Іі. Похідні показники національного обсягу виробництва і доходу
Валовий національний продукт (ВНП)(інакше – валовий національний дохід (ВНД)) – ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених впродовж визначеного проміжку часу, звичайно, року, за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни.
ВНП = ВВП + Надходження за фактори з-за кордону – платежі за фактори решті світу = ВВП + чисті факторні доходи
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – обсяг продукції, яку економічні суб’єкти можуть використати, не погіршивши виробничі можливості наступних періодів.
ЧВП = ВВП – Амортизація
Чистий національний продукт (ЧНП) (інакше – чистий національний дохід)):
ЧНП = ВНП – Амортизація
Національний дохід (НД) – увесь дохід, зароблений впродовж звітного періоду власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, де ці ресурси використовуються – у власній країні чи за кордоном.
НД = ЧНП – Непрямі податки + Державні субсидії = ЧНП – чисті непрямі податки
НД = зарплата + рента + процент +прибуток + змішаний дохід
Структура національного доходу за цільовим призначеннм:
фонд споживання – частина НД, яка забезпечує задоволення матеріальних і культурних потреб окремих людей і суспільства загалом;
фонд нагромадження – частина НД, яка забезпечує розвиток виробництва.
Особистий дохід (ОД) – дохід, отримуваний домогосподарствами до сплати особистих податків.
ОД = НД + трансферні платежі + процентні платежі уряду та споживачів – внески в соціальні фонди – податок на прибуток – нерозподілений прибуток
Використовуваний дохід (ВД) – особистий дохід після сплати особистих податків, призначений для споживчих видатків та заощадження.
ВД = ОД – особисті податки
Основні недоліки макропоказників обсягу виробництва і доходу:
неврахування неринкових операцій;
неврахування зміни часу на дозвілля;
ігнорування зміни якості продукції;
нейтральність до динаміки народонаселення;
ігнорування змін у довкіллі;
неповне охоплення результатів функціонування тіньового сектора економіки.
Ііі. Макроекономічні показники сфери зайнятості
Доросле населення:
зайняті – люди, що виконують оплачувані види робіт, та ті, що мають робочі місця, але не працюють через тимчасову хворобу, страйки або відпустки;
безробітні – особи, що не мають роботи або прибуткового заняття, але активно (впродовж останніх чотирьох тижнів) її шукають чи прагнуть відкрити власну справу, а також ті, хто тимчасово увільнений від роботи і чекає на виклик на роботу (при цьому готовий розпочати роботу впродовж двох найближчих тижнів);
особи, що не входять до робочої сили – частина дорослого населення, яка зайнята у домашньому господарстві, перебуває на пенсії, не працює внаслідок інвалідності або у зв’язку з навчанням, особи творчих професій, ті, хто не працює , не хоче працювати і не шукає роботи тощо.
Робоча сила = зайняті + безробітні
Економічно активне населення – особи віком 15-70 років, які працюють або шукають роботу і готові її розпочати.
Види безробіття:
фрикційне – пов’язане із постійним рухом населення між регіонами і видами праці, а також з певними стадіями життя людей. Неминуче. Охоплює всі демографічні групи, галузі та регіони, є нетривалим (щодо окремо взятої особи);
структурне – пропозиція робочої сили не відповідає вимогам до її кваліфікації з боку роботодавців. Неминуче. Охоплює окремі галузі, є дуже тривалим, вимагає перекваліфікації відповідних найманих працівників;
циклічне – викликане спадом в економіці, внаслідок неспроможності сукупного попиту створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче працювати. Охоплює всі галузі економіки, демографічні групи та регіони, є досить тривалим. Може усуватись адекватною економічною політикою.
Повна зайнятість – ситуація, коли циклічне безробіття дорівнює нулю (досягається у фазі піднесення економіки).
Природний рівень (норма) безробіття – рівень безробіття за повної зайнятості (присутні лише фрикційне та структурне безробіття, циклічне – дорівнює нулю).