8. Хвороби зі спадковою схильністю.

8.1. Мультифакторіальні хвороби.

Обґрунтування теми. Екологічна ситуація в усіх країнах погіршується. Антропогенне забруднення довкілля в багатьох випадках загрожує існуванню людини як виду. Промислові викиди та продукти хімії, які використовуються в побуті та в сільському господарстві, починають впливати на плід з перших годин життя. Не останню роль відіграють шкідливі звички (паління, зловживання алкоголем, наркотичні речовини).

Навчальна мета

Загальна:

Вивчити основні прояви мультифакторальних хвороб.

Студент повинен знати:

-загальні питання етіології та патогенезу мультифакторіальних захворювань.

Студент повинен уміти:

-призначити обстеження хворому з підозрою на мультифакторіальні хвороби.

Студент повинен оволодіти практичними навичками:

-трактувати результати лабораторного та інструментального обстеження хворого на мультифакторіальні хвороби.

КОНТРОЛЬ

Контрольні питання

1. Яка частота в популяції хворих цукровим діабетом, алергічними захворюваннями, гіпертонією, шизофренією ?

2. Як схематично можна відобразити патогенез мультифакторіальних хвороб?

3.Що таке пенетрантність?

4. Що ми розуміємо під поняттям природжених вад розвитку?

5. Які причини природжених вад розвитку, крім мультифакторіальних?

6. Які механізми виникнення вад розвитку?

7. Які характерні ознаки мультифакторіальних хвороб?

Ситуаційні задачі. 1. У здорової жінки брат дальтонік. Чи може у неї народитися син-дальтонік?

2. Здорова жінка, батько якої страждав на гемофілію, вагітна від здорового чоловіка. Яка ймовірність народження дитини, хворої на гемофілію?

Відповіді на задачі. 1) так, якщо жінка гетерозиготна.

2) імовірність народження хворих синів –50%, дочки – здорові.

ТЕСТИ

1. Яка частота алергічних захворювань?

А. 10-50%;

Б. 1:100;

В. 1:1000;

Г. 1:50.

2. Яка частота мультифакторіальних хвороб?

А. 1-1,5 на 1000;

Б. 1:10000;

В. 5:10000;

Г. 2:5000.

3. Які препарати призначаються з метою профілактики дефектів невральної трубки (менінгоцеле та аненцефалія)?

А. Фолієва кислота;

Б. Полівітаміни;

В. Аскорбінова кислота;

Г. Вітамін Е.

4. В якому віці формується діафрагмальна грижа?

А. 8 тижнів;

Б. На 1 місяці;

В. На 4му місяці;

Г. Після 6 місяців.

5. Які причини вроджених вад розвитку?

А. Ендогенні, мутації гамет, тератогенні та мультифакторіальні;

Б. Лише ендогенні (генетичні);

В. Лише мутації гамет (генні, хромосомні, геномні)

Г. Лише екзогенні (тератогенні).

6. Яка вірогідність повторного народження в сім’ї дитини з менінгоцеле чи аненцефалією?

А. 3-5%;

Б. 1%;

В. 2%;

Г. 25%;

Д. 50%.

7. Який ризик повторного народження дитини з розщілиною губи чи піднебіння?

А. 5%;

Б. 1%;

В. 2%;

Г. 25%;

Д. 50%.

8. Як часто зустрічається хвороба Гіршпрунга у дітей із синдромом Дауна?

А. 3-10%;

Б. 1%;

В. 2%;

Г. 25%;

Д. 50%.

9. При яких трисоміях часто зустрічається діафрагмальна грижа?

А. 13, 18-й хромосомі;

Б. По 21-й хромосомі;

В. ХХХ;

Г. ХХУ;

Д. 22.

10. В якому терміні гестації формуються вроджені вади серця?

А. 6-8 тижнів;

Б. 1-2 тижні;

В. 3-5 тижнів;

Г. 9-11 тижнів;

Д. 12-15 тижнів.

Короткий виклад навчального матеріалу

Мультифакторіальні захворювання зумовлені комбінацією генетичних та негенетичних чинників, пов’язаних із зовнішнім середовищем. Частота їх 1-1,5 на 1000. В осіб, які страждають мультифакторіальною патологією чи мають дітей з такими захворюваннями, ризик народження хворої дитини становить 2-5%. Ризик підвищується зі збільшенням числа хворих родичів та у зв’язку з ускладненістю клінічних проявів. Для реалізації мультифакторіальних хвороб необхідна як генетична конституція індивідуума і комплекс факторів середовища, які відіграють роль пускових механізмів у формуванні патології. До таких захворювань відноситься низка нозологічних форм, у тому числі атеросклероз, подагра, ревматизм, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, епілепсія, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, цироз печінки, цукровий діабет, бронхіальна астма, псоріаз, шизофренія та інш. Характерними ознаками мультифакторіальних хвороб є:

-великий поліморфізм клінічних форм та індивідуальних проявів, існування перехідних форм (від здорових до хворих, від субклінічного перебігу дя тяжкого);

-висока частота патології в популяції (на цукровий діабет страждає 5% людей, на алергічні захворювання від 10 до 50%, на гіпертонію – близько 30%, на шизофренію 1-%);

-невідповідність успадкування законам Менделя;

-різний вік хворих.

Спадково передається схильність до певного захворювання. Для багатьох захворювань роль спадкового (сімейного) фактору є вирішальною. Ступінь ризику для родичів хворого зростає з частотою хвороби в популяції та тяжкістю перебігу. Чим більша спорідненість з хворим у родичів, тим більша ймовірність народження у них хворої дитини.

Частота патології залежить від статі дітей. Наприклад, дисплазія кульшових суглобів частіше зустрічається у дівчаток, а пілоростеноз у хлопчиків. При мультифактеріальних захворюваннях повторний ризик у найближчих родичів є вищим, якщо хворий належить до тієї статі, яка при цій патології уражується рідше.

Хвороби із спадковою схильністю можуть бути моногенними і полігенними. Основу складає полігенне успадкування і часто гетерозиготність. При полігенному успадкуванні ознаку обумовлюють кілька неалельних генів, але прояв їх залежить від умов середовища. При гетерозиготному носійстві патологічний рецесивний ген у гетерозиготному стані не проявляється, але може проявитися за несприятливих умов життя (Кулікова Н.А., Ковальчук Л.Є., 2004). Оскільки хвороби із спадковою схильністю визначаються поєднанням спадкових і зовнішніх факторів, їх відносять до захворювань з пенетрантністю (частота прояву фенотипу (признаку чи хвороби), що детермінується домінантним алелем, але в гомозиготному стані), яка значно залежить від умов середовища. Змінюючи умови середовища, можна значно змінити прояв таких хвороб і навіть попередити їх.

Можливості виникнення, перебіг, симптоми і кінець кожного захворювання зумовлені дією як генетичних, так і факторів довкілля. При одних захворюваннях (більшість інфекцій) провідна роль в етіології належить факторам середовища (збудник інфекції), при інших (генні, хромосомні хвороби) – спадковим факторам.

Природжені вади розвитку – це стійкі відхилення в будові органу або всього організму, що виникли внаслідок порушення морфогенезу у внутрішньоутробному періоді. Більшість вад виникає між третім і восьмим тижнями вагітності.

Частота природжених вад розвитку в різних країнах відрізняється і складає від 2,7 до 16 на 1000. Вроджені вади розвитку становлять 20% серед причин дитячої смертності. В Україні серед дітей першого року життя від вроджених вад розвитку гине понад 1000 малюків щорічно.

Причинами вроджених вад розвитку є:

-ендогенні (генетичні) – мутації гамет (генні, хромосомні, геном ні);

-екзогенні (тератогенні)- дія на ембріон і плід факторів зовнішнього середовища;

-мультифакторіальні – поєднання екзогенних та ендогенних чинників.

Більшість вад розвитку виникають при моногенних і мультифакторіальних захворюваннях.

Вади розвитку генетичної природи виникають як наслідок мутацій в гаметах батьків. Цитологічні механізми дії тератогенів – гальмування певних біохімічних або молекулярних процесів, порушення проліферації клітин, смерть клітин.

Однією із вроджених вад мультифакторіального генезу є аненцефалія, ецефалоцелє, деякі варіанти гідроцефалії, розщілини губи та піднебіння, клишоногість, дисплазії кульшових суглобів, вроджені вади серця, гіпоспадія, пілоростеноз, розумове відставання. Дефекти невральної трубки: менінгоцелє та аненцефалія зустрічаються 1-2 на 1000. В Ірландії, Великобританії 2-4 на 1000. Частота зменшується при вживанні фолієвої кислоти. Патологія частіше у дівчаток (вірогідність повторного народження дитини з таким дефектом 3-5%). Для аненцефалії характерним є відсутність мозку, кісток склепіння черепа. Діти помирають протягом перших діб.

Енцефалоцелє – це мішкоподібне випинання мозкової оболонки, мозку та мозкової оболонки через вроджений дефект черепа чи хребта. Тяжкість визначається поширеністю дефекту. Часто менінгоцелє асоціюється з гідроцефалією. Гідроцефалія у таких дітей виявляється з народження. У залежності від вираженості патології проводиться корекція.

Розщілина губи і/або піднебіння зустрічається з частотою 1-2 на 1000. Найчастіше в Азіатів (Японія), рідко в негроїдної раси. Розщилина може бути однобічною чи двобічною. Відомо 5 синдромів, які можуть також супроводжуватися розщілиною губи та піднебіння. Розщілина може бути і як тератогенний вплив алкоголю. Ризик народження повторно дитини з розщілиною 5%, а якщо є в одного з батьків - 10%. Лікування - хірургічна корекція до року або в 2 роки.

Одним із проявів мультакторіальної патології є полідактилія (збільшення кількості пальців на руках чи стопах) – лікування хірургічне.

Синдактилія (злиття пальців на руках чи ногах). При лікуванні використовується хірургічна корекція.

Уроджений вивих стегна (дівчатка хворіють у 2 рази частіше). Найнижча частота захворювання серед чорношкірих та китайців. При фетальній формі доводиться проводити відкриту операцію вправлення. Чим раніше виставлено діагноз, тим ефективніше лікування.

Природжені вади серця є мультифаторіальні хвороби із генетичною схильністю. Більшість вад формується на 6-8 тижні гестації і часто асоціюється з іншими пороками або синдромами.

Трахеоезофагальна фістула частіше поєднується з атрезією стравоходу. З допомогою зонда удається визначити рівень атрезії. Ренгенологічне дослідження дозволяє устанивити характер фістули. Важливо чим раніше діагностувати та провести хірургічну корекцію.

Неперфорований анус у новонароджених часто комбінується з іншими вродженими вадами розвитку. Лікування – хірургічна корекція.

Хвороба Гіршпрунга (вроджений мегаколон, агангліоз товстих кишок) зустрічається рідко. Від 3 до 10% дітей із синдромом Дауна мають супутню хворобу Гіршпрунга.

Діафрагмальна грижа формується у 8 тижнів гестації і може діагностуватися при ультразвуковому обстеженні вагітної. Часто спостерігається при трисомії 13, 18 хромосом. Лікування – хірургічне.

Пілоростеноз являє собою обструкцію на рівні пілоричного сфінктера. Перші прояви захворювання у вигляді блювання та затримки прибавки ваги спостерігаються після трьох тижнів життя. Лікування хірургічне.