3. Фактори зовнішнього середовища будівельної організації.

Результати діяльності будівельної організації визначаються вмінням адекватно сприймати середовище. Тому будівельній організації потрібна система управління, що забезпечувала б пізнавання середовища, уміння реагувати на його зміни і відповідно впливала на внутрішні структури будівельної організації.

У ринкових умовах будівельна організація повинна постійно виявляти та враховувати фактори зовнішнього середовища.

Фактори зовнішнього середовища розподіляються на фактори прямого та непрямого впливу. До факторів прямого впливу належать:

• держава;

• постачальники;

• споживач;

• конкуренти.

Держава встановлює правові норми діяльності будівельної організації, здійснює антимонопольне регулювання та розвиток цивілізованих відносин серед конкурентів, регулює інвестиційну сферу. Держава регулює, захищає й керує будівельною організацією.

Постачальники – функції матеріально-технічного забезпечення.

Споживачі – інвестори-замовники, приватні особи, вони визначають попит на будівельну продукцію, визначають для будівельної організації кінцеві результати – який будинок і т.і.

Конкуренти – будівельна організація повинна виявляти їх особливості, оцінювати інтенсивність. Сили конкурентів визначають умови функціонування будівельної організації.

До зовнішніх факторів непрямого впливу належать:

• стан економіки;

• політичні фактори;

• маркетингові фактори;

• ринкові фактори;

• технологічні фактори;

• соціальні фактори.

Стан економіки країни в цілому, прогнози її розвитку на майбутнє повинні враховуватися при розробці перспективних планів будівельної організації. В Україні – показники розвитку фіксуються у річних бюджетах, програмах на державному та регіональному рівні.

Політичні фактори теж слід ураховувати при перспективному плануванні. Найчастіше політичні партії, уряд, окремі угрупування видають свої закони, постанови на всіх рівнях управління в країні. Деякі політики можуть бути інвесторами деяких напрямків діяльності.

Маркетингові фактори повинні бути враховані з позицій обсягів і структури іноземних інвестицій.

Ринкові фактори дуже чисельні, тому завдання розробників плану зводиться до відбирання та врахування найзначніших із них. Це такі, як зміни рівня доходів населення, строки служби основних виробничих фондів, розвиток ринку будівельної продукції.

Технологічні фактори включають питання зміни у технології будівництва, використання нових засобів праці, проектування об’єктів будівництва, змін у постачанні будівельних матеріалів і конструкцій, можливі зміни у процесі введення будівельних об’єктів в експлуатацію.

Фактори соціального характеру включають цінності споживачів, відносини людей.

Усі розглянуті фактори зовнішнього середовища відіграють велику роль у розробці стратегічного плану, так і можливі фактори ризику.

4. Управління будівельною організацією: цілі, функції, принципи, методи господарського керівництва.

Основна мета управління – це вирішення певних завдань: створення та реалізація будівельної продукції і послуг, виробництво та розробка технологій.

Єдиним загальним критерієм діяльності будівельної організації є її економічні результати у формі доходів, витрат та інвестицій. Тому вирішальним в управлінні будівельною організацією є економічне управління.

Основний зміст економічного управління:

• прийняття рішень;

• складання бюджету;

• здійснення господарської діяльності;

• складання звітів;

• бюджетний контроль.

Складання бюджету – це планування передбачуваної господарської діяльності будівельною організацією у вартісному виді.

Бюджет – це опис очікуваних економічних результатів господарської діяльності, що буде проводитися у плановий період часу.

Реєструються фактичні економічні результати господарської діяльності у звіті. Після чого виконується бюджетний контроль – це порівняння показників за звітом за відповідний період часу. Господарсько-організаційна функція управління базується на адміністративній формі управління виробництвом.

Принципи управління такі:

• економічність – досягається максимальний доход при мінімальних затратах;

• пропорційність – постановка завдань та визначення засобів і способів здійснення розробляються таким чином, щоб виробнича діяльність не викликала диспропорцій у розвитку будівельної організації;

• системність – кожна ланка у виробництві розглядається як частина більшої системи, в яку вона входить;

• особиста матеріальна зацікавленість – постійне матеріальне і моральне заохочення робітників;

• директивність (плановість), єдиноначальність, самоврядування (діє у колективі, акціонерному товаристві).

На практиці керівництво застосовує методи управління:

• економічний метод – складання прогнозів виробництва будівельної продукції, розробка основ матеріального стимулювання;

• організаційний метод – визначення чіткої структури управління апарату, встановлення прав і обов’язків кожного працівника;

• виховний метод – це підвищення ділової кваліфікації, моральне заохочення.