2.4. Ілюстрації

Для конкретизації предмету дослідження в процесі оформлення курсової роботи часто використовують наочні матеріали у вигляді схем, графіків, діаграм, фотографій тощо, наявність яких позитивно впливає на оцінку праці студента. Всі ілюстрації іменуються «рисунками».

Рисунки розміщують відразу після посилання на них в тексті роботи і таким чином, щоб їх можна було розглянути без повороту роботи або з поворотом за годинною стрілкою.

Кожний рисунок повинен мати рисунковий підпис, який складається з номера рисунка та чіткої стислої назви, що розкриває зміст ілюстрації, а в разі необхідності - ще й пояснення (підрисунковий текст).

Порядковий номер рисунка складається з двох цифр, розділених крапкою (номер розділу та номер рисунка у цьому розділі). В кінці номера ставиться крапка. Для всіх ілюстрацій прийняте єдине позначення «Рис.». Наприклад, «Рис. 2.2.» (рисунок другий другого розділу). Номер рисунка та його назва розміщуються під рисунком. При посиланні на ілюстрацію у тексті роботи вказують її вид (діаграма, графік, схема) та номер. При повторному посиланні на ілюстрацію використовують скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.2»).

Графічне наведення статистичних даних, яке наочно показує співвідношення між ними, називається діаграмою. За формою будови діаграми поділяють на лінійні, плоскісні та зображувальні. Найчастіше у курсових роботах використовують лінійні, а з плоскіших - стовпцеві та секторні діаграми.

Лінійна діаграма характеризує за допомогою прямих, кривих або ламаних ліній кількісні показники розвитку об'єктів, явищ або процесів, що досліджуються.

У стовпцевих діаграмах кількісні дані відображаються у вигляді прямокутників - стовпців, які розміщуються вертикально поряд або на однаковій відстані один від одного. Висота цих стовпців повинна бути пропорційна кількісним значенням показників відповідно до встановленого масштабу. Прямокутники можуть розміщуватися горизонтально, і в такому разі це буде стрічкова діаграма.

Секторна діаграма є широко відомою формою порівняння різних частин цілого. Площі, які утворюються секторами кола, є основою для порівняння. Секторна діаграма будується шляхом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин в цілому.

Зручним та наглядним засобом зображення змін однієї змінної величини залежно від змін другої є графік. Найчастіше у курсових роботах використовуються зміни явищ або процесів у часі. Для побудови таких графіків використовується, як правило, прямокутна система координат. На осі абсцис відкладаються відрізки часу, а на осі ординат - значення рівнів ряду динаміки. Позитивна наочність графіків полягає в тому, що на один графік для порівняння можна нанести декілька динамічних рядів.

Схеми у курсовій роботі відображають склад, структуру та взаємозв’язок окремих елементів організації та управління підприємством, а також явищ та процесів, що вивчаються, відображають їх послідовність, тощо. Креслення схем та графіків повинно відповідати встановленим вимогам стандартів.