1 Замовк він, зщмямленнй, Ьо якраз по сипкому піску Йшли невидимі ноги і вервечку чітку j легку Своїх босих сліди) Проїм чатували перед нами. Перед юними й сивими. А дурними справіку синами.

Бігли босі сліди,

А ПІСОК тільки спачепо вився.

Шепотів, шурхотів.

В слежку інлейі|юм світився.

А ми німо дивилися —

От проява непевна яка!

Може, мати ішла в сарк<н|іаі

До Валерія ХолсмчукаУ

ВІЧНА МАТЕРИНСЬКА ЕЛІХІЯ

Назустріч Учні Сипа, Під руки - та в кабіну. Знов дивна ця людина)

• Мене пізнав ти. Сину?

• Чого тікаєш. Мамо. Тож мусимо ловити,

І скажу просто й прямо: Мене не обдурити!

Тебе візьму я и Город До внуків помирати,— Сказала Йому гордо:

— Я - невмируща .мати!

Дивилися солдати. Як плачуть генерали. І знов стара до хати Чимдуж чимчикувала.

Проходила то нот -

ЗгЛГЧГ Jr.trHit...

Иахустрп >'чм Сипа Во.іраоуїня. Марк!

И Тичина. «Сдаарьан нага*

Де бусол і криниц». Де кіт її й корона І де усе, що сниться Без слова, лихослова

Пройшла усі сторожі. Минула всі обвали. Пвлалп її рожі. Як півні-генсраіи.

Було все мов па лезі, Якому все стинати — І квітку прямо в цезій Поцізувала Мати

Все плакати на сонці. Не хтіло помирати. 1 квітку прямо в строшпй Поіилунала Мати.

СОЛОНКИ РОЗШЙПИК

1

— Марія, Марія... Та Марія не та. Та зродила Хргк-га.

ця - антихриста!..

Як почула інша, і о вся похолола. І треба ж таке почуть віл людей— Світу не бачила вже довкола... Куди ж її до.тя гелер заведе?'

Отож всі заслони вона обминула, /(ішла 00 старих партизанських стежках. До хати вернула. І о хаті заснула. І СНИВСЯ найстарішій їй син попервах,

Пін все оце вшадаа. Станцію й атом. Вночі аж сні шлись йою голова. Не був він па кучері мвждп багатим — Багатим він був на нелюдські дива.

Сачпіллгя лисина дуже вже лячно. Хоч син. та боялись Попу, мов біди: Дуже вже твердо він йшов і обачно, Аж страшно було від твердої ходи.

Приїхав до матері якось на рибу (Тому й на корові поіо'кпрзакиї), 1 двері Його впізнавали но рину — Безсонний такий І затятий такий.

- Зробимо, мамо, тут станцію чисту, Місто зведем, де полин та бурку н.-Свистів як проклятий. І. мабуть, по свисту Сусіди прозвали; Марин свистун...

2

В Прип'яті порожній Саіовей-Розбійник. Як вибійник ночі, сам-один живе. Він не мрець-иокіі'шик і не чародійник. Вій ж ній!, і тьохкас, і за душу рве.

Ось дозиметрист 11 сидять її наметі чуйному, Солоні'й-Розбйіннк рингом загримить — 1 у світі дивному, і у світі чулому Солов'єм розстріляна божевільна мить.

Його ловить армія й лисі академіки, 1 японські роботи і янономать. Всі стратеги й тактики у вопй полеміки В саркофаг намірились Солов я впіймать.

Альфа, бета з гамою - невидимі промені. І він теж невидимий Лисин Соловей, Ще в походах Ігоря його крила стомлені. Дивиться ж безоднями молодих очей.

Примітивний іюітркт складної людини

Можна мг на <імщі вибирати, сину.

В Сммоясм«о