Володимир свідзинський (1885-1941)

Володимир Євтимович Свідзинський народився 8 жовтня 1885 р. в с. Маянів на Вінниччині в родині священика. Навчався майбутній поет у Тиврівській бурсі та Кам'янеп>-Подільській духов­ній семінарії, яку кинув у 1904 р. 1907 р. переїхав до Києва і вступив на еконо­мічний факультет Комерційного інсти­туту, після закінчення якого працював у Вінницькому земстві економістом. Під час Першої світовбї війни був на фронті. З 1920 р. В. Свідзинський пра­цював редактором видавничого відділу народної управи в Кам'янці-Поділь-ському. У цьому місті поет одружився з народною вчителькою Зінаїдою Сул-ковською. 1921 р. у них народилася донька Мирослава. 1925-р. разом із дру­жиною та дочкою В. Свідзинський пе­реїхав до Харкова, де до кінця ;життя пропрацював в редакції журналу «Чер­воний шлях (з 1936 р. — «Літературний журнал»). На початку 1930-х pp. поет пережив глибоку драму, що суттєво по­значилася на його творчості: дружина з дочкою залишила Харків і переїхала жити до сестри до Вінниці, де померла від черевного тифу в липні 1933 р. В. Свідзинський залишився з дванадця­тирічною Мирославою на руках. З по­чатком Другої світової війни поет був заарештований органами НКВС, а напередодні вступу німецьких військ до Харкова 18 жовтня 1941 р. був спа­лений живцем під м. Куп'янськом у са­раї разом з іншими в'язнями.

Перший вірш В. Свідзинський на­друкував 1912 р. в альманасі україн­ських модерністів «Українська хата». Перша збірка поета «Ліричні поезії» з'явилася 1922 p., наступна — «Вере­сень» вийшла 1927 р. на власний кошт автора. Останньою прижиттєвою стала збірка «Поезії» 1940 р. В. Свідзинський все життя цурався галасливого біля-літературного середовища, тому біль­шість своїх поезій писав у шухляду, на самоті висловлюючи в них свої най-потаємніші думки. Вже після його смерті на еміграції була упорядкова­на збірка подрукованих поезій -«Медо-бір». Значну частину творчого дороб­ку В. Свідзинського складають поетич­ні переклади Гесіода, Овідія, Аріс-тофана, Лопе де Вега, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Янки Купали та ін. Йому належить поетичний переклад «Слова о полку Ігоревім».

Поезії В. Свідзинського є одними з найдовершеніших зразків української філософсько-медитативної лірики. Не­безпідставною є думка дослідників, що поезія «Холодна тиша...», написана ан­тичним розміром сенарієм, належить до перлин не лише української, а й сві­тової лірики. У своїх творах В. Свід­зинський поєднував традиції народної поезії із поетичними здобутками мо­дерної української поезії XX ст., пе­редусім М. Зерова, М. Рильського, П. Тичини, Є. Плужника.

«Свідзинський споглядає світ як людина, ще ніби не обтяжена сучасним досвідом і знанням: все це ще належить набути. Оце безпосереднє світопізнання «від азів» являє в його творчості свій колосальний поетичний та морально-філософський потенціал. Завдяки цьому мислитсльне і фольклорно-міфологічне начала постають у нього в дивовижному злитті: вопи, по суті, тотожні. І в тако­му ж співвідношенні, максимально близькому до тотожності, перебувають його індивідуально-особистісна свідомість і свідомість народнопоетична — з тим сут­тєвим уточненням, що остання ніби витворюється наново, постає «неготовою» і в процесі цього нового становлення виявляє, вивільняє колосальні експресивні ресурси і не меншу поетично-ггізнавальну результативність...

Сугестивний ліризм Свідзинсікого — особливий: він тяжіє до філософської медитації, поєднує, в собі і емоційність, і предметно-зорову пластичну конкре- тику, і напружену духовну роботу. Гранична невловність сугестивного образу вступає у складні взаємини з багатоплановим, але в цій багатоплановості все ж визначеним сенсом його символів». '

(Соловей Е. Українська філософська лірика.— К.: Юніверс, 1999.— С. 144* 159.)

* * *

Холодна тища. Місяцю надламаний, Зо мною будь і освяти печаль мою. Вона, як сніг на вітах, умирилася. Вона, як сніг на вітах, і осиплеться. Три радості у мене неодіймані: Самотність, труд, мовчання. Туги злобної Немає більше. Місяцю надламаний, Я виноград відновлення у ніч несу. На мертвім полі стану помолитися, І будуть зорі біля мене падати.

1932