Місце і роль конституційного права в нормативно-правовій системі України

Предметна характеристика відносин, що складають предмет правового регулювання конституційного права, метод правового регулювання вказують на такі особливості конституційного права:

По-перше, конституційне право є одним з найважливіших засобів забезпечення повновладдя народу України в політичній, економічній і соціально-культурних сферах його життєдіяльності. Це - виняткова прерогатива конституційного права, оскільки ні одна з галузей права не закріплює суспільні відносини, що складають основи народовладдя.

По-друге, конституційне право регулює особливий вид відносин - політичні відносини. Хоч будь-яка галузь права своїми нормами якоюсь мірою зачіпає такі види відносин, але конституційне право регулює більшу їх частину, найістотніше в політиці. Цим найістотнішим є влада.

У здійсненні повновладдя народу України вирішальна роль і значення належить державній владі, яка закріплена нормами конституційного права.

Закріплюючи повновладдя народу України, конституційне право відповідає по меншій мірі на два питання:

а) кому належить влада?

б) яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації?

На ці питання відповідь дає Основний закон - Конституція України.

По-третє, конституційне право України в системі національного права займає особливе місце, відіграє провідну роль.

Воно складає ядро правової системи нашої держави. Конституційне право започатковує всі інші галузі права, в той же час інтегрує, об’єднує їх в одне ціле. Це забезпечується, насамперед, Конституцією України - основним джерелом конституційного права, яке, в свою чергу, є відправним початком кожної із галузей національного права України.

Поняття і зміст джерел конституційного права

Джерело права - це форма (спосіб) існування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об’єктивовану реальність. Право як об’єктивна реальність існує в певних формах (в літературі навіть нерідко ототожнюють поняття „джерело права” і „форма вираження права”). Без такої об’єктивації державна воля народу не може стати матеріальною рушійною силою, яка творить право. Творення права - явище надзвичайно складне і багатогранне. В одних випадках таке творення втілюється в юридичних діях (звичайних актах) державних органів чи безпосередньо народу (його частини), в інших - в письмових актах - документах. Світова практика знає чимало джерел права. Це - акти-документи, традиції, правові (в тому числі й конституційні) звичаї, правові прецеденти. У більшості випадків вони складають систему джерел права (відповідно - систему джерел галузі права). Все це повною мірою стосується й конституційного права, яке також має відповідну систему джерел.

Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя - надзвичайно складний комплекс економічних, політичних, соціальних, соціально-психологічних та інших відносин. Такі відносини виникають при безпосередній реалізації національного, державного та народного суверенітету народу. В таких джерелах втілюються основи конституційного ладу, взаємовідносини особи й держави, національного та адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади.

Одна з особливостей джерел конституційного права полягає в тому, що значна їх частина має політичний характер. І це цілком природно, оскільки конституційне право найбільш „політизована” галузь національної системи права.

Важливою ознакою джерел конституційного права є їх вольовий характер. Проблема вольового наповнення джерел конституційного права має неабияке значення для теорії і практики. Державна воля, яка матеріалізується в правових актах, - надзвичайно складне соціальне явище. Тут переплітаються матеріальні, ідеологічні, соціально-психологічні та інші фактори.

Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому, така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини - відносини влади.

Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми. Це, між іншим, характерно й для інших галузей права, але для конституційного права така комплексність має особливе значення. Конституційне правої не має „паралельної” галузі, як це властиво для цивільного та кримінального права. Цивільно-процесуальне та кримінально-процесуальне право - цілком самостійні галузі національної правової системи. В конституційному праві і матеріальні, і процесуальні норми об’єднуються в одному акті, що обумовлено, насамперед, вимогами законодавчої техніки. Співвідношення матеріальних та процесуальних норм у джерелах конституційного права не однакове. В одних випадках в актах переважають норми матеріального права, які закріплюють здебільшого правовий статус державних органів і їх компетенцію. Це, так би мовити, статичний бік державно-правового становища суб’єктів конституційного права.