Книга днів марії 1

Корі і it ол хата край села на паюрбку. Сюди ясно світить сонце і сво­бодно дмуть вітри. Майже під пореним пліт ' межа. За межед братове, а за плотом літом цвітуть соняшники і чорна рожа, зимою лежить о«? лнчезна замега. За хатою кілька груш, дні високі старі черешні і одна ко іишата лугова ниішія. На ній рідко рОДНЛИ неликі, п|ю:юрі і СОКОВИТІ ягоди

SS6

Поля у Корпія мало. Сад і город окремо, без заїзду, Треба було ходи­ти через братове, і коли тому щось lie подобалося, піп відмовляв Кор нієїюму приступу до нл ас і іон і юроду. Скошували сіно, отаву і носили ряднами на плечах. Складали коло хати у копички. Клуні Кориііі не мав.

Марія забрала від Гната спої дні лосятини І забрала також корону з те­личкою. К<»|мшу алраз мусила продати, бо треба було піддані жидові борг. Лишилася теличка, яка стояла у горожсцій з лісковош хворосту причепі Більше нічоїи Кориііі їй- мав.

Правда, мав Корпій добру витяжну гармонію, матроський «кльош» І кілька з викладеними комірами сорочок, У неділю, свято одягне кльош. Візьме гармонію, залоскоче па П зубах пальцями... Марія з побожністю слухала його гру. Приходи.ш дівчата, парубки і вибивали глиці.

Йшли дні.

З часом пршішлось відложити гармонію. Прийшлої і, відложиіи І кльош. З руки зняв годинник і мі ти^-ин його в хаті на цвяшку під об­разами.

'Гак само пришилось розлучатися з московською моиою. Залишив собі «да. верно, например». Решта но-людськи було. Так тепліші*. Па госпо­дарці що крок - праця. Руки почорніли, набрались селянської цінної шорсткості.

Марія і и улас я перед цим лозою. Кпини, лайки, стусани, а плакат не смііі. Чого ж Ій плакати? Не хія того рвалася, ис юго шукала. Сама винна, обіцяла і забула обіцянку, не чекала. Не шрила в любов, захотіла багатства. Покутуй

А хіба він вірним був? Дотримував обіцянки? В гурті парубків опові­дав про чорних муринок. як у Гамбурзі з «медьхен» гуляв. У Петербурзі справляв -..фінські ночі».

Нічого. Маріс. Весна несе працю. Пригорнеться, несшть, просить: «Любий, хороший! ГІОЗИЧИМО зерна, обсісмо поля, За ВОРУШИТЬСЯ, захни лик. паша праця... Ну? Не добре буде?..»

Сам бачив. Куди не кинь - порожньо. Минулися макарони, рис, порції. А їсти треба. Марія зготовити потрапить, аби :і чого...

Почав ворушитися. На службу до Маріниа ніяково тепер. Треба чіпля­тися за своє. Задумав поетапній клуню і поліл в скалу. Кам'яні стовпи міцншіі. Одягнувся в лахміття, олб|юївся ломом, молотом. Марія тішить­ся. Марії подоба*тьгя він н лахмітті з молотом. Вернеться віл пращ, накормить, положить спати. Присипляти не треба. Не встигла лік кінчи і и «отчепаша», і праця приспала його. Спи. Маріє, і ти. Не дармувала та­кож цілий день.

Початок зроблено. Корній нее більше і більше нтиіаьсл у працю. Ле­дача КорнІсва сестра не видержали нових порядків Марії, пересварила ся і пішла до жидів у найми Нже одним ротом менше. Свекруха постог­нувала і нарікала, але Марія не зважала па ис.

На весну обсіяли поля, шилися до мурування клуні. Марія знову почула вагітність. Операція не пошкодила. Тішилася, але боялася ска­

лати КорнікнІ. Л mo. як змон шпиле дії ml страшні»! баби? Сказала Обійшлося ніпнс Внслухап, махнув рукою І сплюну».

До нього часу жили «на иіру». Temp жі- сам виявив бахання «обкру­титися* Приніс кошик «шкаліМв». -ыч.шин пор»чя. скликай сусідів і за-іуляв «свальбу». Комина бржіиася. ні» Марія JKD стоя/а ни віши-ч. такий вже у неї живіт, але цс ис так важно. Досить, шо Марія ВГОфТОЮ працею, саліонинтечепням лобіпагя нарешті нраия бути законною влас­ністю свого чинника Не чула границь радості. Весь час хоплося клика­ти не Ім'я - Корпій. <~>

Роді і иг я сішок. Марій xon.ta назвати по-своєму. Але Корпій сироти-вився. Май на флоті найкращого приятеля Донку Охрестили Демком Марії це ім'я не зовсім подобається, але рал хоче батько... Що може вона ПрОТЯ баїька?

Кати Л'миї {криши рал .ыкричав. Корпій нідійиюа. ноливився і усміх­нувся и ус.

— Ротатий ннйцюв. Гуле порялоінно...

Марш переконана, що батько захоплений Демком. Іплкае й не може бути. Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мато, кепеш харчі. Ллє х»п по зберуть а полів. Отої зберуть.

Марія просить

— Корпію, любий. Маєш карбованця, купи маленьке поросятко. Ви-пілуехіо. і на Різдво конбаї-ка буде.

ііііііон на ярмарок і приніс у кишку порося. Марій чим чає кормить його. І за пару неділь \*же підсвинок. Он доспіває ячмінь. пш-туть бара-

Наста іп жнина Коржеві DOJH не огоб.іино вродили. Чипушсні. дер­ном зароси. Зате .•.« Маріїних яка пшениця І|д вироблені. На них Гна­тові сіілії Шс не мпхнггалисн

Марія жне жито, іниепиию. У снопах кувіче Демко. Відірветься хви­линку від прані, накормить, втихомирить І жне далі. Пшениця — як ліс Тяжке, золоте колосся гнеться уклоном сходові. Жахкопіть сліпуче Сонце і смажить зігнуту спину. По загорілому обличчю біжить піт.

— Не бійся, як була у Гнат, не тягнула стільки,- гомонять сусіди. Не розуміють вони Марії. Ллє їй байдуже.

Сопне сповзає, ховається - Маїйя жне і жне. Сії.: роса. Марія не н'яже снонін, а розкладає нажаті жмені но стерні - пов'яже завтра, як висохне Треба спішити. Дожне свое, ціле на заробітки, жатиме на cm і «на десятий сніп».

ЗіНиюш pc.u і енський урочистіш місяць, /(емко снить у снопах, татр н>-тий у теплу пелкннку. Марія дожинас. бере сонного Демка і несе по­волі свої тягарі та болі додому.

Корпій не дармус також. Ніяково дармувати, коли жінка рвез останніх сил Не наймиї же він тут. а господар

На світанку зводиться, клепає юнгу, набиває грабки і тягне на косін-ку. Покосив своє, ходив кости на зарібкн Щодня деиядесят копійок.