translation and Interpretation Modes
- •4.2. Specific Skills required for interpreting
- •4.3. Simultaneous translation as a special kind of translating
- •4.4. Professional ethics and moral code of interpreters
- •Basic interpretation and linguistic terms used in previous topics
- •Big agribusiness draws cash
- •Глава 6topic 5: perception and understanding Глава 7of messages in interpreting
- •5.1. Sense Perception and Understanding
- •5.2. The “Inner Speech” of the Interpreter
- •5.3. Interpreting without “Understanding” the Sense
- •Basic interpretation and linguistic terms used in the topic
- •Kozak boat discovered in Dnipro River
- •Глава 8topic 6: types of contexts and contextual relationships in oral discourse
- •6.1. Text, Context and Discourse
- •6.2. Types of Contexts and Contextual Relationships
- •6.3. Recommendations for interpreters
- •Basic interpretation and linguistic terms used in topic 6
- •A Diet of Worms and Butterflies
- •Глава 9topic 7: semantic aspects of interpretation
- •7.1. Semantic Structure of the Oral Message and its Main Components
- •7.2. The Role of the Rhematic Components
- •In Comprehending and Interpreting Oral Messages
- •7.3. Rendering “evaluative component” of messages in interpreting
- •Basic interpretation and linguistic terms used in topic 7
- •Глава 10topic 8: semantic redundancy of oral messages. Interpreter's note–taking
- •8.1. Semantic Redundancy as one of the Main Properties of Oral Discourse
- •8.2. Ways of Ensuring Semantic Redundancy of Oral Messages
- •8.3. Semantic Redundancy: Recommendations for Interpreters
- •8.4. Interpreter's Note–taking
- •Basic interpetation and linguistic terms used in topic 8
- •How the Zero was Discovered
- •Legacy of death, bad health lingers from Chornobyl blast
Legacy of death, bad health lingers from Chornobyl blast
Any Ukrainian over 35 can tell you where they were when they heard about the accident at the Chornobyl plant.
"I remember calling my husband. There had been rumors for days about a nuclear accident. We had even hung blankets on the windows to stop radiation because we didn't know what to do," said Natalya, a 46-year-old financial analyst in Kyiv, whose husband was a journalist on a daily newspaper.
"He told me there had been a fire at the atomic plant in Chornobyl. That was for me the confirmation that the reactor had collapsed," she said this week, seated at her desk in her central Kyiv office. "We had no idea what to expect. It was awful."
As Japan battles to prevent a meltdown at its earthquake-hit Fukushima Daini nuclear plant, the people of Ukraine are preparing to mark the 25th anniversary of the world's worst nuclear accident.
The physical and financial legacies of that disaster are obvious: a 30-kilometer uninhabited ring around the Chornobyl plant, billions of dollars spent cleaning the region and a major new effort to drum up 600 million euros ($840 million) in fresh funds that Kyiv says is needed to build a more durable casement over the stricken reactor.
Just as powerful are the scars that are less easily seen: fear and an abiding suspicion that despite the reassuring reports by authorities and scientific bodies, people may still be dying from radiation after-effects.
While debate about the health impact continues, there is little doubt people in Ukraine and neighboring Belarus carry a psychological burden. Repeated studies have found that "exposed populations had anxiety levels that were twice as high" as people unaffected by the accident, according to a 2006 United Nations report.
Those exposed to radiation were also "3-4 times more likely to report multiple unexplained physical symptoms and subjective poor health than were unaffected control groups."
There are of course, crucial differences between Chornobyl and the disaster unfolding in Japan.
The Chornobyl accident was the product of human error when a test was poorly executed, while the Japanese failure was triggered by an earthquake and tsunami.
Chornobyl occurred in a secretive Soviet society which reformer Mikhail Gorbachev was only just opening up. The authorities embarked on an attempted cover-up and only partly admitted the truth three days later, denying themselves the chance of rapid international aid.
Despite criticisms that Tokyo could be a lot more transparent, Japan's disaster has taken place in a relatively open society.
Most importandy, thick containment walls at the Fukushima Daini plant shield the reactor cores so that even if there was a meltdown of the nuclear fuel, it's unlikely to lead to a major escape of radioactive clouds.
At Chiornobyl there was no containment structure. “When it blew, it blew everything straight out into the atmosphere,” said Murray Jennex of San Diego State University.
Despite those differences, though, the Chornobyl experience still contains lessons for other countries, says Volodymyr Holosha, the top Ukrainian Emergency Ministry official in charge of the area surrounding the Chornobyl plant.
“We were not ready for it – neither technologically nor financially," Holosha said. "'This is a priceless experience for other countries."
Experiment gone wrong
In the early hours of April 26, 1986, in the model Soviet town of Prypyat, a satellite of the much bigger Chornobyl, workers at a nuclear power plant demobilized the safety systems on the number four reactor, which had come on line only three years previously.
It was a risky experiment to see whether the cooling system could still function using power generated from the reactor alone in the event of a failure in the auxiliary electricity supply.
It could not. There was a massive power surge that blew off the reactor's heavy concrete and metal lid and sent smoldering nuclear material into the atmosphere. Dozens of plant staff died on the spot or immediately afterwards in hospitals. Hundreds of thousands of rescue workers, including Soviet Army conscripts, were rushed to the site to put out the fires, decontaminate it and seal off the damaged reactor by building a concrete shell around it.
At first authorities denied there was a problem. When they finally admitted the truth more than a day later, many thousands of inhabitants simply picked up a few of their belongings and headed off – many of them to the capital of Kyiv, 80 kilometers (50 miles) to the south, never to return.
Iryna Lobanova, 44, a civil servant, was due to get married in Prypyat on the day of the explosion.
"1 thought that war had started," she said. "But the local authorities told us go on with all planned ceremonies. Nobody was allowed to leave the town until the official evacuation was announced on the Sunday" – 36 hours later – "following an order from Moscow," she said. Lobanova went ahead with her wedding – and left the next day with her husband by train.
Legacy of bad health
The makeshift concrete shelter hastily thrown up in the months after the explosion is often referred to as a “sarcophagus”, a funeral term made even more fitting by the fact that it houses the body of at least one plant worker who rescuers were unable to recover.
The official short-term death toll from the accident was 31 but many more people died of radiation-related sicknesses such as cancer. The total death toll and long-term health effects remain a subject of intense debate.
"(The disaster) brought suffering on millions of people," said the Emergency Ministry's Holosha. "About 600,000 people were involved in mitigating the consequences of the accident. About 300,000 of them were Ukrainians. Out of those, 100,000 are disabled now."
A 2008 United Nations study cited a "dramatic increase in thyroid cancer incidence" in Ukraine and Belarus. Children seemed to be especially vulnerable because they drank milk with high levels of radioactive iodine.
"One arrives at between 12,000 and 83,000 children born with congenital deformations in the region of Chornobyl, and around 30,000 to 207,000 genetically damaged children worldwide," German physicians' organization IPPNW said in a report in 2006.
Those figures are far lower than health officials had predicted.
But a 2009 book by a group of Russian and Belarussian scientists published by the New York Academy of Sciences argued that previous studies were misled by rigged Soviet statistics.
"The official position of the Chornobyl Forum (a group of UN agencies) is that about 9,000 related deaths have occurred and some 200,000 people have illnesses caused by the catastrophe," authors Alexei Yablokov, Vasily Nesterenko and Alexei Nesterenko wrote in "Chernobyl."
"A more accurate number estimates nearly 400 million human beings have been exposed to Chernobyl's radioactive fallout and, for many generations, they and their descendants will suffer the devastating consequences."
The authors argued that the global death toll by 2004 was closer to 1 million and said health effects included birth defects, pregnancy losses, accelerated aging, brain damage, heart, endocrine, kidney, gastrointestinal and lung diseases.
“It is clear that tens of millions of people, not only in Belarus, Ukraine and Russia, but worldwide, will live under measurable chronic radioactive contamination for many decades,” they wrote.
Sealed-off zone
The most severe contamination occurred within the so-called Exclusion Zone, a circular area around the power plant with a radius of 30 kilometers (19 miles) that has been deemed unsuitable for living.
Several villages and a whole pine forest in the zone were bulldozed and buried shortly after the disaster. Other small settlements are overgrown with trees and bushes that have made the red and white brick houses barely visible.
Prypyat, built to house Chernobyl power plant workers and their families and with a bright future ahead of it as a model Soviet 'atomgrad' town, had a pre-disaster population of 50,000.
Now it is a ghost town that greets its rare visitors with eerie silence. A shop building in the center is full of rubble and broken furniture – rem- nants of years of looting which the government could not prevent and which spread hazardous substances across the country. A portrait of Soviet state founder Vladimir Lenin lies on the floor, covered by a thick layer of dust. At a children's amusement park, a Ferris wheel due to be launched less than a week after the disaster is rusting away.
Prypyat's residents, mostly young families, were evacuated in a six-hour operation which began more than 36 hours after the accident. In the days that followed, as the fallout was driven by a south-east wind across neighboring Belarus, the Soviet government evacuated thousands of people from other areas under threat.
"We were evacuated on May 4," said Makar Krasovsky, 73, who lived in the Belarussian village of Pogonnoye 27 km (17 miles) from the plant.
"Children had been evacuated earlier, on May 1. Nobody knew anything. Nobody told us anything." "We were told to take with us clothes for the next three days but nothing else because everything was contaminated. They promised us the reactor would be shut down and we would return in three days," he said.
Pogonnoye is still sealed off and visits are only allowed once a year – on a day when local Orthodox Christians attend the graves of their ancestors.
Financial burden
The accident prompted former Socialist bloc nations to shut down reactors of the same design. But the Chornobyl plant itself kept running until 2000 when Ukraine agreed to shut it down in return for aid.
The European Commission and international donors have since committed about 2 billion euros to projects aimed at cleaning up the area and securing the plant. Another 740 million euros remains to be raised: 600 million for the new casement and 140 million waste storage. Holosha says Ukraine itself has spent much more. Since Ukraine gained independence after the collapse of the Soviet Union, $12 billion has been spent on dealing with the consequences of the accident, he said. "Most of the expenditures were linked to maintaining the exclusion zone and providing healthcare and social assistance to those who had lived in the affected area."
The key new project at the plant is the construction of the so-called New Safe Confinement – a massive convex structure which will be assembled away from the damaged reactor and then slid into place over the existing sarcophagus. The original concrete tomb was built hastily, is supported in part by the damaged walls of the reactor building, and has already had to be reinforced.
The new structure is designed to last 100 years and should allow the reactor to be dismantled without the risk of new contamination.
The project requires 600 million euros ($840 million) in additional financing and is likely to miss the 2012 completion target by a few years due to problems such as radioactive debris encountered during excavation works.
Ukraine hopes to raise most of the funds at an international donors conference set to take place in Kyiv next month.
Officials say Ukraine is likely to spend billions of euros on confinement upkeep costs before it finds a way to bury the reactor components, perhaps under layers of underground granite rocks. Even then the area around the plant will remain unsuitable for thousands of years. Asked how long before people can settle down at the site, Chornobyl power plant director Ihor Gramotkin said: "At least 20.000 years."
Political fallout
Despite the scale of the Chornobyl disaster, both Ukraine and Belarus still rely heavily on nuclear energy, having no developed hydrocarbon resources. In the coming months, both plan to borrow billion of dollars from Russia to finance the construction of new reactors of Russian design.
The disaster and the government's handling of it highlighted the shortcomings of the Soviet system with its unaccountable bureaucrats and entrenched culture of secrecy. Journalists subsequently uncovered evidence that the children of Communist apparatchiks had been evacuated well before others and some staff died at the plant because they had not been given orders to leave.
Mikhail Gorbachev has since said he considered the disaster one of the main nails in the coffin of the Soviet Union which eventually collapsed in 1991. The nuclear disaster in Japan is unlikely to break the country's political system. But Tokyo should not underestimate the profound power of a nuclear meltdown – physical and political. (Kyivpost, March 18, 2011)
Make two-way translation of the text:
SCOTLAND |
ШОТЛАНДІЯ |
It is one of those places where civilisation has not trampled all before it. Scotland has uniquely combined the untouched beauty of nature with the kind of facilities that guarantee comfort. Your impressions from Scotland very much depend on you, on how open you are to new cultures and traditions, and how carefully you plan the trip. Start with the cities and then go deep to the Highlands. Step by step you will be unveiling the quiet magic of this miraculous place and falling in love with its unforgettable authenticity. Scottish authenticity gels smoothly with modernity. Tartan is no longer just an echo from the past. It's a fashion. So don't get amused that here a bank or a football team has got its own tartan. Any local family can have a tartan by just registering it at the Scottish Tartan Society. And it is not only about fashion, but also reflects a changing consciousness. Over the last 10-15 years Scots seem to have become more conscious of their national identity, just as we Ukrainians have. They do not only debate their more independent status, but wear kilts more and more often – for weddings and for parties, even for work. They feel proud and comfortable in these double-pleated skirts, even when they have to pay something in the region of 600 USD for a full outfit. Scotland's Capital Edinburgh brims with both history and modernity. When you begin your journey in the city be ready for a series of ups and downs. Like Kyiv, Edinburgh is a capital built upon hills, but walking here is far more difficult. The local topography is the result of the fact that Arthur's Seat, one of the city's hills, was the principal volcano in this region million of years ago. Much later, glacial action gouged a number of picturesque valleys in the landscape and shaped the high ridge on which the Old Town stands today. To get a splendid idea of the city and surrounding terrain go up one of the hills in the centre, where the castle is located. This place is older than the city itself. This supreme castle looks so natural that it might have grown out of the rock itself. During the long and dramatic history of Scotland the castle was always of strategic importance. Through the centuries, the castle was besieged many times, badly knocked about, held by the English as well as by the Scots, and well-nigh demolished more than once. But it always rose again. In that sense, the story of the castle is the story of Scotland. Apart from its military function, the castle was the seat of Scottish kings (there are royal apart-ments on view to the public). Being in Edinburgh you can't escape the history of the place. On leaving the Castle Esplanade you immediately enter the Royal Mile, a fascinating string of historic streets which, linking the two royal residences of castle and Holyrood Palace, was the thoroughfare of medieval Edinburgh. Holyrood alace, a royal residence which has been the scene of so many dramatic episodes in Scotland's story, was founded by James IV in 1498. However, much of the building that we see today is the result of a reconstruction in 1671. It is the official residence of Her Majesty the Queen in Edinburgh, and is so used when the Queen or other members of the royal family visit the Scottish capital. The very stones of the palace are imbued with the presence of the beautiful, doomed Mary, Queen of Scots (1542-87), who reigned in Scotland for a mere six years but who has left an indelible memory. It was within the walls of Holyrood that many of the most dramatic events of Mary's life were played out. If you want to get the most from Scottish culture you should head for the Highlands Married at 15, widowed at 19, assailed by the hurricane of the Protestant Reformation, under house arrest for 19 years, beheaded at 44. It is said that at her death her face retained its exquisite form, but her hair was as white as snow. Scots are very proud of Mary and can tell you lots of stories, or legends about their famous compatriots. Today, Holyrood palace is a peaceful place and only the stories of the guides enliven the drama. The palace is open to the public the whole year round except for a number of weeks in summer when the Queen is in residence. It is a big event and great honour for the Scots when she or her relatives pays them a visit. The palace is set against the incomparable backdrop of Holyrood Park. It's freely accessible to the public. Climb one of intriguing hill paths, and you will find solitude. The highest point is Arthur's Seat. The ascent is not difficult. And there is a glorious view from the top, with the whole city spreading out at your feet. The Castle is nowadays more famous for peaceful events like the Edinburgh Military Tattoo, which sees Scottish regiments hosting a lively program of military music, marches and historical reenactments on the Castle Esplanade under floodlights before large international audiences. Another event which attracts foreigners to Edinburgh from all over the world is the famed Edinburgh Festival held every summer. On these days the city turns into one big stage. Edinburghers still remember a performance of the Kyiv Theatre In Podol which staged a story of Yago here more than 7 years ago. If you make up your mind to visit Edinburgh in winter, don't miss Hogmanay, the oldest of the city's festivals, whose origins predate Christianity. It is celebrated on 31 December to mark the passing of the old year. Hogmanay brings large crowds out into the streets at midnight – for torchlight proce-ssions, street carnivals, and parties. But where the hustle and bustle never stops is on Princess Street. It is a fine boulevard in the very heart of the city. Many of Edinburgh's best shops have a Princess Street address, and hotels here can offer magnificent views across the tranquil green valley of Princess Street Gardens to the high ridge of the Old Town, crowned by the castle. The Highlands Scientists maintain that far from big cities authenticity has been preserved – in language, folk traditions, and life style. So if you want to get the most from Scottish culture, not watered down by the international influences of twentieth century culture, you should go to the Highlands. The Lowlands and Highlands are divided by the Boundary Fault Line, once you cross it be prepared for new impressions. There, the weather is colder and people are warmer. Like many centuries ago they still breed sheep, fish, and in the evenings indulge in storytelling and folk-dancing. When going to Crimea, we always think of going high in the mountains. You get a similar sensation when in Scotland. The Highlands have rocky mountains, green hills, beautiful river valleys and glens, and thousands of miles of wonderful coastline. There is so much to see and enjoy, from the Borders up to Sutherland and on to all the marvellous islands. Lakes are another of the natural treasures of Scotland. They call them here 'loch', a Gallic word for 'lake'. There are about 30 000 of lochs here. The most famous one is Loch Ness. Who knows, maybe one day you will be fortunate enough to be the first to see the Loch Ness monster, even if you consider it a legend or a tourist trap. (Even if Scots invented this legend they are the biggest believers.) There is a selection of 18 walks covering the whole country to give you a taste of what walking in Scotland is. Walks are arranged either with a leader or self-guided. Area Tourist Boards and local Tourist Information Centres are always happy to help with accommodation or other general enquiries. But before you embark on a trip, you have to decide whether you go low-level or high-level. If you opt for high-level you will enjoy the best of Scotland's magical Munros. Special holidays are organised for those who want to climb the most difficult of the Munros, on the Island of Skye, but are unsure of scaling these rocky peaks without help. However, most walking holiday businesses are rather flexible. Some will even offer tailor-make holidays for you to suit your requirements. On some holidays you might not walk every day, having the option off to relax or see local attractions. As for accommodation, you can stay at any of the many B&Bs along the way. They will cost you on average 15-25 pounds. But they are more than just accommodation. They are personalised. So lace up your boots, tighten your rucksack straps, and make sure you take your camera with you. Don't forget it's colder up top! Most land in Scotland is privately owned, including 769 castles, and walkers might be asked to respect reasonable restrictions on access. So just follow the notes on the boards. Although winter will soon be upon us, you can still enjoy one of the delights that the Highlands have to offer – shooting. The main red deer stalking season runs from mid-August to 20 October, and grouse are shot between August 12 and 10 December. Don't forget to make preliminary arrangements! Even when exhausted by a journey you can still appreciate the traditions of Scotland. Go to one of many small restaurants and choose a meat cocktail. While eating try to distinguish between pheasant, grouse, deer, pigeon, rabbit and goat. And do not forget about whisky. "Attention! Whisky is Sleep-ing" – carefully, with this kind of respect do the Scots treat their national drink. Even ten-derly – the two or three percent of the drink which evaporates during production – they call the "Angel share". Over the centuries whiskey was endowed with a special mystique. With whiskey people celebrate the birth of a child, with whiskey people see off a person on the last trip. They say that far off in the Highlands at funerals people even organise parties with whisky to send a soul to heaven. They believe the more whisky is drunk, the happier is the journey. Although it is strictly forbidden, some make whiskey at home. They like the smell of whisky, they can feel it with their hearts and express these feelings with beautiful words. In Scotland any restaurant – small or big – offers a good selection of whiskies. On the way home step by one of many Woollen Malls and get excellent presents for your family. It is a good momento of this magical place. |
Це один із тих куточків світу, де ще не потопталася цивілізація. У Шотландії в дивовижний спосіб поєднано недоторканість природи й усі зручності, що ґарантують затишок. Ваше враження від Шотландії значною мірою залежатиме від вас самих – від вашої відкритості у сприйнятті іншої культури і традицій та, природно, від того, як ретельно ви сплануєте подорожі. Краще почати з міст, а тоді вирушити до високогір'я. Крок за кроком ви відкриватимете для себе тиху чарівність цього дивовижного краю і закохуватиметесь у незабутню шотландську самобут-ність, яка органічно поєднується із сучасністю. Традиційний шотландський "тар-тан" (своєрідний дизайн тканини. утворений прямими лініями, які перетинаються під прямим кутом; у кожного шотландського "клану" здавна свій візерунок чи тартан) уже не просто відлуння минулого. Це данина моді. Тож хай вас не дивує, що у місцевого банку чи футбольної команди є свій власний тартан. Кожна місцева родина може мати свій тартан, достатньо лише зареєструватися у Шотландському товаристві тартану. Безумовно, йдеться не просто про данину моді, а й про зміни в свідомості. Протягом останніх 10-15 років шотландці почали більше перейматися своєю національною самобутністю, так само як і ми, українці. Вони не просто спереча-ються про надання їм більшої незалежності, а й дедалі частіше вдягають національні шотландські спідниці – на весілля чи на вечірки, навіть на працю. Чоловіки почуваються впевнено і зручно у "кілтах" – плісированих спідницях, хай навіть і мусять викладати по 600 американських доларів за націо-нальний костюм. Шотландська столиця В Единбурзі історія співіснує з сучасністю. Починаючи подорож містом, приготуйтеся до постійних сходжень і спусків. Так само як Київ шотландська столиця Единбург побудована на пагорбах, однак пересуватися тут набагато важче. Місцевий рельєф склався внаслідок того, що Артурів Трон, один із міських пагорбів, був головним вулканом у цій місце-вості мільйони років тому. Набага-то пізніше льодовик вирізав у тутешньому ландшафті низку мальовничих долин і сформував гірське пасмо, що на ньому лежить сьогодні Старе місто. Щоб скласти належне уявлення про місто та його околиці, підніміться на один із пагорбів у центрі міста, на якому розташована фортеця. Цей пагорб старіший за місто! А фортеця нагорі виглядає такою мірою природно, наче виростає просто зі скелі. Ця фортеця мала важливе стратегічне значення для Шотлан-дії впродовж її довгої і драматич-ної історії. Протягом століть фортеця часто потрапляла в облогу, її захоплювали силою то англійці, то шотландці, неодноразово знищуючи її майже вщент. Однак знов і знов вона поставала з руїн, і в цьому розумінні історія фортеці є історією самої Шотландії. Окрім військового призначення фортеця була також резиденцією шотланд-ських королів (королівські апарта-менти відкриті для огляду). В Единбурзі все дихає історією. Вийшовши з фортечної еспланади, ви відразу потрапите до Роял Майл, чарівної вервечки історичних вулиць, що, поєднуючи дві королівські резиденції – у фортеці й палаці Святого розп'яття, були головною артерією середньовіч-ного Единбурга. Королівська рези-денція в палаці Святого розп'яття, сцена численних драматичних епізодів в історії Шотландії, була заснована Яковом IV 1498 року. Однак більша частина будівлі, яку ми бачимо сьогодні, – результат реконструкції, здійсненої 1671 року. Це офіційна резиденція її величності королеви в Единбурзі й саме для цього використовується, коли королева чи інші члени королівської родини приїздять до столиці Шотландії. Кожен камінь цього палацу пам'ятає вродливу шотландську королеву Марію Стюарт (1542-87), яку було засуджено до страти. Вона правила лише шість років, однак у пам'яті залишилася назавжди. Саме в стінах палацу Святого розп'ятгя розігралася більшість драматичних подій життя королеви Марії. Якщо бажаєте торкнутися власне шотландської культури, вирушайте до Північно-Шотландського нагір’я У 15 років вона вийшла заміж, у 19 залишилася вдовою, була підхоплена буревієм протестант-ської Реформації, 19 років перебу-вала під домашнім арештом, а в 44 роки їй стяли голову. Кажуть, що перед смертю її обличчя не здриг-нулося, тільки волосся стало білішим від снігу. Шотландці дуже пишаються королевою Марією і можуть розповісти безліч історій і легенд про свою видатну співвіт-чизницю. Сьогодні палац Святого розп'яття – це спокійне місце, і лише розповіді гідів нагадають про трагедію минулого. Палац відкри-тий для огляду протягом цілого року, за винятком кількох тижнів улітку, коли королева перебуває в своїй резиденції. Приїзд королеви чи членів королівської родини стає значною подією і великою честю для шотландців. Позаду палацу лежить незрівнян-ний парк Святого розп'яття. Він відкритий для публіки. Підіть однією з плутаних стежин, що ведуть нагору, і ви опинитеся на відлюдді. Найвищий пагорб – Артурів Трон. Піднятися на нього неважко. З вершини відкривається чарівний краєвид, усе місто лежить біля ваших ніг. Фортеця сьогодні більш відома мирними заходами, на кшталт Единбурзького військового параду, під час якого полки шотландського війська пропонують захоплюючу програму військової музики, маршів і розігрують історичні події в світлі прожекторів на фортечній еспланаді перед глядачами з різних країн. Іншою подією, що приваблює до столиці Шотландії туристів з усього світу, є відомий Единбурзький театральний фестиваль, який проводиться щоліта. Під час фестивальних днів місто перетво-рюється на одну велику сцену. Единбуржці досі пам'ятають неза-бутню виставу Київського театру на Подолі, актори якого понад 7 років тому представили тут шекспірів-ську історію про Яго. Якщо ви надумаєте приїхати до Единбурга взимку, не пропустіть Гогменей, найдавніший міський фестиваль. що бере початок від дохристиянських часів. Це проводи Старого року 31 грудня. Опівночі юрми людей висипають на вулиці, щоб узяти участь у ході зі смолоскипами, вуличних карнава-лах і вечірках. Та де насправді ніколи не припиняється метушня, то це на Принцес-стріт. Цей красивий бульвар лежить у самому центрі міста. Саме тут розташована більшість із кращих единбурзьких крамниць, а з готелей відкривається чудовий вид на спокійну зелену долину Принцес-стріт-гарденс аж до високих пагорбів Старого міста, що їх увінчує фортеця. Шотландське нагір'я На думку науковців, самобутність краще збереглася поза великими містами – в мові, народних тради-ціях і способі життя. Отже, якщо бажаєте торкнутися власне шотлан-дської культури, що не зазнала впливу міжнародних культурних тенденцій XX століття, вирушайте до Північно-Шотландського нагір'я. Низовинну та гірську Шотландію розділяє межова лінія розлому, перетин якої дарує нові враження. Там холодніший клімат, але гостинніші люди. Так само, як багато століть назад, вони розводять овець, рибалять, а вечорами розважаються оповідка-ми й народними танцями. Потрап-ляючи до Криму, ми завжди хочемо забратися високо в гори. Подібне бажання виникає й у Шотландії. Північно-Шотландське нагір'я складається зі скелястих гір, зелених пагорбів, красивих річко-вих долин і лісових масивів, а також чудового морського узбе-режжя, що простяглося на тисячу миль. Тут неймовірно багато ціка-вих і захопливих місць, від Бордерсу до Сазерленду і низки чарівних островів. Озера станов-лять інше природне багатство Шотландії. Шотландці називають їх галльським словом "лох", що означає "озеро". Тут нараховується близько 30000 озер. Найвідоміше з них – Лох-Несс. Хто знає, може саме вам пощастить першим побачити лохнесське чудисько, хоч би ви й вважали, що це лише легенда чи приманка для туристів. (Якщо навіть шотландці й вигадали цю легенду, вони самі найбільше в неї вірять). Існує 18 туристських маршрутів, що охоплюють усю країну, щоб дати повне відчуття мандрівки пішки по Шотландії. Подорожі здійснюються або з керівником, або самостійно. Регіональні управління по туризму й місцеві туристичні інформаційні центри завжди охоче допоможуть вам із влаштуванням та задовольнять інші ваші побажання. Однак перш ніж вирушати в подорож, вирішіть, який рівень ви обираєте – простий чи складний. Якщо ви оберете складний рівень, то отримаєте втіху від найкращих із шотландських чарівних вершин. Для тих, хто бажає піднятися на найважчі з вершин на острові Скай, однак не впевнений, що зможе самостійно подолати ці скелі, влаштовують спеціальні програми, що у більшості випадків мають гнучкий графік. Деякі з них навіть влаштовують на замовлення, щоб задовольнити вимоги клієнтів. Під час окремих подібних заходів вам не треба мандрувати пішки цілий день, ви можете відпочити або оглянути місцеві пам'ятки. Щодо проживання, то можете зупинитися у будь-якому із численних готелів В&В по дорозі. Це коштуватиме вам у середньому 15-20 фунтів. Але це не просто місце для проживання. Вони «персоніфіковані», тобто здатні задовольнити будь-які смаки та побажання. Тож зашнуруйте свої черевики, затягніть паски своїх рюкзаків і перевірте, чи не забули фотоапарат. Завважте, що нагорі холодно! Більшість земель у Шотландії перебуває у приватній власності, включаючи 769 фортець, і туристів можуть попросити поважати розумні обмеження в доступі. Тож просто дотримуйтесь оголошень на табличках. Незважаючи на набли-ження зими, ви ще можете отримати втіху від однієї з насолод, що їх дарує нагір'я, – полювання. Сезон полювання з собаками на благородного оленя триває з середини серпня до 20 жовтня, а полювати на шотландського тетерука дозволено з 12 серпня по 10 грудня, Не забудьте зробити попередню заявку! Навіть після виснажливої подорожі ви можете віддати належне шотландським традиціям. Завітайте до одного з численних ресторанів і замовте м'ясний коктейль. Споживаючи страву, спробуйте розпізнати м'ясо фазана, тетерука, оленя, голуба, кролика і цапа. І не забувайте скроплювати це віскі. “'Тихо! Віскі спить!” - так шанобливо, з повагою ставляться шотландці до свого національного напою. Навіть із ніжністю: два-три відсотки. що випаровуються під час виготовлення напою, вони називають "часткою янголів". Протягом століть віскі користувалося особливою честю. З віскі люди тішаться народженням дитини, з віскі проводжають близьких в останню путь. Кажуть, що в глибині нагір'я на похорон влаштовують навіть вечірки з віскі, щоб відправити душу на небо. Там вірять, що чим більше буде випито віскі, тим радіснішою буде подорож. Незважаючи на сувору заборону, багато хто виготовляє віскі вдома. Шотландцям подоба-ється запах віскі, вони відчувають його всіма фібрами душі й оспівують свої почуття. У кожному шотландському ресторані, хоч маленькому, хоч великому, завжди є широкий вибір віскі. А повертаючись додому, зазирніть до однієї з крамниць Woollen Mill, що торгує виробами з вовни, і зробіть чудові подарунки для своєї родини на згадку про цей чарівний край. |