7.4. Лабораторно-практичні заняття — форма організації навчання у вузі

Кожна форма організації навчального процесу несе на собі певне специфічне навантаження в розвитку індивідуальності особистості майбутнього фахівця, конкретизації функцій, ролі й змісти навчальної роботи в професійному становленні студентів. Призначення лабораторно-практичних занять полягає в тому, щоб розвити творчий потенціал особистості студентів, не тільки озброїти системою знань, умінь і навичок, але й навчити включатися у творчу діяльність і підключати до неї своїх майбутніх учнів. Тому в ході лабораторно-практичних занять необхідно враховувати два аспекти: одержання нової інформації й виявлення особистісного змісту навчальної інформації для студентів.

Головне завдання викладача полягає в тім, щоб допомогти в ході заняття кожному студентові побачити особисте значення піднесених знань, зробити так, щоб кожен побачив себе, своє «Я» у системі прийомів, форм і методів навчальної роботи. Важливо піклуватися про те, щоб включити студентів у ході лабораторно-практичного заняття в діяльність, що спонукує їх сумніватися, думати, шукати рішення, зпираючись на власний досвід, націлювати їх на відкриття й пошук власних варіантів.

Досвід показав, що доцільно практикувати таку організацію занять, що не знижуючи теоретичного рівня, створювала б умови для включення студентів у ситуації, що вимагають від них активних дій в обстановці професійного вибору. У кожному занятті повинні бути питання для теоретичного вивчення й практична частина.

У теоретичній частині увага студентів акцентується на використанні в практиці досліджуваних у навчальних курсах знань, різних точок зору й підходів до практичної діяльності. Студенти повинні навчитися; теоретичні положення ілюструвати прикладами із практики аналізувати ситуації, що моделюють їх майбутню професійна діяльність, шукати шляхи виходу з них і давати мотивоване обґрунтування своїм висновкам. Обсяг роботи при підготовці до теоретичної частини заняття передбачає вміння студентів знаходити потрібну літературу, складати бібліографію, аналізувати й давати власну оцінку вивченому матеріалу, оформляти свої думки, доводити переконливість висунутих положень, відкидати непереконливі доводи, обстоюючи свою думку, робити висновки.

З огляду на положення Л.С.Виготського й А.Н.Леонтьева про те, що найбільш стійкий інтерес для людини має те явище, що викликає асоціативні зв'язки із уже знайомим йому й допомагає розкрити нові грані в досліджуваному предметі, у кожне заняття доцільно включати обговорення сучасної наукової літератури й досягнень передового досвіду. Ця робота допомагає студентові не тільки усвідомити ті завдання, які стоять перед наукою, але й побачити роль наукової теорії в рішенні практичних питань, між традиційними й пошуками нових технологій.

Практична частина заняття припускає використання дискусій, замальовок, рольових і ділових ігор, імітаційно-рольового й комунікативного тренінгів. Використання цих методів допомагає студентам усвідомити не тільки пізнавальну, але й професійну функцію знань, що здобуваються, опанувати прийомами, що включають знання в механізм професійної орієнтації. Практична частина забезпечує умови для обстановки, у якій студент може бачити ту або іншу форму педагогічної роботи в дії.

Методика проведення лабораторно-практичних занять по педагогічних дисциплінах будується з використанням мікро груп ( 3-5 чол.), які формуються за принципом загальної зацікавленості. До кожного заняття визначається тема, але група одержує кілька варіантів її виконання Робота студентів на таких заняттях спрямована в основному на виконання певних дій: програвання рольових ситуацій, що моделюють фрагменти бесід, диспутів, засідання шкільного активу, виконання колективних творчих справ.

До кожного заняття розробляється конкретна методика його проведення, регламентується час, що відводиться мікро групі на виконання завдання, причому усередині групи завдання розподіляються відповідно до можливостей і здатностями її членів. Критерії оцінювання результатів роботи студентів: культура мови, глибина матеріалу, що викладається, захопливість, ініціатива, творчість у рішенні поставлених завдань, активність всіх членів групи, турбота про передачу матеріалу іншим групам.

Робота мікрогруп і кожного студента оцінюється експертами, у ролі яких виступають студенти цих же груп. Така форма проведення лабораторно-практичних занять дає можливість гостріше усвідомити причетність до колективної справи, відповідальність за виконання завдання й за загальний успіх; виявити й побачити різнобічні здатності студентів, можливість виявити кожному члену мікро групи свої індивідуальні схильності; за одне заняття познайомитися з різними варіантами рішення поставленого навчального завдання; учитися слухати й сприймати іншу позицію, іншу думку, визнаючи право на існування безлічі дій і рішень.

Така форма проведення навчальних занять особливо прийнятна при вивченні педагогічних дисциплін. Активна участь студентів у різних формах роботи сприяє тому, що вони опановують умінням сполучити педагогічну теорію з педагогічною технологією, здобувають досвід педагогічних дій, закріплюють навички індивідуальної й колективної роботи, учаться співробітництву й співтворчості при виконанні завдань у малих групах. Організація заняття за принципом малих груп сприяє включенню в його підготовку й проведення всіх студентів академічної групи, але з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей кожного з них.

Типи й методика проведення лабораторно-практичних занять досить різноманітні. У вузівській практиці широко використовуються лабораторно-практичні заняття з використанням ділової гри, колективної творчої справи, конкурсу, з використанням педагогічного спостереження.

Лабораторно-практичне заняття з використанням ділової гри

У сучасній вузівській практиці широко використовуються ділові ігри. Сутність навчальної гри - моделювання й імітація. В діловій грі в спрощеному вигляді відтворюється, моделюється дійсність і операції учасників, що імітують реальні дії.

Заняття з використанням ділової гри поєднує в собі теоретичну й практичну частини.

На першій частині розглядаються теоретичні питання, що розкривають основні положення досліджуваної теми. Наприклад, по темі: «Організаційні форми навчання» (за курсом «Педагогіка») у теоретичній частині розглядаються і обговорюються студентами питання: визначення поняття «форми навчання», класифікація й характеристика різних форм навчання, з'ясування їхніх дидактичних функцій. Практична частина передбачає проведення ділової гри на тему: «Урок». У ході заняття студенти одержують завдання: підготувати фрагменти уроку на ту саму тему, але з використанням різних методів і засобів навчання. До початку гри кожний студент вибирає за бажанням один з аспектів уроку (цільову настанову, пояснення нового матеріалу, закріплення й т.п.) для аспектного аналізу. Виконуючи це завдання до початку лабораторно-практичного заняття, студент більш ретельно готує теоретичну основу для аналізу уроку. Такі завдання допомагають майбутнім педагогам розглянути педагогічні явища не ізольовано, а з різних сторін і у взаємозв'язку. Головне достоїнство таких занять у тім, що студенти бачать застосування педагогічної теорії до практичних ситуацій, навчаються використовувати теоретичні положення для пояснення практичних дій і рішень.

Програвання різних фрагментів уроку в ході заняття дозволяє переконатися їм у тім, що однієї загальноприйнятої методики уроку не існує. Все залежить від обліку конкретної ситуації й умов; порівняння різних фрагментів уроку переконує їх у тім, що успіх багато в чому визначається нестандартністю, оригінальністю, творчістю вчителя, багатством його духовного, морального й інтелектуального потенціалу.

Виконання такого роду завдань, залучення студентів до аналізу педагогічних явищ, розгляду їх у взаємозв'язку й взаємозумовленості, у динаміку створює умови для самовираження, стимулюючи тим самим формування творчої індивідуальності майбутніх фахівців.

Використання ділової гри на лабораторно-практичних заняттях допомагає не тільки придбати необхідні знання й уміння, але й формувати творчий стиль діяльності дозволяє в ході аналізу результатів гри побачити помилки, слабкі сторони своєї підготовки й намітити шляхи професійного росту.

Достоїнство такої форми заняття полягає в тому, що досліджуваний навчальний матеріал робиться особистісно значимим для студента. Гра стимулює творче мислення, створює позитивну мотивацію навчання, формує комунікативні якості.

Лабораторно-практичне заняття з використанням колективної творчої справи

Не менш значимо залучати на лабораторно-практичне заняття й таку форму роботи як колективна творча справа (КТС). Основу заняття становить виконання студентами нестандартних, конструкторських, пошуково-творчих завдань, які дозволяють забезпечити атмосферу співробітництва й співтворчості в системі відносин «викладач - студенти».

Приведемо приклад проведення колективної творчої справи «Місто веселих чарівників».

За основу заняття береться ситуація-зразок, що дає можливість поєднувати кілька самостійних творчих справ, конкурсів, виховних заходів у єдине ціле. Головне завдання полягає в тім, щоб через радість праці для інших, фантазію, виконання різних ролей створити модель, де загальний успіх залежить від зусиль кожного учасника.

Девіз міста: «Геть нудьгу! Хай живе фантазія, вигадка, розумний гумор!» визначив не тільки психологічний настрій студентів, але й зміст заняття. Для підготовки заняття й реалізації задуму необхідно створити студентську міськраду, до функцій якої повинне входити: розподіл обов'язків між учасниками, функції якої міської установи вони будуть представляти, складання плану роботи, введення міської валюти, розробка схеми фінансових податків і цін, реклами, форм контролю підготовки творчих справ.

Індивідуальні завдання одержують студенти, що імітують роботу різних установ міста: перукарні, фотоательє, поліклініки, пошти й ін., рекламують їхні послуги населенню. Виконанню цих завдань передує більша підготовча робота, у ході якої студенти повинні вивчити специфіку й умови роботи цих установ.

Всім жителям міста пропонувалося користуватися послугами банку, фотоательє, радіо й телебачення, залу комп'ютерних ігор, відео-кафе, театру, фабрики й ін. установ. Учасники вибирали за бажанням у відповідності зі своїми можливостями й здатностями завдання, визначали їхній зміст, використовували знання по літературі, математиці, політекономії, уміння співати, малювати, вигадувати й втілювати задумане в життя за допомогою товаришів.

Кожна практична справа вимагала не тільки знань, умінь, але й фантазії, творчості, гумору, оформлювальних, організаторських, комунікативних здатностей.

Так, популяризуючи фабрику головних уборів «Сонячний удар», організатори ретельно продумали й розподілили її відділи: кадри, конвеєр «по виготовленню з паперу капелюхів і панам від сонця», дирекція, конструкторське бюро. Кожному студентові надавалася можливість за бажанням вибрати собі роль «директора», «інженера-конструктора», «художника», «інженера-технолога», «контролера ОТК», «касира», «робітника». Виконання кожної ролі потребувало від студента кмітливості, ініціативи, самодіяльності, творчості. Результат виконання цієї колективної справи полягав у тому, що більшість «жителів» міста швидко навчилися виготовляти найпростіші головні убори, проявляючи неабияку вигадку.

Найважливішим стимулом для роботи служб була економічна платформа. У ході виконання завдань студенти повинні були змоделювати товарно-грошові відносини в умовах переходу до ринкової економіки. Зміст і методика виконання різних ролей, практичних завдань із урахуванням динаміки соціальних умов розвиває в майбутніх фахівців не тільки здатність орієнтуватися, швидко адаптуватися до мінливої обстановки, але й готувати їх до вирішення таких же завдань у самостійній професійній діяльності.

Лабораторно-практичне заняття з використанням конкурсу

Мета такого заняття: перевірити знання студентів за теоретичними основами педагогічної техніки й виявити рівень придбаних ними конструктивних, комунікативних, організаторських, гностичних умінь і здатності проявляти творчий підхід до рішення навчальних завдань.

Проведенню заняття передує більша підготовча робота, що припускає:

• створення ініціативних груп для розробки положення конкурсу, програми й змісти завдань, критеріїв їхньої оцінки, оформлення;

• створення команд, журі; визначення й підбор змісту завдань для команд.

Завдання повинні передбачати актуалізацію знань студентів по темі заняття, підготовку вітань командам суперникам, виготовлення призів для переможців і т.п.

Хід конкурсу:

Вступне слово ведучого (викладача або студента, що виступає в його ролі).

Вітання команд. Критерії: цілісність композиції, відбиття в змісті сутності вибраної студентами професії, масовість участі всієї команди, форма викладу - довільна.

Творчий конкурс. Беруть участь п'ять чоловік від кожної команди. Створити мініатюру на педагогічну тему й продемонструвати її. Тема: «Вас запрошує «Єралаш» Критерії оцінки: актуальність, змістовність, артистизм гумор.

Поки готується мініатюра, з уболівальниками проводиться міні-диспут на тему: «Діяльність педагога стандарт і шаблон або творчість?». Покажіть свою позицію.

Організуємо КТС (колективна творча справа).

Один зі членів команди повинен провести попередню бесіду й організувати «колективне планування», представити план, запропонувати свій варіант колективного підведення підсумків справи (обговорення, аналіз йде разом з командою супротивника). Команда суперників повинна підтримати попередню бесіду, брати активну участь у плануванні, створити сценарій цікавої справи.

Оцінюються: команда-організатор - за думку методики, алгоритму КТС, за прояв комунікативних умінь; команда-виконавець - за реалізацію комунікативних умінь, творчість, активність.

Завдання капітанам: «Уявіть, на колегії в Міністерстві освіти відбувається розмова про роботу сучасної школи. Вам дали слово. Про які проблеми школи Ви будете говорити?».

Проблеми, підняті у виступі першого капітана, не повинні повторюватися в мові другого капітана.

Журі оцінює: розуміння актуальності проблем, уміння виділити головне, майстерність подання матеріалу.

Рішення педагогічних завдань.

Кожна команда одержує завдання. Критерії оцінки: уміння сформулювати педагогічне завдання, проаналізувати її рішення й правильність використання методів і прийомів педагогічного впливу, творчий підхід до рішення завдання, уміння передбачати результат педагогічного впливу й намітити програму подальшого розвитку колективу й особистості.

А тепер давайте пограємо!

Мета конкурсу: виявити знання студентами дидактичних, рухливих ігор, уміння їх організувати й провести.

Оцінюється: уміння пояснити умови гри, зацікавити нею учасників, долучити до неї якнайбільше граючих.

Конкурс ерудитів.

Команди по черзі задають питання.

Оцінюється: неординарність питання й відповіді, дотепність.

Захист призів. Команди вручають суперникам призи. При цьому варто пояснити (у незвичайній формі): кому, за що й чому саме такий приз вручається.

Підведення підсумків конкурсу.

Критерії оцінки його результатів:

• доцільність (по спрямованості),

• продуктивність (за результатом рівня знань, вихованості, умілості),

• оптимальність (у виборі засобів), творчість (по змісту діяльності й формам).

Заняття такого виду забезпечують рішення наступних завдань: здобуваються вміння пошуку необхідної інформації, конструювання цієї інформації в пізнавальні завдання; формується інтерес і позитивна установка на педагогічну працю; засвоюються основи педагогічної технології.

Лабораторно-практичне заняття з використанням педагогічного спостереження в умовах школи

Успіх у роботі вчителя багато в чому визначається його культурою спостереження за педагогічними явищами, процесами й фактами. Розвиток здатності спостерігати - одне з важливих завдань вузівського навчання. Результативність навчальних занять тим вище, чим цілеспрямованіше організоване педагогічне спостереження. Нерідке вміння спостерігати педагогічні факти формуються в майбутніх педагогів стихійно, шляхом «проб і помилок». Щоб уникнути цього, потрібно частину занять по педагогічних дисциплінах проводити в школі й на них учити студентів методиці спостереження.

Лабораторно-практичні заняття, проведені на базі школи, покликані озброїти студентів методикою педагогічного спостереження, навичками складання програми спостереження й аналізу отриманих результатів.

Перша серія лабораторно-практичних занять на базі школи покликана відробити методику спостереження по запропонованій студентами програмі спостереження. Студенти, об'єднані в групи по 3 - 5 чоловік, одержують готову програму для спостереження.

Наприклад, по темі «Основи морального виховання». У програмі поданий перелік питань:

1. Простежте за прийомами впливу вчителя на учнів, що порушують дисципліну на уроці.

2. Чи помічає вчитель усіх, хто заважає йому вести заняття?

Якими прийомами й методами користується вчитель для наведення порядку в класі?

3. Чи згодні ви з методами педагогічного впливу на недисциплінованих учнів? Як би ви зробили на місці вчителя?

4. Чи виявилася майстерність вчителя при встановленні дисципліни в класі й у чому?

5. Ваші зауваження, судження, пропозиції по оцінці зібраних педагогічних фактів, що характеризують дії вчителі по встановленню дисципліни в класі.

Студенти повинні вести спостереження в класі по запропонованій програмі. Отримані факти, вони повинні узагальнити, обґрунтувати положеннями з педагогічної теорії й викласти в невеликій доповіді. Наприкінці доповіді викладаються загальні висновки, до яких студенти прийшли під час спостереження, і використана література.

Друга серія лабораторно-практичних занять припускає спостереження по програмах, самостійно складеним студентами по запропонованих темах. Наприклад, для складання програм студентам можуть бути дані наступні теми: «Виховні можливості сучасного уроку», «Становлення здорових відносин вчителі й учнів на уроці», «Що забезпечує успіх співробітництва вчителя й учнів у навчальній роботі?», «Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці», «Прийоми здійснення індивідуального підходу до організації навчальної роботи на уроці» і ін.

Отримані факти аналізуються студентами, узагальнюються, теоретично обґрунтовуються положеннями із самостійно підібраної наукової літератури. Потім оформляються в доповідь і повідомляються на підсумковій навчальній конференції.

Навички, отримані на заняттях у шкільній обстановці, важливо закріпити на наступних лабораторно-практичних заняттях. Тому на кожному занятті доцільно фіксувати увагу студентів на тім, як реалізуються поставлені цілі й завдання, дидактичні принципи, методи розвиваючого навчання, використовуються наочність і ТСО активізуються учасники ділової гри або рольової ситуації.

Аналіз і самоаналіз результатів, отриманих у процесі використання різноманітних форм і методів проведення занять, закріплює в студентів уміння виділити істотне у своїх діях і діях товаришів, давати їм педагогічну оцінку, бачити допущені помилки й знаходити шляхи їхнього усунення. Перевагою цих занять є те, що в них дуже тісно переплітаються індивідуальні й колективні форми навчальної роботи, що дозволяють, з одного боку, максимально врахувати колективну природу педагогічної праці, а з іншої, виявити індивідуальність і неповторність особистості майбутнього вчителя.