- •1. Поняття предмета земельного права
- •2. Метод земельного права
- •3. Поняття і основні принципи земельного права
- •4. Система земельного права
- •5. Джерела земельного права
- •2. Право державної власності на землю
- •3. Право колективної власності на землю.
- •4. Право приватної власності громадян на землю
- •2. Форми землекористування
- •3. Припинення і перехід прав на землю
- •4. Вилучення (викуп) земель
- •5. Плата за придбання землі у власність, земельний податок, орендна плата за землю
- •6. Права і обов'язки власників землі та землекористувачів
- •7. Захист і гарантії прав власників землі та землекористувачів
- •2. Органи державного управління земельним фондом та їх функції
- •3. Контроль за використанням і охороною земель та їх моніторинг
- •4 . Державний земельний кадастр
- •5. Землеустрій
- •6. Вирішення земельних спорів
- •2. Кримінальна відповідальність за земельні правопорушення
- •3. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
- •5. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства
- •2. Земельні ділянки особистих селянських господарств
- •4. Земельні ділянки для ведення садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби
- •5. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства
- •2. Планування використання земель населених пунктів
- •3. Землі міст
- •4. Землі сільських населених пунктів
- •5. Земельні ділянки для індивідуального, житлового, гаражного і дачного будівництва
- •2. Землі промисловості
- •3. Землі транспорту, зв'язку та іншого призначення
- •4. Землі для потреб оборони
- •2. Землі оздоровчого призначення
- •3. Землі рекреаційного призначення
- •4. Землі історико-культурного призначення
- •2. Право лісокористування
- •3. Державне управління в галузі використання, охорони, захисту та відтворення лісів і земель лісового фонду
- •4. Правове регулювання відновлення лісів та лісорозведення
- •5. Забезпечення охорони та захисту лісів
5. Цивільно-правова відповідальність за порушення земельного законодавства
У випадках порушення майнових прав власників землі, землеволодільців, землекористувачів і орендарів земельних ділянок або завдання їм шкоди застосовується цивільно-правова відповідальність.
Загальні положення, що стосуються відшкодування шкоди, завданої власнику землі, землеволодільцю, землекористувачу або орендарю землі в результаті порушення земельного законодавства визначаються нормами цивільного законодавства.
Цивільно-правова відповідальність — це ті невигідні для заподіювача шкоди і боржника майнові наслідки, які встановлені законом або договором на випадок невиконання обов'язку, а також невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання.
Завданням цивільно-правової відповідальності є відновлення порушених цивільних прав суб'єктів, відновлення майнового стану, відшкодування збитків, зміцнення господарсько-договірної дисципліни, а також задоволення матеріальних і духовних потреб громадян і організацій.
Підставами цивільно-правової відповідальності є факт (склад) цивільного правопорушення, деліктоздатність особи — здатність нести юридичну відповідальність (недієздатні і неделіктоздатні особи, за загальним правилом, не можуть нести цивільно-правову відповідальність), наявність чинного цивільного законодавства.
Основною підставою цивільно-правової відповідальності є факт правопорушення, а саме: наявність майнової шкоди (збитків) в результаті правопорушення; протиправність цивільно-правової діяльності або поведінки боржника; наявність вини боржника за вчинення шкоди; причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою, як об'єктивна підстава цивільно-правової відповідальності.
Законом передбачаються різні види цивільно-правової відповідальності. Так, залежно від підстав виникнення правовідносин, за порушення яких виникає відповідальність остання поділяється на договірну і позадоговірну. Ст. 34 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року передбачає відповідальність за невиконання зобов'язань по договору оренди землі і порушення земельного законодавства сторонами договору. За невиконання зобов'язань по договору оренди земельної ділянки, в тому числі зміни або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність у відповідно до закону та договору. Умови відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання договору оренди землі є істотними умовами цього договору. Тому якщо в договорі не досягнуто згоди між сторонами по всіх істотних умовах, такий договір оренди землі вважається неукладеним.
Поряд з договірною відповідальністю в земельному праві застосовується також позадоговірна відповідальність. Так, Земельний кодекс України вказує, що збитки, заподіяні вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, а також обмеження прав власників землі і землекористувачів, в тому числі орендарів, погіршенням якості земель або приведенням їх у непридатність для використання за цільовим призначенням в результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян підлягають відшкодуванню в повному обсязі власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, які зазнали збитків.
Лекція 6. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення
Питання:
1. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення;
2. Земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства;
3. Земельні ділянки для ведення садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби;
4. Землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств.
1. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення
Земельне законодавство відносить до категорії сільськогосподарського призначення землі, основне цільове призначення яких - використання їх в сільськогосподарському виробництві.
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.
Придатність земель для використання їх в сільському господарстві встановлюється на підставі даних державного земельного кадастру.
Землі сільськогосподарського призначення поділяються на два основних види. Основну їх частину складають сільськогосподарські угіддя, що використовуються як засоби виробництва. Другий різновид цих земель — землі, що використовуються як територіальний базис для розміщення доріг, виробничих будівель та інших споруд, що безпосередньо обслуговують потреби сільського господарства.
Сільськогосподарські угіддя залежно від їх природних властивостей та економічної доцільності використання в цілях рослинництва або тваринництва підрозділяють на наступні види: орні угіддя, пасовища, луки, землі, які відводяться під городи, сади, а також міські угіддя, що використовуються для сільськогосподарських потреб, земельні ділянки відведені під городи, сади тощо.
Землі, визнані в установленому порядку придатними для потреб сільського господарства, насамперед повинні надаватися сільськогосподарським організаціям, підприємствам і установам. Для будівництва промислових підприємств, житлових об'єктів», залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередач, магістральних трубопроводів, а також для інших несільськогосподарських потреб надаються землі несільсько-господарського призначення, або непридатні для сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Надання для зазначених вище цілей земельних ділянок із складу земель державного лісового фонду проводиться переважно за рахунок не вкритих лісом площ, зайнятих чагарниками і малоцінними насадженнями.
Землі сільськогосподарського призначення можуть бути передані у власність і надані у користування: громадянам — для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам і загальноосвітнім школам — для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям, громадським об'єднанням та релігійним організаціям — для ведення підсобного сільського господарства.
Земельні ділянки, що зазнали радіоактивного і хімічного забруднення, на яких не забезпечується одержання чистої продукції, підлягають виключенню із сільськогосподарського обороту. Виробництво на цих землях сільськогосподарської продукції забороняється.