- •Українська література
- •Павло тичина (1891-1967)
- •Арфами, арфами...
- •0 Панно Інно, панно Інно! я — сам. Вікно. Сніги...
- •А хтось кричить: ти рідну стрів!
- •1 Раптом — небо... Шепіт гаю,.. О ні, то очі Ваші.— я ридаю.
- •Васильки
- •0 Ні! Не вернеться минуле, Назад ніколи не прийде!
- •1 Похилив чоло Мазепа, Немов налите чавуном. «Заснуть, заснуть...»
- •Микола б аж ан (1904-1983)
- •І. Собор
- •Розділ перший
- •Крехтіли,
- •Старий Перебендя перехриетився:
- •Розділ другий
- •Не знаю.
- •Володимир свідзинський (1885-1941)
- •Із збірки «вересень» (1927)
- •(Романтика) Новела «цвітові яблунь1
- •...В городі стояла енергійна перестрілка..
- •В житах
- •I гладила рукою мій чуб, а його розчісували уже другий рік дощі, сніги і дике вовче дезертирське життя... Вона сміялася:
- •Остап вишня (1889-1956)
- •Моя автобіографія
- •1 У тексті виділено уривки, які (переважно з політичних міркувань) вилучалися радянською цензурою з багатьох видань творів Остапа Вишні.
- •1 Чиновники в Російській імперії поділялися на чотирнадцять рангів. Найнижчим був саме чотирнадцятий, а найвищим — перший.
- •1 Після 1921 року в урср письменники мали змогу існувати і друкуватися лише за умови, якщо вони, як тоді казали, «визнають і підтримують політичну платформу радянської влади».
- •2 Кам'янець-Подільський у 1919 — 1920 pp. Був тимчасовою столицею унр.
- •3 Остап Вишня має на увазі свої перші виступи на сторінках «уенерівсВких» газет «Нат родна воля» і «Трудова громада».
- •4 Письменник натякає на свій арешт органами чк та ув'язнення в Холодногірській тюрмі за фейлетони в газетах унр.
- •«Чухраїнць (Спроба характеристики)
- •Якби ж знаття.
- •Якось-то воно буде. Я так і знав.
- •Забув. Спізнивсь.
- •Відкриття охоти
- •Куди їхати?!
- •З ким ікати?
- •Із дикої качки
- •Сучасники і Максимові Рильському
- •Павлові Тичині
- •1 Скитський — скіфський.
- •Вершники
- •1 Компаніївка - нині селище міського типу Кіровоградської області, райцентр.
- •1 ...Прокилавгя на Явдоху...- За релігійним календарем день Єпдокіі відзначався 1 березня за ст. Ст.
- •2 Золоті Ноші - Золотоноша, колись Полтавської губернії, нині райцентр у Черкаській області.
- •1 «Отченаш» — основна християнська молитва.
- •Микола бажан майстер залізної троянди (Уривки)
- •Олесь гончар блакитні вежі японського (Скорочено)
- •Валер'ян підмогильнии (1901-1937)
- •Частина перша і
- •2 Прототипом поста Вигорського був близький лруг в. Підмогильного — щізначний український пост Євген Плужник (1898-1936).
- •1 Прототипом критика Спітозаропа був іііломпіі український пост, літературознавець, критик і перекладач, професор Київського інституту народної освіти Микала Зеров (1890— 1937).
- •Частина друга і
- •1 Модр — Міжнародна організація допомоги революціонерам.
- •1 Доведена до безглуздя (лат.).
- •Мина мазайло
- •Перша дія
- •Повернувся із загсу Мина Мазайло.
- •Друга дія
- •Заняття з Миною.
- •Мотя з Курська.
- •1 Ви отут сидите і не знаєте? м а з а й до
- •Третя дія
- •Может бить нікада».
- •Четверта дія
- •Бо не рано почали.
- •Літературний процес 1930-1950 років
- •Богдан-ігор антонич (1909-1937)
- •Автопортрет
- •11934) Коляда
- •Ротації
- •Зачарована десна
- •1 Каріїія — тс саме, що карцер, приміщення (звичайно без світла) для тимчасоного одиночного ув'язнення.
- •Україна в огні
- •1 Батьку! (Wiw.) 1 Так!.. (Win.)
- •Щоденник (1941-1956) (Уривки)
- •Олександр довженко
- •Іван кочерга (1881-1952)
- •Драматична поема (Скорочено)
- •Дія перша
- •I князю стол дістали золотий. І за таку ось вірність Коснятину Він кривдою лихою відплатив!
- •Багато де я мандрував і бився,
- •І з родичами злими посварився.
- •1 Ось до вас свій човен повернув,
- •0 Віщі діви Долі і Часу,
- •1 Щоб здобути руку цю дівочу, Пройду я світ від півдня до півночі, Своїм човном схвилюю всі моря, Здобуду світ, коропу, перли, славу,
- •І за очі пе слід іх посилати.
- •Збирали квіти, у Дніпрі купались.
- •Хіба тобі так греки до вподоби?
- •Дівчата :і реготом кидаються врозтіч. З-за рогу постаменту висуваються спочатку чиїсь йоги в чоботях, а потім вся чорна фігура бородатого монаха, шо сідає на лаві і протирає очі. Дівчата сміються.
- •Прости мене, великий господине, Не од вина, од мудрості охляв...
- •До Ярослава звертається Гаральд. Говорить князеві, що кохає Єлизавету. Ярослав пропонує йому досвіти певного становища в світі і з короною, славою повернутися до коханої. Гаральд погоджується.
- •Варта й юрба будівників миттю відтісняє іі обеззброює варягів. Шум стихас. . Єлизавета горнеться п сльозах до Ярослава.
- •1 Нечестивих уряди блюдеш.
- •Його до нас посадить.
- •Давид і Ратибор підводяться.
- •Що Новгород чужий тобі навіки!
- •Дія четверта «каменщик і князь*-1032 р.
- •Похід проходить, пісня помалу затихає.
- •Опам'ятайсь, безумна! я монах!
- •То слухай же, безумний. Він убив
- •Ви брешете! Ні, ні! Він не загинув!
- •1 Кротості його великий дар.
- •0 Боже мій! Як важко мудрим бути, Коли в душі дві сили б'ють ключем, Коли вино не вийшо ще із сусла
- •Друга відміна «золота брама»
- •0 Мужі новгородські, що віднині За вашу службу, вірність і добро я город ваш звільняю од данини, — Се ірамоту даю вам і устав
- •Музика. Вигуки.
- •Улас самчук (1905-1987)
- •1) Глибока синівська любов і пошана автора до свого народу, знання його характеру, його життя, його воліннія.
- •Псион горно авторові, прнстрасіїо-жііттєдайні. Ми б сказали, рубенсівські, .І дехто твердит» довжсіікінгькі, образи українських людей, української природа.
- •В. Кн пиши і ільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу, то, як електричний струм, проймає весь сюжет повісті іі тримає читача в постійній напрузі.
- •Книга про народження марії і
- •11У іі ти, Корпію, сердитий.
- •Книга днів марії 1
- •II.I осінь мусить КкШиг.І (мн/н/іуіІі КчуШ'чніІу звів, ось тільки зшмогижь жиго, іі.Ір--'ції. Гнїнкін і ноши*. Пики ні" світить ребрами.
- •Ех. Україна, да хлібаридная..
- •1920-Й і 21-й роки. Роки солі й хліба. Валки босих людей з мішками на плечах, сотій верстов йдуть пішки по сіль. З півночі сунуть обвішані торбами і кацапами поїзди.
- •Неп, усср.
- •- Ах, дитино, діпнно! Чого ходити? Вона не знає, чого ходиш...
- •- Нарід чи чернь? Стаття
- •Дмитро павличко сонця і правди сурмач (Скорочено)
- •МодРї! камень і
- •1 Не родова» (мадяре**.}. Пальт твої були вправні н повні ніжного тепла. Зовсім ие боліло, як ги вЦдтїрала злкривлвдеиий бинт. Віддерши його, кинула десь у куток.
- •Xoihlhi її понід руки і кинули нерел себе. Штовхали, та ііцтгапнди. Та і розі їли;
- •У чому особливість організації оповіді іювсзіі -Міідічі Камі ні - -
- •Як и новелі -м'ирн Камень» важ молишь міми і дійсність?
- •Чи згодні ви і провідноіоідеєюпопели, що кохання іирешг.М-смсіггь? за мить щастя
- •1 Люби* ікугшіас ост' (Дат)
- •1 Знову ждав Дідснкової відповіді. Засуджений мовчав, понурившись.
- •1964, Рангун - Київ
- •У чому особливість композиШі новели «За миті, щастя»?
- •У чому полягас трагелія Сашка Дідспка? Як він сам ставиться до
- •Літературний процес 1960-1990 років
- •Василь симоііенко (1935-1963)
- •Леб1ід1 материнства
- •1'И лежиш і ще впоперек ліжка Ну до чого міле й чудне' а до тебе незримі ніжки Прив'язали цупко мене.
- •1 Я не чув. Як жайвір и небі тане, Кого остерігас з висоти,.. Прийшла любов непрохана іі неждачл Ну як мені за нею не піти?
- •Дмитро павличко (нар. 1929 р.)
- •Два кольори
- •Полечу я до монголії
- •Між горами в долинах — білі юрти
- •9 Худеньких дитячих
- •Маруся чурай
- •Сповідь Розділ третій
- •Багаюму і діти чорт колише,
- •Весілля мушу справити, ан.
- •Прийшов священик.
- •0 ГоаКлл простії нам ню laiibOyL
- •1 Рантом вершник врізався її юрбу.
- •Is тяжкі часи кривавої сваволі
- •Проща Розділ шостий
- •1 «Зелененький иароіпочку»,
- •11 Не і.Хкіїпицьку ;іін;іі.Іік гі. Пищаний майстер риіошст II. Загрсос.Шінй рот
- •Рік 1015. Пкркдзимок. Новгород.
- •Рік 1014. Літо. Болгарське царство.
- •Рік 1014. Осшь константинополь.
- •1942 Рік. Зима. Київ
- •Рік 1015. СбредЛітта новгород.
- •Рік 102g. Падолист. Київ.
- •1966 Рік. Перед ГїАкаціяміі західна німеччина
- •Рік (02s. Пилип. Кіігії.
- •1966 Рік. Вакації західна німеччина
- •1966 Рік. Літо кита
- •Рік 1037. Останній сонцево рот. Київ
- •I9gi року журнал «Кгк-спашка» иа-лрукyuan перше онопілаїшн Григора
- •Оповідання}
- •1 Від тою шепоту у мене наморочиться голова, а серпе починає калатати, як дзвін, Стрибаю вниз, сердито хапаю п за плечі і з розгону цілую в рипучу холодну хустку.
- •Три зозулі з поклоном Новела
- •Що ідіьи: всіх героїн новели?
- •Iituiiiiiii пя комедія/ — нендополепо шепнув молодий Каїрі па нуло,-Зібра ції і. Би рідичі, скромно, тихо...
- •III» ис вечір то й новин'
- •Що вн можете сказати яро ілішіх псргпилжів твору"*
- •Зверніть увагу на пейзажі шіонідаїпія «Оддавали Катрю». Які ііастрої вони ііідкреслкяотьУ Чому?
- •Дикий ангел
- •Дія перша Картина верша
- •II а в л и к {до Такі). Зав'яжи галстук. Таня (зав'язує). Пора самому навчитися. Павлик. Ширший вузол- '
- •1 Сказала стиха мати.
- •II а и л її к {надившіся на /одиначка, непевний жест). Тут чека»:. Тайн. Хай зайде. Всі аиуть. Що скаже батько, але mil мовчки обілас.
- •II а в я и к {ще вагається). Тату... Уляпа. Клич.
- •Набрала номер
- •Музика затихає.
- •Оля несміливо Ода.
- •Платов Микитович пКтяІяся. Пішов до хати.
- •II лато її Ось тині речі. Павле. (Вгтшм* /роші) Ось дев'яносто сім кар-боиапшв. Не з твоїх лишилося. Бери — і в добру путь! Живіть!
- •(Tavja. Тиша
- •От і намиве виходять.
- •Заходит» л їда.
- •Платон ген мшвся
- •Простягас посвичгнвя Платин мають вс поліпився.
- •Переміна світла. РлмШд рано*. Пл.* row. Як завали, щось ыдДсц.Уи Заходить Крячка
- •Дія друга
- •Платов Іде до хати.
- •Входить Платов, подав шкалик і чашку з подою.
- •Картина чеіверта
- •Поління Платова. Улипа іикрвіїаі на стіл Таця зачісуй ься. Фі-дір лато-лінь стілець Платоп мне руки, біля нього стоїть Оля а рушником. Лав.Тіія шнпщіть (чиъхаьс крісло.
- •Входить Петро, не ікенгть Діди.
- •II ги н подивився па л іду
- •II а н л и к Тату, а від нас а о лею вам подарунок
- •В* плечі
- •II ней час иршиїтхя мушка, пісня «Мой дед - раюойїінх* .. Вона глушить усе, чере.І деякий час обривається.
- •Музкка урмавепся.
- •Замаяв* крячко.
- •І сказала стиха мати
- •1U пі слот виходить л жяти Крячко, lje аж ш жммкасиу. Сам пс свій. І сказала стиха мати:
- •І скаі4.Іа етика мати:
- •Оповідання
- •0 Земле втрачена, явися
- •1 Бодай у зболеному сні, і лазурово простелися.
- •0 Земле втрачена, явися бодай у зболеному сні,
- •1 Лазурово простелися, і душу порятуй мені
- •Ще воквалево в основу поезії «За літописом Самовидші»?
- •Яким ностас образ Украйні в поезії «За літописом Самовидця»?
- •1 Замовк він, зщмямленнй, Ьо якраз по сипкому піску Йшли невидимі ноги і вервечку чітку j легку Своїх босих сліди) Проїм чатували перед нами. Перед юними й сивими. А дурними справіку синами.
- •Примітивний іюітркт складної людини
- •I'm1- кучерявий, мов макітра. Все воював проти півлітра. Сказали 6 «за», то був би «за» - * Сяйнула б перваком сльоза.
- •В оборону хліба
- •Панна сотниківна
- •3. За .Чііі'/могчк/ яких .Ьктюгк автор тгодлзус пиуціїинпії світ терпіні'* а. Яку роль у iknbc.1i вітнриють демонов нічні образи''
- •Який настрій ктасттипіи .Тірігпгій героїні dOefl • Концерт жм євввявщі доту і цвіркуна»?
- •За допомогою яких художніх деталей і образів шдтвпрюсться ь поезії •Кописрі дія скрипки, лоту і цвіркуна» мотив часу?
- •Рекреації
- •У програш свята:
- •Святковий ярмарок на площі Ринок і піл церквою Воскресіння -28 і рани я з 10 па
- •Хресний хм до Писаної Скали з виходом иа крипту - 28 травня. Формування косиш при початку вулиці д.Ісржинського о із год.
- •IIbimj і ти, й твій Сенека Де мій рукопис7 — рангом слоюитився Гриць.- а, я продай його за десять доларів, ясно. Але зВрВз згадаю. Він зовсім свіжий у моїй пам'яті. Це,вірш про одне село.
- •Вибач, старий,- сказав Маріофлж -я не хотів так сильно
- •Якою автор бачить роль поета і поезії в романі?
- •Як егавіпі-ся автор до украГиськог Мови? Які лексичні шари активно використовуються у творі? Чи пов'яааііа мова персонажа із оцінною характеристикою?
- •Сподобався чи не сполошися вам ромлі? Чому? Сформулюйте ваше ставкташ до таких творів.
У програш свята:
1. Науково-теорстнчна конференція «Святи, яке завжди з нами» (до- поиіді й виступи визначних філософів, економістів, скуменістів. пара-
1 психологів, кторіософіо, астрологів, патітотогів, народних деиутагів. гіпнотизерів, деміургів та іп.) — 27 травня, Зал засідань міськкому Компартії України, початок о 16 год.
Урочиста літургія іі повоосвнчепня церкви Воскресіння — ГТЯМЯТ-ки дерев'яного зодчества XVIII ст.— 27 травня, церква Воскресіння в Чортополі. початок о 10 год.
Вппуп фолдерного колективу «Золоті лрнмбарі> Чорюнільською районного будинку культури - 27 травня, приміщення кінотеатру «Росія», початок о 20 год.
Конкурс бального тапшо — 27 травня, приміщення кінотеатру «Росія», початок о 20 год.
Демонстрація художнього кііия|нльму «Еманюель-4» (виробництво Франція) - 27 травня, приміщення кінотеатру «Росія», початок о 20 год.
(і. 0 год. ЗО хи. 28 травня початок карнавального дійства на площі Рийок: конкурс анекдотів, ораторія «Дух, то тіло пре до бою», вибори Королеви Свята «Суперианна». перетягування канатів і ковдр, акробатичні етюди, апокрифічні розваги, театральна виства-містерія «Любов к Отчизн і де героїт'ь», тинні, жарти, любощі.
Святковий ярмарок на площі Ринок і піл церквою Воскресіння -28 і рани я з 10 па
Хресний хм до Писаної Скали з виходом иа крипту - 28 травня. Формування косиш при початку вулиці д.Ісржинського о із год.
Рок-фестиваль «Презентація труна» (беруть участь групи «Доктор Гатзбаг», «Розбиті яйця», «Левіафан». «Оргазм». «Смерічка» та Ін.) -28 травня, околиця Писаної Скати, початок о 15 год
W. Вечір поеаіГ «Ми с. тому що нас не може бути» — стадіон «Тру-лові резерви» м. Чортоноля, початок 28 травпя о 20 голії. Заключні акорди снята: величаний мітинг протесту І сакраіьппй бенкет на схилах Річки, омоніиия тіл, ih-лнкі Вогнища. У нроірамі Снята можливі сюрпризи.
ДРУЗІ! і; .ckj.< тин нашого Духу, а з ним і остаточне визволення стають реальністю. Ми спроможні перемогти і ми переможемо! Веселітеся — розвеселитесь! Слава Украпи?
ОРГКОМІТЕТ
Гатовпіїй режнсер-іиктановник Свята - Полю Ман/туро. Художники-постановники — Кауфман і Кох
ОРГКОМІТЕТ ппеловлюе щиру вдячність і глибоку відданість спонсорам свята: ктистіативу «Мсіаліка» (м. Чортошль). спільному піднрш -метну «Ііпгртгяг» та особисто панові Франкові ffопелю (Швейцарія).»
— І вві ви тепер на це все скажете, друзі? — яіафіофиввк обЫа усіх запитальним поглядом.
Друзі, які вже кючи.іи нуса переважно у другому кухлі, сказали на ие приблизно таке:
Неслабо'
Маразм!
Дурхата!
Ват Мацапура, здасться, остаточно зщизіа— підсумувала Маргоір-лнкова Марта.
Ллє всі ці відгуки означати не шо інше, як радісне схвалення, і Мар-тофляк лишився задоваїепий тим ефектом, який справило иа іірікулпх ЙОГО майстерне соховітте читання.
Ми з Грицем скажемо навіть більше. Той пан Нопель зі Швейцарії, UpO якого там зівдаїю як п|м) спонсора, паш добрий товариш. Дорогою сюди він подарував нам по гандону і в-іаіалі обіцяв запросити до Америки.- подав довідку Неиирич.
Справді? - зацікавилася Марта.
Не хвилюйся. Маргусю, ми обов'язково візьмемо з собою твою чоловіка. До речі, ти сьогодні чарівно виглядаєш,— і Нсмирич лизнув IT в руку.
Siapri не було гфпсміго. але вона навіть не подала він ляду:
- Мій чоловік вже мис запрошення до Америки.
— Старий, привези мені звідти правікового члена,— заканючив Хом-ський,— пам'ятаєш, у мене був один такий. Його можна наповнювати теплою водою. Але якась погань вкрала його, іісвио, в іуртожіїтху...
- Певно, якась дівчина,— здоіадався Мартофляк.
А тлій вллпшй ніс при тобі? — майже одночасно спиниш Немприч і Грань.
У ньому можна легко переконатися, хлопці,— зверхньо відповів Хома,— ляжемо сьогодні разом — і иереконаьтссь.
Бонкгя. шо лягати нам просто не доведеться, зважаючи на насиченість програми,- відвів убік від неприємної ДЛЯ МартусІ теми Мар-тофлях. <-->
На вечерю ви замовили горілку і дивовижний коньяк «Шлий бузько», для Мартн — сухе угорська ' в*0 такс нове. Черговиіі Ьодьо — а всі офіціанти в Чоїчошкіі чомусь відгукувались па не ім'я — з виразам Сором'язливого сфінкса иа обличчі занотував собі, крім тою. довжелезний Перелік їдда, якою вам захотілося. Тепер можна нреснокінпо розглянутися по публіці І закурити (Юрку, не жлобся!) «юлуазів».
ІЬбліка була вже переважно в стані наростаючої сйсрорії. То був за-гаЛОМ досконалий звіринець. У такі хвилини вроджуються дружба і коханії* - це легко чігталося на розчервоиілих фізіях присутніх. <...>
~ Друзі.— з легким заворушенням у голосі заговорив Мартофляк,— поки принесуть печеного зайця, я прошу кожною з вас прочитати 00 останньому віршеві. Адже ви щось понаписували останнім часом?
— Я написав справжнього іравневого вірша І, гадаю, він буде доречним, опхтосив Хомськші.-- Алі спершу внп'смо, Ґм> я відчувай* страшенну сухість у роті.
(Зчинивши гак, як він запропонував, усі натіпувалися слухати ї почули такс:
Цвітипія дерев ііаЩижігіии пора, навіїпіце зусилля краси і добра, як чуйно ступаю ь зелену країну, де соком дошів пахне тепла кора...
- Непогано.- перебив йому Маглтмрляк,- але цс не тно*. цс Андру-
хсівича...
- Ло речі, він приїхав сюди? - впав у мову Немирнч.
- Мабуть, шо ці,- з'ясував Мартофляк. - Я чув. шо вш зараз шипе якусь прозу.
- Як цікаво? - нагадав про себе Бьтиикевич.
— А хто такий цей приємний з вигляду молодик, який с і шить тут. між нами? - покосу пан на цього Штундера.
— Забули, чи що? — жартома знітився Білннкевпч.
— Друже, запам'ятай, будь .иска, одну вельми суттеву штуку. — звер иувся до нього Хомськнй.- туг сидять люди, які не бачилися майже тр» мхяці Зараз воші бажають досхочу набутне*, пниу ти не ік>вш:сн встрявати її їхні розмови, а поводити себе так, наче течіє тут немає.
— Вибачаюся.- п|юмішрив Відиикевич. <->
— Хочете, я jmliiiohim вам коротко сюжсі снос І повісті? — заговори» по хнн.'іі Хомськпн. витираючи губи серветкою.
Л як вона називається? - спитав Мартосрляк.
Вона називається «Мерзотники* Пе повінь у ш'велах-
Рошіовідаи, а-іс іак. іцоб ми зрозуміли,- зажадав Немиркч.
О'ксй. Дія відбувається иа почаїку століття в маленькому про* віішіАпому містечку в Галичині. Там буде в деталях (Иіисаію перший політ на літаку одного граф* — як він /нднш.кться а небо і описує цілих три ката над пустирем, де зібралися юрми здивованих глядачів. Дирск тор приватної гімназії ирліие спокусити одну зі своїх учениць I по допомогу вдасться до пинотизера. Потім до містечка прибуває ері-гериог Ферлиііанд у сущпуводі іалоіо /кітку кірлсирін f нинвдясться. низ всі вони дамно вже готують на нього замах Це така ттрористичіїа організація, яку очолшя. той старий пішотизср. Починається судовий процес над директором іімназії. ах- йому вл^нться вийти сухим | мам. оскільки під час промету н:.у'п іиі їй м .іемлетрус. Учениця ; ivor.i ш, котра в ней час саме молилися в церкві, западається разохі із церквою під землю. Вона опи-іінс-ться н невідомій раніше підземній країні. Тим часом пілот, якою н вивів на самому початку, ніяк не може посадити свою літака, адже землетрус усе ;шшшін
Прекрасно! - похвалив Мартосрляк. з'ясувавши спочатку, чи Хом ський уже закінчив розповідь.
— А я майже нічого не зрозуміла.— зізналася Марта.
— Ям сам не гмх' тям розумію.— іюгодився Хетський.— однак чимось воно мені дуже иод(іба«ться.
Випивши за прекрасну шипеть Хомськоіо. дру.м лауважили, нк» інясі їхній стіл лекілька разів прошив якийсь голомозий масивний мерзотник, виразом оСшіччя дуже схожий на акулу Він кинув на нас кілька оцінюючи»; поглядів, хоча важко було визначити, добре ие чи погано. У кутку залп ви запримітили ое.тьми інтимний столик, за яким і сидів тон грубее у товаристві ще кількох таких самих ігил.пн, щоправда, дещо молод-ООП віком. Дивувало, що в цій загальній атмосфері ресторанного на піімбожевоління Акулячий Писок та його партнери збери а.їй і собі абсолютний спокій і діловитість.
Але Водьо розиінп ваше хвилеве сум'яття, притар.ібапнвши нього разу Шість гарячих шніцелів по-гуцульски і ще ірисі.і грамів па загальну внмоіу.
— Росгнку, більше ие ний,- тихенько сказала Марта.
— Не буду,- пообіїоїв їй Мартофляк.- Вільше. ніж треба. А поки що - пропоную випити за те, що ви d
Горілка тс текла їхніми стравоходами, коли Гриш, штовхнув під сто-.'■'V Мзртіхрля ка ногою І запропонував
— Маю шось тобі сказати. Може, вийдемо на дна слова? І вони niiiLTH. а ии заїишилися при (толі вчотирьох.
■*» Бачите, йому вже не можна сьогодні нити.— сказала Марта
Марю, кохана, я запевняю тебе, що все буде якнайкраще,-- переконано мовив ІІемнрігі - Рос пік надзвичайно витривала людина.
Я краще знаю, витривала чи ні,— наполягала Марта.
Ти сьогодні схожа на кінозірку,— шепнув їй на вушко Хома
Якщо Мармнрлик пе може не пити, то він мусить пити, інакше и просто ЧОГОСЬ не розумію,- іперднв Немирнч.
А ви ЗНвете, хто це щойно пройшов коло нашого СТОЛУ? - зненацька нагадав про себе Білипкевич.
Ви запшальцо полпвн.іиси їм нього.
Це Пега.
І хто він такий, чорт забирай, що ти таким пієтетом вимовляєш оте «Пети»? - зацікавився Немирич.
Це король рекету.
Може, скоро Шлемо звідси? - знову занепокоїлась Марта.
— Показати йому спину? Це вище наших можливостей! — завівся Немирнч.— Ми мусимо іідпо репрезентувати себе.
<...>
— Дивіться, вже музиканти вилазить,- скривився Немирнч,- тепер -юврдуть свою іхиу.'іьську музику, аж ми не зможемо побалакати.
Щось іще замовимо? — поцікавився Хомськнй.
Звичайно, підтвердив Маітк|іляк. - Коньяку і що-небуль з'їсти.
Можу порекомендувати пляцки,- встряв з-за Мартипого плеча Бодьо. котрий саме змінював сервірування.
О, пляцки - то божественне їдло! - втішився Немирнч.- Прошу шість порцій з грибовим соусом?
Бодьо розуміюче кивнув і зник, нк мольфар.
Тим часом Білипкевич. котрий зажурено думав, як би Йому реабілітувати себе в очах товариства, нарешті знайшов вихід:
— Можна, я запрошу Пою до нашою стату?
То цікаво,— сказав Немирнч.
Тільки не надовго,— заж;ідав Хомськнй.
Я не хочу, заперечила Марта.
Клич! - виріиіпв Ма|пофляк, почувши Мартину думку, і, коли Білипкевич зраділо покинув їх, запитав: — А хто такий?
Пєтя — це король рекету, пояснив Немирич - Он той, схожий на акулу. '
Я зараз піду їсть,- не вгавала Марта.
Іди,— попишися Мартофлнк.
— Я обіцяю тобі, шо все буде добре,- поклав свою долоню на Мартину Хомськнй.
— Зовсім ЯДурІЯМ,— не засиокониіаіась Марта.
Петя ін* змутив ііадто доню впрошунати себе і от. супроводжуванні! Нетвердим у ногах bLuinxrHitvrv. наблизився до напюго столу.
Разрсіип* нам іірсдстанго* моїх хапони їх друзен-ііж-п їв,- клав інкму оідшоссвич. Кто очень славиш насти, ізнєстннс.
Пет*.- приязно посміхиу/ин мерзотник.
Нін noui.iyn.Tii руку Марті. попы по черзі привітався з кожним. ХомськиЙ п.ііии Гюму чарку
— За знакомство,- підняла чарку д*ула І влила ГТ собі у свій широкий писок.
Тепер його можна було роздивишся трохи краше. Він ман досить кругле, тонсгошоке. а маленькою Ґілнлною па чолі і ледь вибалушеними очима лине Шия була коротка, але дослівно бичача, вже добре .tacxtar-ла. при крам ,і грубим затоттім ллннрчом. Решта була тілом. заияиіутнм у «мармуровим» Джине Привертала увагу також нрава рука, рясно всіяна Перстенями. І яких кожен. ґягзнерсчік», мав якусь міепечну функцію
.ім їй випите, делікатно помовчали.
)}рнехали отдохнуть? - врешті запитай Пстн.
Так. па свяю Воскресаючого Ду*у,- пояснив за всіх Ьїліпікснич.
Это правильно, это нормально,— промуркотів король Голос ного можна було 6 назвати контрабасом.-- А чею ты за них отвечаешь, они Что, не разговаривают? — глянув на Въчииксвнча
Вопи тільки віршами говорять,— захихотів Ьілиііксвич.— Товариство, я пропоную для знайомства І на честь нашого гостя 11см прочитати кожному по віршеві.
Гриць скрсгоінун зубами, а всі інші гак зиркнули на Білипкеннча. що той миттю зрозумів І оцінив свою неї активність Але було ПІЗНО
— С удовольствием послушаю. — заохотив Петя. Але всі мовчати.
Я. кстати, Есенина очень лиюлю,— як міг, виправляй незручне ста-ноиііще ПвТИ,— Кіо-пибульш вис помнит Есенина?
Розумієте,— набрався духу Хомський, ми його любимо
Вот и чудесно. Л|ючитаЙ чтоиибуль.
Але ми вважаємо за краще гтобіпн тт, ию в лаву мить нам гвиоЛигть-ся,— продовжував ХомськиЙ.— а не те. що ви нам скажете робити.
Товариство, в мене народився тост,- підвівся Немирич з наїитою чаркою и руні - Наливайте собі, бо я тостую.
ІЬтн. нроклніавши відповідь Xомського, тепер наготувався слухати тост.
— Ріднії — почав Немирцч. - Людина створена так. і«о Я завжди всього мато. Вона самотужки прикопує себе до лаіщюгіп буття, бодай навіть і золотил / ..• ними Ланцюгами на шиї проживає педовгиіі свій земний вік Вона ірабус ближніх своїх І коли треба, навіть еітн'лж в них із пістолета Це нечатыю. але так воно вже є. Салонне, що людина ніколи не .замислюється ігад тим. а навіщо все це. Адже все одно у фіналі хтось
ycruive нистттснттн швидше за тебе. Адже фінал відомий г він ivjmm і той самий Два всіх нас і для кожного зокрема. Проте кожна людина вперта І самоааслііілсна. кожна д>'мас. що саме .via неї зікіб.існо буде виняток на небесах, і осе ііі нртк іиіьея. і .нинішню буде вічне блаженство шя'н-ги джине І щовечо|>а зоакошунати но (ихторанах. як оце сьогодні нипало отут усім ним. Хоч інколи і и ній прокидається otofl нпутрііииін ГОЛОС І н\кі\кінигь: «Щ що. все одно ти їм» вічний, ну нехай «.тніть буде пишний багатий похорон, і квіти и рік. то з Вразили на могилку се|іед зими, і гранітний пам'ятник з бронзовим твоїм профілем, ну нехай навіть звуться побратими з усього Союзу, аби віддати тобі гнану, нехай навіть звучать промови їхні влереміш із віршами Сесійна, нехай! — але тобі вже не бути ось тут, завтра, на цій землі!» І людина здріпаетя, рідко, але здригається, почувши тон внутрішній гатос у собі, проте, схожа на акулу, вона продовжує робити тс саме і пе хоче каятися. Виїґсмо ж за людину, вперту і нерозумну, приковану до золотих ланнюгів буття!
Це була твоя лебедина пісня, с гари й,— сказав Хомський. каїн вони пні і йди.
Пвтя ще иа разі не знав, сердитися йому чи дякувати за піи-красиин тост. Але здаваїося. він трохи спохмурнів. Проте нарешті заграла музи- ка, і зав'язався новий иіха&ий сюжет. *
— Я хотел бы ноташіевать с тоскні,— звернувся король до Мартн. Марта вже збиралася якнайрізкіше відтяти свое улюблене «ще чого».
ате злякалася і мовчала
Я хотел бы иотяниевать с этой девушкой. * значно голосніше повторив litтя, дивлячись їіі н обличчя.
Ну от. Мартікрлнче. маєш клопіт, тепер пі щось новипси катати чи робити, чи, може, хай полію*. нічого з некі не тіяиппм я, не з'їсть її акула маму твоїх інтєй, хай дієти-я Божа воля, тому ти сидиш як обісікніий, а вона благально дивнтіся на тебе, мовляв, кажи щось чи )юби шо* ь, як мені нитримзтп иі ІІ благальні погляди, ну зиаііди якийсь вихід, ти ж великий ноет, ну що ти сидиш з язиком у дуиі і розглядаєш порожню чарку, ти. борола І два вуха, здійсни нарешті вчинок, увесь світ дивиться-.
. V .■< підводиться Хомський і якомога чемніше каже;
— Нам дуже прикро вас розчаровувати, атс нершпіі танеш- обіцяно мені Мартусю,— він запрошує.
Марта ticrac (а ЩО їн ше робити?) і покірно ВІДХОДИТЬ слідом за Хом-ськпм туди, де танцюють повільний танець у напівтемряві. Бідиіікевич, хоч і сидить, але здається, що аж присів. Пєтя обводить усіх неквапливим поглядом, иіби запам'ятовує—
У цю тривожну миті, віпяпіун з кишені свою книжечку Немирич і, написавши на тіггулі кількз слів, подарував П королю.
— Спасибо,— ПвТЯ сховав книжечку до шіфудшя кишені своєї джин-сівки. навіть наши не прочитавши.— Иу, я пойду. Там ребята ждут. Отдыхайте.
Ви встали, шобн гідно понроныти його,
— Я думал, у ВВС веселее.- сказав Мети і відїйиіои.
— Ігорку.-- спитав Мартофляк,- як ти ітїдасщ. хто з них більше не-жилець иа цьому світі - Хома чи Нсмирич?
— Гадаю, ню я,- відповів за Білиикенича Нсмнрич. Але ТО вже була інша тема. <„>
Вони повернулися до столу "саме тоді, коли друзі без них добили замовлених триста і. поки Бодьо вирушив по пас tymii л милі п'ятдесят, налягли па шквяркотливі плянкн. щойно принесені згаданим уже Водьом.
Ніхто з вас пі хріні ие розуми у творчосіі Аптоннча! - кричав Мартофляк. намагаючись заглушити початок нового танцю.
Є тільки один ключ до ного творчості,- відповідав па це Немприч. І він у кожного з нас між ногами!
Гарно ви нас зустрічаєте,- сказала, сідаючи. Марта
О. вже натанцювалися? — дійшов висновку Мартофляк і продовжив дискусію.- Той ключ, який між ногами, голиться для буль-коїт»! Але для Аитоііича нього мало! Ти можеш скільки завгодно оперувати Туї своїм* йо.. задрочеппм фрейдизмом, але ти не дійдеш до суті Лнгопича. хо*і би верався!
*» А чому ТИ вважаєш, ніби тільки тобі дано ДІЙТИ до сугі Лнтонігіа. звідки ти знаєш, курна мать, що я до неї пе дійшов?!
Бо ти висловлюєш абсолютну х... с-е абсолкттно-безглузд. речі про *К/шгу Лева»?
Це я? Я про «Книгу Лева» взаіалі нічого не згадую»"! Я трохи пройшовся по твоєму віршеві, який ти тут нам читав І який мені не сподобався...
Бляха, та хай він тобі не подобається хоч сто jmikiu, Потрібна мені твоя думка, як сухій срані попіл! — завершив дискусію Мартофляк. тим більше, шо на столі з'явилися свіженькі двісті п'ятдесят.
Ростику. а в яких саме містах Америки ти побуваєш? — досить невиразно проплутав язиком Ытнксвнч.
Я щасливий, що ми вже перейшли на «ти»,- дав йому зауваженим замість відповіді Мартофляк.
Хто він такий, ней паршивий мудак з рожевими щічками? — відізвався нарешті Гриць, якпіі мовчав десь так близько сорока хвилин.
Я ваш товариш, Грицю— пояснив йому Білиикевич.
А мені здається, що ти не паш товариш. Ти майорові товариш.
Ні. чесне слово, пора вже звідси Йти! - знову захвилювалась Марта.
Хто ти такий? - продовжував Гриць - Я знаю всіх, тут ирісутніх. Я авва? Ореста Хомського. цс прекрасний поет з Леніг... з Леиін-іраду. я знаю РОСТИКЯ Мартофлнка, це величезний іикт. це мій товарищ, я знаю його красиву дуже жінку Наталю-.
Марту,— поправив Білнпкенич
— Марту,— поширив Гриць,— я знаю Юрка Нсмнрича, це колосаль-ннії ноет і црекраспин товариш, я знаю себе. Л ти хто? Хтось мені може розказати про цього динного чоловіка?
Усі мовчали, тоді Бідникевнч почав пояснювати:
Розумієш, я член ОРГКОМІТЕТУ...
Ти нагла свиня,— 3 усмішкою перебив йому Гриць.
Грн.ЦЮ, не треба, я ж просив,— нагадав Мартофляк.
Вибач, він трохи перебрав,— сказав Нємирнч Бминксвичу.
Юрік, скажи Йому про цс, вій тебе послухає,— заканючив Білппкє-вич.— Я ж так старався для всіх васі сльоза покотилася по його ЩОЦІ.
Грицю, досить/ - владно наказав Мщгпмр.чяк— Він непоганий хлопець, навіть якщо кагебіст.
Ця фраза несподівано заспокоїла Штундеру. Тим часом Хома, який справляв враження пайтверсзішоїо серед присутніх, інтимно поцікавився в Білинкевича:
Ти міг би позичити до завтра дні сотні?
Міг би. А шо?
Ну, то розраховуйся з. Бодьом, а я тобі завтра поверну!
Що ти, Орку, не т|мюа нічого повертати.— замахав руками Вітш-кевич.
— Я на чужий кошт не пиячу,— відрубав Хомськнй.- Котра година, юваристко? - голосно звернувся до всіх.
— За півгодини починаться,— відповіла йому Марта.
— Так. Слухай сюди, Білийкевич.— Хомськнй говорив чітко, як командир підводною човна.- Ідеш до Бодя. розраховуєшся, але з тим, що Южному те по каві іі по п'ятдесят коньяку. Тоді приходиш і доповідаєш мені загальний рахунок. Пішов!
БІлинксвич полетів як торпеда. Йому було радісно, що з ним знову розмовляють по-людськи.
— Тепер я прошу у ваш,-- як міг урочисто, сказав Гриць.— Зараз я читаю свій остапній вірш. Цс мін найкращій вірш. Про одного чоловіка. Вій досить довгий. Я прошу всіх слухати і пе перебивати. Цс зовсім новий вірш. У ньому я все сказав, ви почуєте. Це мій передостанній вірш.
— Передостанній чи останній? — запитав Хома.
— Останній пе рахується. Цей — передостанній. Я просив не перебивати.
Усі слухали. Мартофляк хотів закурити, припаливши до фільтру, але Марта вчасно побачила.
Зараз я згадаю. Зараз. Там колосальний перший рядок. І тільки? — спитав Хома.
Не п... Зараз я згадаю. Це верлібр.
Усі слухали, але вирази на лицях вже мали трохи знуджені.
— Я написав його позавчора. Тон. котрий написав учора, пе рахується.
