1 Сказала стиха мати.

- Хоч женитись, спитай ma­ll а в л и к. Знав... не дозволите. Ф а Д і р- Своїм сказати треба було.

Л їда. Звичайно, безглуздо одружуватися, ие маючи нічого за душей*. Ллє ж кажуть: з милим рай і в курені.

Платон (не витримав). Ледар і дурень надумали таке б*дідуздя «В курені» В курені живуть злидні, а злидні перегризають горло коханню, хоч би яке воно було'. Є в тебе дах пал головою?! Зможеш прогодувати, одягнути дружину свою? Женися' А ні - зайцем бігай но світу, хоч цілий вік бігай! Думав, як жити?

Павлик. Думав.

Платон. З чужої миски годувати дружину? Уляна, Прогодуємо - не збідніємо...

Таня. Напалися на хлопни. Може, невісточка така красуня, що всі на­вколішки перед нею станем». Де нона тепер. Павлику?

II а и л її к {надившіся на /одиначка, непевний жест). Тут чека»:. Тайн. Хай зайде. Всі аиуть. Що скаже батько, але mil мовчки обілас.

Л і да. Неаручію. Друатшіа тебе чекає. Павлику... Розпікалися - то вже дружина.

II а в я и к {ще вагається). Тату... Уляпа. Клич.

II.-- ні* глянув па батька - швидкії шнішоїі.

Та п я. Тат>', ти при ній не ірнмай на Павлика, вій же тепер мужчина. Федір. Ну й Павлик...

Таня. Заздриш? Павлик уже жонатий, а ти... У ляп а. Вгамуйел, 'Ґанки*

Та и я. Уолодснь Павлик! Одружився тихо, мирно, мовчки. Федір. Так не можна. »

Та н я. Коли будеш з татом радитися про снос одруження, поклич мене, хочу послухати.

Вривається лика ліспи •Мой лед - разбойник» Таця підбігає до телефону.

Набрала номер

Т а н я. Ванько. перестань! Ми ще обідаємо' Що?.. Не твое діло. Вик­лючай! {Вішає трубку).

Музика затихає.

Л їда. Заскочила блискавка і в пашу і|юртсцю. Тапя. Ще буде грім.

Заходить Павлик і майже тяпіс за собою Од ю. Лупинилксь. Оля. и-ндіттіс ліїна. виходить напіРСД. але пге ще тримає ли руку Павлика.

Оля. ДобраОІ день!

У ляпа. Здрастуй. {Пауза). Як же тебе звуть, дівчино? Оля. Оля.

У л я и а. Просим/ до столу.

Л їда. Сідай. Олю, біля мене. Я теж їхня невістка. Дві невістки на одному стільці. Тісно, але зручно, у випадку чопі, вдвох відбиватися будемо.

Оля несміливо Ода.

Іїообідасмо. розмова краше піде.

Оля. Я... ми недавно з Павликом пиріжки їли.

Уляпа. Скільки ж тобі років, серденько?

Оля. Ввгшнаддіять.

У л я на. Раненько заміж побігла.

Оля. Павдик сказав, то й побігла...

Уля на- Весілля ніби було? Де ж ви гудили?

О л я. У нашому гуртожитку, ц тринатнягій кімнаті.

Тайн Тринадцята кімната! Гарний початок сімейного життя!

У л Я If А Учишся'?

Оля. У медучнлнщі. на другому К)-рСІ. Ти я я. Чудово!

Л І да. Ось і моє ніщо знадобитеся. Вип'ємоза здоров'я молодих. Талю. дДЯД чарки, а ги, Федоре, відкоркуй пляшку.

Федір бере пляшку, длиться на батька, ніби ште дозволу. Така вносить чар­ки, ставить па стіл. Федір іилігас.

Та пя. Оце суботонька!

Л і да. Олю. ти поніпша зникнути до цієї і рекраспої сімX люди дуже гарні, ате мовчакунатт, :іл виняткам мого Петра. Оля. Павлик теж пшорнть.-

Л і да (піднімає- ча;>ху). За здоров'я молодих! Щоб були нони дружні та шаслині.

Wr) лнтгаліпть, тільки дмкх. Оди та /Глатоп. трішлищ. чарки.лин іч. і--_.-■ «дне да ВДЖЯО. Вікнлі Оля торкнулася губами В поставила чарку, а Платон Мнкнтович

вишів ли ды

Уля на. Павлику, чого ти ніби пс вдома?.. І Олі стілсиї. би виніс. ]І.її'ніч виносить табуретку, але Федір .іабирас П mo7, a стілець ставить Олі

Якось перед ЛЮДЬМИ ніяково — скажу», потай женили сипи.

ТаНЯ. Заново переженимо. Хто гам бачгп весілля в тринадцятій кімнаті! Л туп таксі з іии порі-ями, «гірко» кр.ічатлшуть. «Запорожець» по районних базарах побіїає. понавозить дешевої свинини, тато розко-шслиться, видасть зі смоет скарбниці кагюсшаншв... Скільки, тату?

У ляпа. Ти б менше торохтіла.

Федір. Ольго, а батьки твої де?

О.'ія. Мама н Іиаиінському раііопі медсестрою працюс.

Федір. А батько?

Оля. Не знаю. Утік, ще як я маїепькою була Уляиа. Мама знас, що ти заміж вийшла? О л ц. Ми з Павликом ще їй не казати.