Микола б аж ан (1904-1983)

Микола Платоиович Бажан наро­дився 9 жовтня 1904 р. в м. Кам'янці-Подільському в родині військового топографа. Навчався в Уманській гімназії, згодом — У Київському Коо­перативному інституті та Інституті зовнішніх зносин. Друкуватися почав у київській пресі з 1923 р. Був близький до об'єднання українських футуристів на чолі з М. Семенком (Аспанфут). З 1927 р. - член ВАПЛІТЕ, яке очо­лював М. Хвильовий. Під час Другої світової війни редагував фронтову газету «За радянську Україну», пи­сав поезії та Публіцистичні статті. З 1943 p. М. Бажан працював на керівних посадах державних органів: заступником голови Ради Міністрів УРСР (1943-1948), головою респуб­ліканської Спілки письменників (1953— 1959), головою редакції Української Радянської Енциклопедії (1958-1983). Помер М. Бажан 23 листопада 1983 р.

У своїй творчості М. Бажан прой­шов помітну еволюцію. Ранні поезії 1920-х pp. («Рура-марш», «Про жито й кров», «Протигаз» та ін.) позначені впливом футуристів як на формально­му, так і на ідейно-тематичному рівнях. Наприкінці 1920-х — поч. 1930-х pp. у творах М. Бажана відчувається вплив ідей М. Хвильового: «романти­ка вітаїзму», теорія «азіатського рене­сансу», орієнтація на європейську куль­туру. Яскравим прикладом цього слугують поеми «Розмова сердець»,

«Гофманова ніч», «Сліпці», «Ґето в Умані». У триптиху будівлі», що складається з поезій «Собор», Брама», «Будинок», поет протиставляє застиг­лій та застарілій красі готичного собо­ру та барокової брами індустріальний пафос нового будівництва. Засудження «роздвоєності» інтелігенції як негатив­ного явища, котре слід подолати, стає провідною темою поем «Гофманова ніч» та поезії «Смерть Гамлета». З се­редини 1930-х pp. М. Бажан стає «офіційним» поетом (поеми «Безсмер­тя» (1935—1937), «Батьки й сини» (1939) тощо.). Під час війни поет пише патріотичні твори( поезія «Клятва» (1941), «Данило Галицький» (1942), цикл «Сталінградський зошит» (1943). Антисталінськими мотивами позна­чена поема «Політ крізь бурю» (1964). У творчості М. Бажана 1960-1970-х pp. (збірки «Міцкевич в Одесі», 1957; «Уманські спогади», 1972; «Нічні роз­думи старого майстра», 1976; «Карби», 1978) превалюють філософські роз­думи поета над власним життям, сутністю . мистецтва тощо. Важливу частину поетичної спадщини поета ста­новлять переклади на українську мо­ву творів А. Навої, Д. Гурамішвілі, О. Пушкіна, В. Маяковського, Й. В. Ге­те, Р.-М. Рільке, А. Міцкевича, Ю. Сло­вацького та ін. Його переклад поеми Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шку­рі» небезпідставно вважається найкра­щим слов'янською мовою.

47

•«Серед примітних ознак усієї творчості Миколи Бажана — його схильність до ліро-епосу, до розлогого змалювання і неквапливо-ґрунтовного осмислювання дійсності, до начебто спрямованої геть від вимірів суто інтимних та камерних об'єктивованої розповіді, наснаженою проте глибинною жагою потужного ліризму...

Бажан репрезентує той тип поета, якому властиве переконане уявлешія про принципову непротиставленність життєвого досвіду у його, сказати б, емпі­ричному варіанті, як безпосередньо пережитого й побаченого — і того досвіду духовного, що набувається осягненням знання «чужого», вже втіленого в цінно­стях культури».

(Соловей Е. Українська філософська лірика.— К: Юніверс, 1999.— С. 228,234.)

БУДІВЛІ

(Уривок)