1 Знову ждав Дідснкової відповіді. Засуджений мовчав, понурившись.

• Ця жінка.. Хто хоч вона? Чи то у вас аж так серйозно? Дідеико спрагло, раз за разом затягуючись, дотяг цигарку ДО вогню.

• Я люблю П.

Комбат зітхнув, кашлянув, і знову вони помовчали.

• Треба ж було їй підвернута, тобі, - з Досадою сказан комбат.

• А я не шкодую.

• Тепер уже одиаконо - Шкодуй не шкодуй... Шандура глянув на годинник.

— Ви ж мене знаєте, товаришу комбаї,- Дідеико раптом розхвилю­вався.— Вітчизну, тс. що є иаіісвятішс в людини... Хіба ж я хотів згань­бити?! Та коли вже так виходить... Коли виходить, що тільки смертю

ii можна ту пляму змити... То ЩО Ж, Я ГОТОВИЙ.

За півгодини по цьому засуджений стояв перед військами над яром, і темні хмари пливли над ним. Дочитувалися в суворій нині останні сло­ва, коли зненацька пронизливий, як постріл, жіночий скрик вихопився десь над виноградниками й розпанахав ту тиіпу до хмар.

Що після ЦЬОГО долати до низ історії? Як чудо сталося? Як здригну­лись серця від її зойку — зойку безоглядної туги й любові, і як опусти­лися дула і випивок, і всміхнулись полегшено ті, шо прийшли сюди бути свідками страти? І як він. помилуваний, ступив від своєї смертної ями назустріч товаришам, друзям, командном, назустріч їіі. своїй безмірно коханій, що. розкинувши руки для обііїмів, сяюча, бпла-летіла в щасли­вих сльозах до вьОгО? 1 як цілу ніч після цього разом веселились війська. Іі виноградне містечко, іі найщдсливішІ в світі - він і нона?

Та тільки чуда пе СтВЛОСЬ, Скрик був. і хвилинне замішання, | жіноча в лахмітті постать справді була вихопилась з виноградників, майнула перед ошелешеними, військами — та тільки на мить. Порушений лад СКОрО було відновлено.

Хмари над яром пливли, як і пливли. Сталося все. що мусило спатись.

1964, Рангун - Київ

1. У чому особливість композиШі новели «За миті, щастя»?

2. Схарактеризуйте образи головних героїв повели «За мить щастя». Сашка . її ■ і:::.і і Лорі.

3. У чому полягас трагелія Сашка Дідспка? Як він сам ставиться до

подій?

4. Яку філософську думку символізує И.і і,■.і новели?

5. Яку роль у розкритті образів ГОЛОВНИХ героїв відіграють пейзаж, символіка кольору, метафори?

Літературний процес 1960-1990 років

Нерки 1936 19Ы pp. дістав у СРСР пліву «хрчтповськоі вілл нот» НсрглиЛ секретар ЦК КНРС М Хрущов у 1956 p. ua XX Ладі КНРС іробнвспробу еря туваги viikiyitH тн'інч ідеолог!» шляхом відиояи ви шнчншх репресій. гостро* криївки і гадініл\\\ 1.1 послаблешиї Цсолопчноп» піску Повернулася «ншімн лі сталінських таборі* Ь Аитонсіїко Давидович. Н Міігик, 3. Тулуб В VPCP у цей Час з'явилися нові журнали -Ьче-і.." (:і 19,46 p. до !9!>і р. «Правої»»). «Всесвіт» (1958). «Слово І час» (J 1957 р до 199» р «Радянське літсратуриліав-етво») Ьуто biu.u!(. твори .v-яхнх зішинчтх у добу терору тісілісішикін (J. Mw-нлтепко. Г. Косинка. М, Куліш, М. Зс|м»і. Є. Плужник. И. С від пінський. Б.-І. Ан­тонич їз ія.) і аклучетші ил доен рок» українських класиків (М. Дрял.млжт. М Костомаров. Г>. І pitічевко. О. (ілесь. М Сіаршн.кпв> Але .іллшшмисн нереа Сіліговмтші \( Хшш їм шин. К ЬургічГі. М Івчецко. Г МихаГстнчеико. {'. Чуп-рийка, ие друкувалися твори В. Пьтмогильиого. не ктх класиків було поверну­то до ліирагурн (П. Куліш. И Ііимничсико. її ЛсикиП) ш.і су норою забороною ылииилнеи науковці га письменник» емигшШ Одна* і Мв* охчхн еталн поштов­хом до творчого оживлення і розвитку української літератури

Послаблення Ідеологічного тиску- сприяло певному творчому піднесенню миііин старшого покоління М. Рильського <с»м поет назвав це добою свого «Третього Пкггтптгя» ). М бааиін. Л П^лолыпського. А Маїншка та ііших пост СТВрВВого покоління В. Сосюра написав акті■'>!«.гр-»фічіінм ромии «Третя рота» га поему «Розстріляне бск-мертя» (які були іп-іпукокші ішиї панрикіши 19S0-X рр) Тема , га. шіськнх репресій стала однією з прогядши у романах О. Ггцгчзра «Лю­дній і юроя» (I960). М Стельмаха • Правда і кривди» (І9Й1), Я- ІКрьоиаііськоги •Лнкнн мед» (19fi3> шч-ми AT іхькапа «Па.Нг крЙВ бури» (1964).

На початку I9fi0-x рр постало нове покоління молодих поетів та письменників. які дістали лігліміу шину «««стдесяпшкії». 11г були пости: Л- Павличко. Л. Ко стсико, І. Драч. Іі. Снмопснко. В. Кпротпч, Б. Олійник. М ІІішраповськіїй. І Жи-яеико. Р Третьяков. М С' ингаїнськнй: пгюі.іїки Ю. Муівкетик. С Гупало. В. Дрозд. Ю. Щербак. Н ІІІснчук. 1 р Тютюіиилк. Р Іваничук; критикг І. Дзю-6а. І СвітличниЛ. М Коцюбинська, Є. Свсрстюк та ні ІИГстдсс-ліотют зробили епробу звільнитися л лабгтів тотхтітармої иео.няН та ствердити в утсгштісмий літературі гумамстн-mi цінності, відродити ішоональну культуру. На думку су-

чжтюі ДОС її 1ізпп 11. 3/іорОВСЬкОІ. ШІСТДеСЯТННІІТВО ПОСТаЛО В ii lip:! yjUKUBCbkO)

літератури як «дволике, перехідне явите» Оскільки бі.іьізкль мнгшв иичінно

мірою залігаьгчося в полоні (мияигьких ітюзіїт. то »jn nnyjuni старий «спцрсаліс>

ПРікий» міф та створиш модерний нашоїіальгпгіі їм так і не вдалося. Світоглядна роздвоєність між радянським та українським призвела до налальшот конфор­мізму та відсутності ітринштогл нових художніх, ідей Як зашача* II Згюрсякька. «характерною ознакою провалу в призі пула віїсупііггь іюннопітют реалістич­ного роману» в ук-.ііїх мли літературі другої ноловшпі XX ст

Ііоетн шістдесятим*" щмпіули ottcuntnt поезію, пов'язавши українські національні тралиніТ Із молерністськігми художніми досягненнями вітчизняної та сніпнюі літератур Поезія 196G-X pp. прапгула до онггезу. до взаємодії з публі­цистикою і наукою, особливо з фькк-пфісю та іічиимн формами мнстсіпііа. Прит­ча і балада улюблені жанри ніістдесяттіків. В утазаїнській иоезії з'явилися такі різновиди східного вірша, як газель і рубаї.

Усе це мало на мсті створити Інтелектуальний лискург на иаціоихтьпому грунті, вийти за межі утил1тарио-пгютшшшнЫ обмеженості, па яку прирікала 111, іі 11' ьку культуру колоніальна сутність сицреалізму. V и|юзі 60-70-х рр знач­ною мірою посилився психологізм, ию свідчило про перенесення Центру уваги зі сфери соціальною та публічного до приватного та індії d іду зльпого. Найяс­кравіше пснхо.тоПчил тенденція уіфаїпської прози проявилася в ііпаїектуально-міфодогічних творах В. Шевчука та |гаііічіічно-імніххІоііІстіічпІй новелістиці Гр Тютюнника- Провідною ознакою творів Гр Тютюнника стала трагічна самот­ність його ті-роїв. шо програли боритьбу із соціумом юіаслігок сносі душевної незахищеності та доброти. Цікавими спробами українською Інтелектуально* психологічного роману гталн твори Р. Лндргятггка «Люди зі праху» (1965), «Додому нема вороття* (1909), «Иолтва» < 19G9).

Популяризації украГнськоГ літератури сприяли історично психологічні рома-ші II. Злітіебельного *Дипо- (19G8), «Иервоміет» (l'J/2). «ЄвпраКСІЯ» (1975), «Роксолана» (1980). «Я. Богдан* (1983). Письменник прагнув розширити межі рехчйської історичної міфологи І розвинути державницьку )ле*>. зіпіропопувив-ній авантюрно-г| поти чиє прочитання історії. Цс носдну вал ос и з глибокий роз­криттям психології in jUiMliafl. філософською аналітичінстю. оригінальною композиційною побудовою.

Цікавим явищем стада умовио-алегоричіи. т. зь. «химерна» проза, шо вико ристовувала елементи міфологічного мислення, початок якій поклав роман О Ільчсітка «Козацькому роду нема переводу» (1959). 11с були твори «Катастро­фа» (1968) та «Ірій* (1974) В. Лргхш. «Хроніка днета Ярояоля» (t9G8) Ю. Щер­бака. «Жбан кипа» (1968) І» Федорів^ дилогія «Лебедиіи зграя* (1971) і «Зелені мишн» (1976) В. Земляка та iff.

ІШстдесятники виступали нк певна культурно-Ідеологічна опозиція системі. Що енричшіяло. зрозуміло, незадоволення з боку влади 3 середини 1960-х pp. розпочалися арешти української Інтелігенції. 1965 р. потрапили за грати І. Світ-личний, & Свергтюк. І Калішеїц,. В. Стус. В. Захарчспко. В. Маренко та ін. Нова хвиля ареііггів пройшла 1972 р. Иодіючас були засуджені офіційною критикою ля відстунн всі радянської Ідеології та пропаганду націоналістнчних ідей такі твори, як «Собор» О. Гончара, «Мертва зона». «Родинне воПіМЯМг» Є. Гуцала, «Мальви» Р. Івашічука. «Полтва» Р. Андрія німка. «Меч Арея» І. Ьілнка та ін. Фактично. Ш твори було вилучено з літерзту'риого процесу того періоду. Звільнили з роботи або позбавили можливості друкуватися І» Аігтопенка-Дави­довича. 1С Л у каша. Г. Кочуты. Михдйлину КъпхзЫпяъху. Я. Уатоборпдъха. В. Ієа-нисенка та ін. Ьагато з тих. хто дебютував у шістдесяті, змушені були на довгі роки замовкнути (В Шевчук. Л Костенко) або писати 'іюкаягші листи». Тво-

дзз . '

ри замовчуваних і ув'язнсішх митців ниіпирюпллнся у машинописах («саміїплан-) або ВИХОДИЛИ за кордоном, де діяло кілька українськіпс видавництв.

У лі і ■ ; '.і ■ і еміграції цікавим явищем стала поява ішіріікіїиіі 1950-х pp. «ІІью-1' і '• . груші» постів (Б. Рубчак. Іі. Бойчук. Ю. Тарнавськінї. Емма АіідІсв-ська. Віра Вовк, Патриція Киліша (до речі, ірландка за походженням) та ін). У своїй творчості вони прагнули киінти віл путітшистичиої зааіггажоалності укра-ІікькоІ емігрантської поезії та повернутися до естетичних витоків мистецтва, am* раючи і ь на засади філософії екзистенціалізму та естетику сюрреалізму. У цей час також плідно працювали І. Багряний (повість «Огненне коло». 195-1, рома­ни -Маруся Богуславка». 1957 та «Людина біжить над прірвою». 1964), Б. Бар­ка (|юман «Жовтий князь», 1963), У. Самчук (романна трилогія «Ост». 1948 1982. романи «Чого не гоїть вогонь», 1959, «На твердій землі». 1967. «Слідами піонерів». 1980. мемуари «П'ять по дванадцятій», «На білому копі». «На коні по-роному», «Планета Ді-Пі») та ішиї.

1970-ті pp. в ук|кшіській радянській літературі позначені жорстким політичним диктатом. Реатістачно-іісихологічпі тенденції 1960-х pp. замінялися аалпгажона-ною за канонами соціалістичного реалізму творами. Н. Зборовська вважає, що компроміс між рсалізмим та сонреллізмом, романтизмом і сопреалізмом на ко­ристь останнього сприяв утвердженню «монументального епічного стилю» в українській прозі цього періоду. Об'єктом монумеїгтальиого епосу стала ра­дянська епоха лоби науково-технічної |х*вилюції. Яскравими зразками такігх творів сталії романи «Розгін» (1976) П. Злгребельного та «Твоя зоря» (1980) О. Гон­чара. Заіілякп иешіій єдності героїчної біографії центральною персонажа з історією радянського суспільства особисте і державне в таких творах ототож­нювалось. Основою героїчного самонизначіння такого персонажа (що маскуєть­ся духовно-стичного проблематикою) став захист соціалістичного світогляду.

Серед художньо вартісних ттюріп цього періоду можна назвати поетичні збірки «Сонети подільської осені» (1973) Д. Павличка: «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979) Ліпи Костенко; драматичну поему І. Драча «Дума цро вчителя» (1977). У прозі романи «Леоедтпіа зграя» (1971) та «Зелені млини» (1976) D. Зем­ляка; збірки оповідань «Батьківські пороги» (1972) та «Коріння» (1976) Гр. Тю­тюнника; повісті Є. Гупала «Шкільний хліб» та «Сьтьеькі вчителі» (1982); ро­ман «Рубіж» (1983) Ю. Му шкетика. «Містечкові історії» (1983) А. Дімарова. «Спектакль» (1984) В. Дрозда та Ін.

Початок «перебудови» в СРСР 1 Чорнобильська катастрофа 1986 р. дала но­вий поштовх для розвитку «критичною» та «документальною» [ісалізму в українській літературі. Цим позначені поеми Б. Олійника «Сім» (1987) та І. Драча «Чорнобильська Мадонна» (1988), документальна повість Ю. Щерба­ка «Чорнобиль» (1987), роман D. ЯиирІиського «Марія з полином у кінці сто­ліття. (1987).

«Перебудова» (1986-1991 pp.) прикметна передусім поступовим зняттям за­борони з істиричшіх постатей (І. Мазепи. М. Грушевського. С. Петлюри та ін.). повним розкриттям спецсховів і поверненням літературної творчості багатьох письменників (М. Куліша. М. Хвильового, В. Підмогальиою. В. Внінпічеикл (найкращі романи якого й досі не перевидано). Є. Малая юка. У. Самчука. І. Ба­гряного, В. Барки. Б. Ліігоисша-ЛавіїдовіРіа. В. Стуса та ін.). Суттєві зміни відбу­лися к українському літературознавстві після знайомства із забороненими пра­цями українських вчених поч. XX CT, (М. Гру шевського, С. Єфремива, М. Зеропл)

та літературнііаьців діаспори (Д. Чижсвського. Ю. Шерсхд Шевсльова. г. Кос-тюка. І. Коїислівця. Г. Грабошіча та іп.).

З кіпця КО-х років письменники України беруть активну участь у політичній і культурній боротьбі за державну незалежність. З іпііііатнни письменінщької громади створюються Товариство української мови ім. Т.Г. ІНевчетпст. Народний Рух України (І з'їзд як(»го віткрігвав О. Гончар), вибувається масовий вихід з лав КІІРС творчої інтелігешіії. як» бере участь у створетттгі й діяльності політичних партій тощо.

Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. остаточно ска­совуються будь-які обмеження дія самовираження митця. У сучасному літера­турному процесі плідно працюють письменники старшого покоління (шістдесят­ники): Д- Павлнчко. В. Шевчук, В. Дрозд. Ю. Мушкетик. II. Загрсбельшш та ін. Українська ліге|іатура засвоює нові для себе теми, передусім еротичну ( «Польові досіілження з українською сексу» О. Забужко. «Юлія» II. Зафсосльного, «Ко­хані хлопчика» R Кухарука, «Золоте ябко» Д ' І Іавличка, еиатажпі твори К>. Нин-Іінчука тощо), 1990-ті pp. позначені появою ноиого покоління поетів і прозаїків, які прагнуть позбутися ОДВІЧНИХ протиріч української літератури: «иародшшт-тю / модерні:»!», «тоталітарне / антитоталітїірііс», «каювіальнс / антиколоніаль­не». У творах молодих письмешшків простежуються риси постмодернізму: по­езія Ю. Андруховпча, О. І рван ця, В. Неборака. Е. Андіевської, С. Жадана, Р. Мельникова, Р. Трифонова, птктза В. Медведя, В. Єшкілсва, романи Ю. Анд-руховнча («Рекреації», «Московіада», «Перпсрзія»), В. Шкляра («Ключ», «(іле-' ментал»), В. Кижслянка («Дсфілнда в Москві», «Конотоп») та Ін.