Ех. Україна, да хлібаридная..

Марія і ЛаврНі перевертають покоси, вершинки зчервоним мрамором наближуються, рівняються з нею.

- Ех. бабка! Харош кл« иср? Подавай сюда! Ребята! За работу!.. Марія стаза і витрншіла очі Сотім «ребят» сїишула ііл Марине поле

І з галасом та метушнею рвали, розкидали і топтали кіньми нокоси.

— Господиньку! Що не і пориться? Що to .та ,ін>лн приїхали?..

— Малчі. бабкаї.. Тепер саїн пкам власп. І Іе боіісь. товаріні Ленін всьо .іанлагіт. Он тебе всю иамешінкую земля» пт.тдо. а ти крічіш...

Але. ж ви не татари- Илию ж розкидати, топтати!..

- Малчі. старая!^ Ето ьаЛна! Марія дивиться, як тнорщься війна.

З ким..иоди. війна? Покоси зникли. Обоз понапихай вози конюшиною і з гармидером по­тягнувся д.і її

— Підемо, сину, додому. Висушили конюшину й без нас. Ленін за­платить.

Марія і Лаврін пішли додому Ввечері вернувся ЗІ сходки Корній.

- Ну Що гам'-*- пита* Марія.

• Тьху! Ьнй тебе сила Божа! Прийдетьси ві.ідати корову...

• Як то? Кому?

— Та кому ж^г Савєцка нлжть. Піндіиі. сукіщ сни. говорив і ноголоєу-вали і.і «развьорстку» Нам записали корову

— А чому ж ти цс UtptHiitH?

• Ага, вборониш... Чорта два вборониш! Марія і і і' >1,..■ • лл конюшину.

• Як? Забрали? Всю? Таж ис може бути!— кричить Кориііі.

• Ні- вето. Розтермусили І втоптали в землю...

— От тобі й власть! Не дурно до неї припав наш Максим. Гам, ВИД-но. всі і.їм іосподарі... Чому ж ти нічого не катала?..

• А чому ж ти нічого не казав за корову?.. Мовчать. Що казати. Починає .'ІавріТг

• А я казав. шл> Україна ліпша Були петлюрініц .

— Мовчи ти мені з ТИМИ петлюрівцями Також вояки! Воювали, вою­вали І піддалися банді шариатюг!.. Тра було гг|юпіЙ режим, і все... А то оголошення щодня.. Ні. он не ОГОЛОШУЮТЬ, а деруїь...

Через кілька днів десяцькі заказали по селі вести на мобілізацію коні.

— Подуріти, чи що! То ж це ірійтунок! Заберуть копі, чим засіємо поля? Хто ж так робить? Що будуть жерти після...

Не мав часу старий (киважаїн. Скоріше веди свої коні Совєцка вла­да погребує їх. Дума* /чорній • Вести? Як хто не поведе, буде нісллно рояпк-черииііоармійіив і не іільюі заберуть комі, а і все. іш> нважагммуіь за потрібне. Це не жарти. Що їм, таким шарилтюгам. Нічию не зробиш, треби вести. Проіцаігтс. мої коники! Довго вас хоронив, плекав. Послу­жили ви мені, а тепер заберуть, і хто знає, яка нова революція, замориіь вас голодною смертю...*

Сів Корпій на коня і новів. Комісія довго ис заглядала в зуби. Вив'я­зали одного коня, дали кусник паперу — 1 до побачення. Більше тебе не треба Привів Корній додому замість двох коней одного

• Щоб вас Бог побив!.. Злодії, іарештантюги. грабіжники...

• Так. стара, почалося. Розживемося тепер,— каже Корній,— Була війна — не зломила, то прийшли банди голодранців, які доконають.

• Ах. доконаюіь. доюміають.. Видно, що докоиаюгь,

• Але погибнуть і самі. Що ж жертимуть? Тож не для себе тільки людини пранює...

• Або вони за цс думають. Або та сарана, що летить над землею та ПШДЯТЬ все до гшя, дудіає, що їстиме зинцні? Тик і ноші. ,\J6a ж то пінсько? Де І хто коли бачив таке військо? Якісь онучарі — не військо...

І коли зробили аіе одну рскнмншю лишків та липки — «все па ре­волюцію», дядьки не видержали:

• То різал-зіа, нарікали на Псі л юру, а воно бчв рай проти того боль­шую.

• Ee-cL Що й казати...

• Не було кому вчити народ...

• Не вчити, а бити. То було нарікали, що підводу, яку візьмуть на пару днів... А ці, дивись, зовсім забирають...

• Л ще, люди, не те прийде. Кажуть, вони хочуть весь народ обібра­ти, бо всі мають бути рівні. А як зробиш, щоб усі були рівні? Дати бідно­му не дасть, бо й сам нічого не має. Ну так забрати у багатшого треба, а тоді всі рівні...

— Не дозволимо! Досить! Треба кінець зробити. Смерть комуністам! Дядьки вхопились за обрізанки. Підіймалося село за селом, висила-

лися делегації до петлюрівців, всі як один рухнули на грабіжників.

Вигнали. Втомлене і засапапе село вертається знов до свого гнізда і чіпляється ріллі. А хто новий прийде — байдуже... Хай чорт, аби не більшовик. Що хочеш роби, а тільки не роби комуни.

— Я йому буду зі сонцем вставати, дертися, а якась халєра нетрудже-иа має розпоряджатися моєю працею! Хай йому краще черево висохне, ніж дам якомусь Хаїмові спою кривавицю...