Інститути конституційного права

Всяка цілісна система має свій 1) склад, компонентність; 2) взаємозв’язок; 3) зв’язок з іншими галузями права.

Конституційне право складається з інститутів і конкретних норм. Правовий інститут (взагалі) - це сукупність певних норм права, які регулюють однорідні відносини всередині галузі права. Інститут права - це сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових суспільних відносин і утворюють однорідну групу. Це повною мірою стосується і конституційно-правового інституту, норми якого відзначаються певною автономією, об’єднуються на основі певних принципів і методів, відзначаються відносною самостійністю правового регулювання. Розрізняють галузеві і міжгалузеві правові інститути. Так, галузевими конституційними інститутами є: інститут прав і свобод людини і громадянина, органів державної влади, інститут громадянства, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування тощо. Прикладом міжгалузевого інституту може бути інститут власності.

Конституційні інститути розрізняються за обсягом відносин, які регулюють; за кількістю норм та за їх юридичною силою; за змістом і структурою; за методами й завданнями правового регулювання. Серед них є надінститути, які охоплюють значне коло суспільних відносин і включають до свого складу ряд інших інститутів (підінститутів), які, в свою чергу, можуть мати більш дрібні структурні підрозділи. Такими надінститутами можна вважати інститути влади народу, державного суверенітету, державної влади тощо.

Конституційні інститути у своїй сукупності утворюють струнку систему, яка є основою Конституції України. Інститути розташовані в певному порядку, належним чином включені до тексту Конституції. Загальне уявлення про систему цих інститутів дає її (Конституції) зміст. Це - інститут загальних засад конституційного ладу, інститут прав і свобод людин та громадянина, інститут прямого народовладдя, інститути законодавчої, виконавчої та судової влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування, інститут, що визначає порядок змін і доповнень Конституції.

Конституційно-правові норми, їх структура, зміст і класифікація

Конституційно-правові норми - це встановлені чи санкціоновані державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин.

Вони становлять собою особливий різновид норм системи національного права. Їм властиві риси, притаманні всім правовим нормам. Разом з тим, конституційно-правовим нормам властивий цілий ряд специфічних якостей і ознак, що є одним із факторів виділення конституційного права в окрему галузь.

Особливості конституційно-правової норми:

1. Конституційно-правові норми характеризуються найвищою юридичною силою у порівнянні з нормами інших галузей права. Відповідно це тягне за собою їх особливу вагу і значення в системі нацiонального права, установчий характер конституційно-правових норм, прямий характер їх дії, особливий механізм реалізації, підвищений рівень охорони з боку держави.

2. Специфіка їх структури полягає у тому, що основну масу конституційно-правових норм складають норми-правила, які регулюють конкретні суспільні відносини, визначають права і обов’язки суб’єктів цих відносин, їх правомірну діяльність. До них відносяться, наприклад, норми, що встановлюють права, свободи і обов’язки громадян, визначають правовий статус державних органів. Крім цього, конституційно-правова норма має особливу юридичну природу, більшість норм у конституційному праві не мають трьохелементної структури, це просто диспозиції.

3. Норми-цілі - являють собою нормативну орієнтацію розвитку суспільства і держави. Наявність норм-цілей - характерна риса сучасних конституцій. Визначаючи основні напрями розвитку суспільства і держави, вони дають орієнтацію законодавчої діяльності. Однак, перенасичення основного закону нормами-цілями може перетворити його лише в програмний документ.

4. До норм-цілей дуже близькі норми-принципи. Вони являють собою нормативне закріплення принципів організації конституційного ладу, організації і діяльності окремих державних органів, конституційних інститутів.

5. Норми-дефініції - містять якісну характеристику тих чи інших конституційних інститутів, окремих органів держави.

Все це говорить про те, що масив конституційно-правової норми надзвичайно різноманітний і багатий як за змістом, так і за формою, а це робить можливою типологію, класифікацію, у відповідності з певними критеріями.

Класифікація:

 За способом впливу на суспільні відносини:

а) зобов’язуючі; б) забороняючі; в) уповноважуючі.

 За формою вираження правових приписів:

а) імперативні (норми, що передбачають один варіант поведінки); б) диспозитивні (альтернативні варіанти поведінки).

 За змістом:

а) матеріальні (відповідають на питання що?); б) процесуальні (відповідають на питання як?).

 За способом регулювання суспільних відносин: а) норми конкретного регулювання; б) норми загального регулювання.