6. Право власності на житло.

В цивільному праві під житлом, перш за все, розуміють об’єкт власності та інших речових прав, що має особливий правовий режим.

Житло є нерухомістю, має цільове призначення.

Житлом є поняттям, яке включає в себе: житловий будинок, квартиру, садибу, котедж, дачу, які розраховані на тривалий строк служби та призначенні для проживання.

Не можуть вважатися житлом окремі виробничі приміщення, вагончики, підвали, сараї, гаражі, а також приміщення, призначені для тимчасового (готелі, лікарня) або недобровільного (в’язниця) перебування особи.

Одним з об'єктів права приватної власності громадян є житлові будинки.

Житловий будинок – це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Для виникнення права власності на житловий будинок необхідно, щоб будинок було збудовано на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці, було затверджено відповідний проект, було отримано відповідний дозвіл та будинок було прийнято до експлуатації.

Садиба, як об’єкт права власності.

Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Житловий будинок садибного типу складається із житлових та допоміжних (нежитлових приміщень)

Допоміжними приміщеннями будинку є: кухня, коридор, веранда, приміщення для автономної системи опалення, пральня.

На присадибних земельних ділянках, крім житлових будинків, розміщуються господарські будівлі (сараї, літні кухні, гаражі, майстерні) та споруди (колодязі, огорожі, ворота, вигрібні ями)

До прибудов належать: прибудовані житлові кімнати та допоміжні приміщення (тамбури, веранди, кухні, ванні кімнати).

Власник садиби має право розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, він має право продавати, дарувати, міняти.

Оскільки поняття садиби включає в себе сукупність всіх об’єктів, розташованих на земельній ділянці, при відчужені житлового будинку всі вони переходять до нового власника з будинком, якщо при укладанні договору про відчуження не було обумовлене інше.

Квартира як об’єкт права власності.

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Громадяни мають право на приватизацію квартир державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативів, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність, передбачених законодавством України.

Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування: ( сходові клітини, підвали, кладові, ліфти, механічне електричне, сантехнічне обладнання, підземні гаражі, сараї, майстерні).

Співвласники володіють, користуються цим майном спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Співвласники також мають право уповноважувати одного з них на здійснення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Власники квартир багатоквартирного будинку спільно беруть участь у витратах на його утримання у частці, яка є пропорційною розміру квартири, яка є їхньою приватною власністю.

Права власника житлового будинку, квартири.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

До членів сім'ї власника належать дружина, чоловік, їх діти, батьки.

Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Члени сім'ї власника, які проживають разом з ним, користуються нарівні з власником усіма правами і несуть усі обов’язки щодо утримання квартири (будинку).

Власник житла повинен використовувати належне йому майно (квартиру, будинок) за цільовим призначенням, тобто для проживання.

Утримувати його у належному санітарному та технічному стані, утримуватись від руйнування або псування.

Власник не має права використовувати його для будь-якого промислового виробництва (наприклад, перебудування квартири у майстерню, лабораторію, цех).

Забороняється зберігати в приміщеннях житлових будинків вибухонебезпечні чи екологічно шкідливі речовини і предмети.

Використання телевізорів, радіоприймачів, магнітофонів дозволяється лише за умови зменшення звуку до ступеня, що не порушує спокою мешканців будинку.

Власник квартири має право здійснювати за свій рахунок її поточний та капітальний ремонт.