Метод правового регулювання

Поряд з предметом правового регулювання метод правового регулювання є необхідним критерієм уособлення галузі. Для того, щоб визначити ту чи іншу галузь права, необхідно визначити її предмет та метод правового регулювання.

Визначити метод тієї чи іншої галузі права - значить виявити і описати особливості прийомів та засобів установлення та застосування її норм. Метод правового регулювання - це прийоми та засоби регулюючого впливу права на суспільні відносини.

У конституційному праві України з успіхом використовуються загально прийняті методи правового регулювання:

1) Метод заборони. Наприклад, проведення агітації в день виборів забороняється, перешкоджання проведенню виборів забороняється.

2) Метод дозволу, який випливає з загальновідомого принципу - громадянам дозволено все, що прямо не заборонено законом. Наприклад, будь-який житель планети може звернутися з клопотанням про надання громадянства України.

3) Метод регламентування структури - суб’єкт правотворчості детально регулює статус органів, їх структуру, горизонтальні та субординаційні зв’язки між ними, для конституційного права характерним є „свій” метод правового регулювання.

Це метод безпосереднього конституційного закріплення (нормотворення), який займає домінуюче місце, в той час, коли для інших галузей права Конституція займає невелику питому вагу, тобто 1-2 статті.

Зокрема, для цивільного права конституція є джерелом права лише в тій частині, яка стосується власності, підприємництва та інших інституцій, що стосуються ринкових, товарно-грошових відносин.

Особливостями методу безпосереднього конституційного закріплення є:

1) Особливе коло суб’єктів методу правового регулювання.

Відомо, що в переважній більшості такі суб’єкти - це учасники політичних відносин, тобто, учасники мають державно-правовий статус: вони наділені вагомими державно-владними повноваженнями, іншими словами, вони можуть нав’язувати свою волю іншим суб’єктам, які зобов’язані беззастережно підкорятися такій волі.

Такі відносини мають субординаційний (нерівноправний) характер, але практика знає і випадки рівноправності.

2) Установчий характер методу. Деякі суспільні відносини нормами конституційного права регулюються вперше, оскільки раніше їх не було зовсім, або вони регулювалися за межами правових норм. Наприклад, впровадження поста Президента, інституту референдумів, Кабінету Міністрів, фундаментальних прав і свобод громадян України. Так, раніше право на життя, створення сім’ї, на екологічно чисте навколишнє середовище, на вибір місця проживання (еміграції і міграції) тощо законодавством не регламентувались. Це так звані новели, при цьому величезна роль належить Конституції, яку можна вважати установчим документом. Такої характеристики заслуговує все конституційне право - установче право (з цього існує думка про те, що конституція з огляду її природи, не може прийматися Верховною Радою, оскільки це суперечило б ідеї розподілу влад, статусу Верховної Ради. Було б доцільним приймати Конституцію установчими конституційними зборами, делегатами яких могли б бути представники територій, державних і недержавних структур. Потім прийняття конституції могло б бути підтверджено референдумом).

3) Поєднання в методі прямого і опосередкованого регулювання, тобто коли в механізм реалізації норм конституційного права включаються норми інших галузей - кримінального, цивільного.

4) Поєднання стабільності і динамізму в конституційно-правовому регулюванні, що випливає з 2-х основних функцій права: статичної і динамічної.

Норми конституційного права закріплюють переважно статичну функцію права (наприклад, закріплення різноманітних конституційно-правових інститутів). Це пояснюється необхідністю стабілізації, ґрунтовності суспільних відносин, але реакція на життя - це динамічна функція, коли законодавець повинен реагувати на зміни в житті суспільства, його завдання полягає в тому, щоб забезпечити баланс динамічності і стабільності, вчасно, без поспіху і запізнень прийняти нормативні документи.

5) Цей метод носить універсальний характер, його дія так чи інакше впливає на інші галузі права, можна також говорити про інтегруючий, об’єднувальний, системоутворюючий характер цього методу, коли він і в цілому конституційне право „стягує” воєдино всю національну правову систему в бажаному для суспільства напрямку.

Метод правового регулювання конституційного права є однією з найважливіших ознак конституційного права як галузі права, що займає особливе місце в системі національного права України