Тема 7 реструктуризація підприємства як комплексна інновація, спрямована на підвищення його конкурентоспроможності
7.1. Проблеми підприємств на сучасному етапі. Причини кризи підприємства
В умовах становлення ринкової економічної системи в Україні, коли ринкові механізми тільки формуються, законодавче середовище є ще дуже недосконалим, різні напрямки економічної політики ще недостатньо концептуально розроблені й неузгоджені, нормальній роботі підприємства заважають певні об`єктивні обставини, проблеми, пов`язані із зовнішнім середовищем підприємства. Серед таких проблем аналітики виділяють як головні: зубожіння, низька платоспроможність населення, яке є кінцевим споживачем. Зубожіння населення означає вузький ринок збуту з низькою ємкістю і низьким рівнем попиту для продукції підприємств, що випускають товари для особистого використання і споживання (група Б). У свою чергу, малі обсяги виробництва й складнощі з реалізацією продукції означають низьку інвестиційну активність і неплатоспроможність цих підприємств. У такій ситуації зникає ринок збуту і попит на товари групи А – на засоби виробництва, на напівфабрикати й комплектуючі, тощо. Низька платоспроможність і збідніння населення означає збідніння і неплатоспроможність багатьох підприємств різних галузей.
Серед зовнішніх проблем, що відзначається представниками підприємств, є також проблеми некерованості підприємства, складностей прийняття стратегічних рішень у зв`язку із значним контролем з боку держави, особливо на підприємствах, значна частка акцій яких (25-60%) належить державі.
Неефективність і невідповідність системи менеджменту є історичною проблемою підприємств. Система управління підприємством при плановій економіці з тотальним централізованим регулюванням була створена для потреб виробництва, була орієнтована на вирішення виробничих завдань і не була оптимальною з погляду витрат на управління, руху інформації. Система управління не була орієнтована на ринок, у зв`язку із своєю негнучкістю, неоперативністю, низьким ступенем делегування прийняття рішень, великим часовим лагом реакції на зміни в середовищі (це пов`язано з висотою ієрархічної структури, з інформаційною системою і системою прийняття рішень) є нежиттєздатною в умовах швидкозмінного, динамічного ринкового середовища.
Існує два принципових напрями орієнтації діяльності підприємств: Орієнтація на довгострокові цілі, якими можуть бути:
освоєння нових ринків;
залучення нових споживачів;
технологічний розвиток;
структурний розвиток. Орієнтація на короткострокові цілі:
швидкий прибуток;
пасивність по відношенню до нових ринків;
очікування "кращих часів";
орієнтація на старі вироби на старих ринках.
Орієнтація тільки на короткострокові цілі найбільш яскраво характеризує майбутнього банкрута.
Основними проблемами (елементами або симптомами кризового становища) підприємства сьогодні є:
– низький попит на продукцію;
– падіння обороту;
– падіння прибутку;
– зниження рентабельності;
– зниження ліквідності;
– “заповнені склади”;
підвищення
дефіцит оборотних коштів;
зниження частки підприємства на ринку;
погіршення клімату в колективі;
нестабільність персоналу;
рекламації;
втрата довіри банку, замовників, споживачів;
недостатність актуальної і своєчасної інформації;
Причини кризи підприємства можна розділити на зовнішні й внутрішні.
До зовнішніх (тих, що не залежать від підприємства) відносять загальний кризовий стан економіки - збідніння громадян і підприємств, які є споживачами продукції, їх неплатоспроможність, що є причиною зменшення попиту, зниження інвестиційної активності, кризи неплатежів. Ще одним наслідком збідніння підприємств є погіршення якості товарів, які підприємства пропонують на ринок (старіння, невідповідність вимогам ринку, невідповідність вимогам якості, низька якість виготовлення, тощо). Таким чином підприємства, для яких вищезазначені товари є сировиною, матеріалами, комплектуючими, не можуть їх використовувати і повинні закуповувати аналоги за кордоном. Використання зарубіжних комплектуючих дозволяє зберегти якість, але збільшує вартість, а використання національних низькоякісних комплектуючих значно знижують споживчі якості товару. Наступним важливим наслідком є дефіцит власних інвестиційних ресурсів і недоступність залучення інвестиційних ресурсів.
Недосконалість інституціонального середовища не є прямою причиною кризового становища підприємств, але є фактором збільшення витрат підприємства, тощо.
Внутрішні причини полягають у недосконалості (іноді, некваліфікованості, невідповідності) системи менеджменту підприємства. Саме на внутрішні фактори й спрямовані заходи із реструктуризації і санації підприємства.
Проблема того, що продукція не реалізується, неліквідна, не знаходить попиту, може мати як зовнішні, так і внутрішні причини. Продукція може бути взагалі не потрібна ринку (застаріла, продукція із життєвим циклом, що закінчується, продукція, попит на яку залежить від держзамовлення, продукція сезонного й епізодичного попиту, тощо), продукція, потреба в якій є тільки у неплатоспроможних клієнтів, тобто має місце неплатоспроможний попит, продукція, що є неплатоспроможною за якістю, тобто не відповідає вимогам, критеріям якості, які висуває споживач, неконкурентоспроможна за сервісом (додаткові послуги, що також оцінюються споживачем як якісні характеристики товару), або є неконкурентоспроможною за ціною. Проблеми неконкурентоспроможності продукції за якістю або за ціною є внутрішніми проблемами підприємства, тобто вони цілком залежать від менеджменту підприємства. Звичайно, у неконкурентоспроможності за ціною є свої об`єктивні причини: висока вартість комплектуючих, висока вартість енергії, високі податки, митні бар`єри (для роботи на зовнішніх ринках).
Нарешті, товар може не знаходити попиту в зв`язку з неправильним вибором каналів товароруху, неправильною роботою з ними рекламної кампанії, засобів з просування товару.
Підприємство має правильно визначитися з тим, які причини призвели до кризової ситуації, які причини можуть бути ліквідовані, на чому має базуватися програма реструктуризації підприємства.