- •Рівні соціологічного знання
- •Функції соціологи праці
- •* 1.2. Система категорій соціології праці
- •Класифікація соціально-трудових відносин
- •Соціологічної думки про працю
- •Індустріальної соціології
- •« 2.4. Становлення вітчизняної соціології праці
- •Праця як вид соціальної діяльності
- •Чинники його формування і показники оцінки
- •Та шляхи його подолання
- •* 4.1. Зміст трудової поведінки, її структура і форми
- •Цільовою спрямованістю трудової поведінки може бути:
- •Питання для самоперевірки
- •14. Класифікація складових процесу мотивації праці
- •» 5.3, Теорії та моделі мотивації праці
- •Питання для самоперевірки
- •Питання для самоперевірки
- •В 7.2. Громадська думка
- •* 8.2. Сутність трудової адаптації, її чинники та критерії
- •Питання для самоперевірки
СОЦІОЛОГІЯ ПРАЦІ ЯК НАУКА
» 1.1. ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ ПРАЦІ
Знайомство з черговою навчальною дисципліною (від лат. 6І8сірІіпа — вчення, наука) — самостійною галуззю науки — доречно розпочати з нагадування, що наука взагалі — це узагальнені, систематизовані і підтверджені фактами знання.
Характеристика будь-якої науки передбачає передусім з'ясування об'єкта і предмета її дослідження, функцій та завдань, що виконуються наукою, її місця в системі наукового знання.
Кожна наука повинна мати власну сферу пізнання, свій об'єкт і предмет дослідження.
Об'єкт науки — певна об'єктивна реальність, яку ця наука вивчає, те, на що спрямовується процес її дослідження. Це можуть бути предмети і явища навколишнього світу, людина, групи людей, суспільство загалом.
Предметом науки є те конкретне, що вона досліджує у своєму об'єкті: риси і якості предметів, явищ, зв'язки та відносини між людьми, психіку людини тощо. Отже, поняття «предмет науки» ніби уточнює, конкретизує поняття «об'єкт науки», а останній значною мірою зумовлює характер та зміст предмета науки.
Для науки визначення об'єкта і предмета має суттєве значення. Від того, що розуміють під об'єктом і предметом науки, залежить визначення її змісту та завдань, вибір методів дослідження.
Соціологія праці, як засвідчує її назва, є однією з галузей соціології. Тому для розуміння специфіки та особливості цієї галузі знань необхідно хоча б у найзагальніших рисах розглянути об'єкт, предмет і структуру соціології загалом.
Об'єктом вивчення соціології є суспільство. Як відомо, багато інших наук також вивчають суспільство. Проте кожна з них має свій підхід до його вивчення, свій предмет. Так, філософія, з якої свого часу виокремилася соціологія, вивчає загальні закономірності, що існують у суспільстві, природі, мисленні.
Предметом соціології є соціальні закони і закономірності, що відтворюють найбільш усталені й суттєві зв'язки між соціальними
явищами і процесами у суспільстві, суспільство як цілісну соціальну систему.
Однак/суспільство як соціальна система організоване за певними рівнями. І одним з визначальних моментів предмета соціології є чітке фіксування цих рівнів, розкриття специфіки їхньої взаємодії. Повнішому розумінню предмета соціології сприятиме його розгляд у тісному зв'язку зі структурою соціологічного знання, що склалася стосовно фіксованих рівнів суспільної системи.
Спочатку у формуванні соціологічного знання виокремлювалося два рівні: макро- (фундаментальний) і мікрорівень (емпіричний).
На макрорівні формується фундаментальна загальносоціоло-гічна теорія, до якої входять концепції з найбільш загальних питань розвитку і функціонування суспільства, що розглядають складові предмета соціології (соціальні відносини, явища, процеси, інститути, організації, групи) та інтерпретують їх взаємозв'язки у загальному вигляді.
У вітчизняній науці єдиною науковою концепцією донедавна визнавався тільки марксизм, а саме — історичний матеріалізм. Іншими словами, теоретична соціологія ототожнювалася з історичним матеріалізмом.
У дійсності існує величезна кількість концепцій, які пояснюють закономірності розвитку людського суспільства, становлення соціальних відносин. Це біологічні, географічні, органічні, соціально-психологічні напрями в соціології, концепції соціальної стратифікації, індустріальної соціології та багато інших.
Марксизм є лише однією з цих теорій, а саме такою, що бере ча основу пріоритет економічних чинників у розвитку суспільства. Наявність різних підходів і теорій приводить до дискусій, полемік, що сприяє збагаченню соціологічного знання.
На мікрорівні на основі вивчення поведінки та думок індивідів стосовно окремих фактів, аналізу документації тощо формуються первинні соціологічні знання. Вони представлені исіма видами і формами конкретної емпіричної інформації, куди входить сукупність статистичних і документальних даних, соціологічних показників та індикаторів розвитку процесів і ивищ, що вивчаються.
Проте з посиленням вимог до практичного вирішення соціальних проблем сучасного суспільства виникла необхідність у иивченні і з'ясуванні соціальних явищ, процесів, що відбуваються в окремих сферах життєдіяльності людини, окремих соціальних спільнотах та інститутах.
З'явилися галузеві та спеціальні соціологічні теорії середнього рівня — мезорівня. Науковий термін «теорії середнього рівня» був запроваджений Р. Мертоном.
У теоріях середнього рівня сформовано систему специфічних понять і визначень, що застосовуються лише в цих сферах соціологічних досліджень.
Усі теорії середнього рівня вчені умовно поділяють на:
теорії соціальних інститутів та організацій;
теорії соціальних спільнот;
теорії соціальних явищ, процесів (табл. 1).
Таблиця 1
Рівні соціологічного знання
Визначення загальних закономірностей функціонування та розвитку суспільства |
Фундаментальна загальносоціологічна теорія |
||
Усвідомлення особливостей вияву загальних закономірностей у різних сферах життєдіяльності суспільства |
Галузеві та спеціальні соціології |
соціальних інститутів та організацій |
соціологія культури соціологія релігії соціологія освіти соціологія сім'ї соціологія організацій соціологія праці соціологія управління соціологія політики |
|
|||
соціальних спільнот |
соціологія малих груп соціологія страт соціологія міста соціологія села соціологія молоді |
||
|
|||
соціальних явищ, процесів |
соціологія конфліктів соціологія урбанізації соціологія мобільності і міграції соціологія девіантної поведінки |
||
|
|||
Проведення емпіричних соціологічних досліджень |
Первинні знання соціології — конкретна інформація |
Ці теорії покликані, по-перше, з'ясувати об'єктивні взаємозв'язки своєї предметної сфери з цілісною суспільною системою і, по-друге, розкрити специфічні властивості внутрішніх відносин і закономірностей, тобто власної предметної сфери. Річ у тім, що загальна теоретична соціологія, яка вивчає закономірності розвитку суспільства в цілому, не містить інформації про особливості вияву загальних закономірностей у розвитку окремих спільнот, явищ, процесів у конкретних сферах суспільства за конкретних умов. Галузеві та спеціальні соціологічні теорії мають досліджувати й вивчати ці особливості, відповідно орієнтувати соціальне управління.
Варто зауважити, що науковим є лише логічно обґрунтоване і філософськи обдумане знання. Воно є загальним і необхідним, передається кожному наступному поколінню, засвоюється та доповнюється ним. Наприклад, суто науковим — загальним і необхідним — буде знання про закономірності трудової адаптації, яке однаково може бути використаним і в Західній Європі, і в Україні. Немає західноєвропейських чи українських принципів, окремих для чоловіків чи окремих для жінок, для старих чи для молодих. Є лише національні особливості і статево-вікова специфіка їх вияву. Але це вже вияв особливого, а не загального чи поодинокого. Суто наукове знання охоплює всі три вищезгадані рівні. Тому соціологи вивчають, що таке праця загалом, які її галузеві особливості і як вона фіксується (вимірюється) в конкретному випадку.
Так, на макрорівні вивчаються: праця як соціальний інститут, його функціонування і зміни; закони поділу і кооперації праці, переміни праці, розподілу за'працею; зростання потреб тощо.
На мезорівні вивчаються особливості вияву загальних закономірностей та законів розвитку соціально-трудових відносин в окремих галузях народного господарства, сферах життєдіяльності суспільства.
На мікрбрівні соціологія праці вивчає закономірності змін змісту праці в результаті науково-технічного прогресу, мотивів трудової поведінки під дією трудових ситуацій і способу життя працівників, трудової поведінки у зв'язку з дією різних суб'єктивних і об'єктивних чинників, ставлення до праці в результаті дії різних форм власності, трудової адаптації, міжособового спілкування тощо.
Г. Спенсер вважав, що соціологія повинна вивчати працю, її місце в суспільстві, а також еволюцію соціально-трудових відносин.
Деякі вчені тлумачать соціологію праці як суспільну науку, що вивчає соціально-трудові відносини на вищому суспільному рівні, інші — як спеціальну соціологічну теорію про закони і категорії,
що визначають працю як необхідну умову життєдіяльності людини і суспільства, розкривають специфіку суспільної праці як соціального процесу, сутність чинників, що впливають на цей процес.
Соціологія праці — це наука про закони та закономірності сталих взаємозв'язків окремих індивідів, спільнот як активних суб'єктів праці, які знаходять конкретний вияв у соціальних явищах та процесах трудової сфери.
Об'єктом соціології праці як самостійної галузі соціологічної науки є індивіди, соціальні групи та спільноти трудової сфери.
Предметом соціології праці є структура і механізм виникнення, функціонування і розвитку багатоманітної сукупності соціальних відносин, що відображають трудову діяльність як соціальний процес, як необхідну умову життєдіяльності людини і суспільства та реальну трудову поведінку, як вияв умінь, знань, бажань і ціннісних орієнтацій, потреб, інтересів, мотивів працівника, що фіксуються у його свідомості і мають вплив на продуктивність праці, а також умови, за яких це відбувається. Соціальні відносини, які вивчаються соціологією праці, виявляються у взаємодії суб'єктів праці, у тих явищах, процесах, що відбуваються у сфері праці.
Соціологія праці — комплексна наука.
Вітчизняний соціолог В. Полторак виокремлює три основні складові предмета соціології праці:
соціальні закономірності взаємодії людей із засобами і пред метами праці, зокрема механізми дії і форми вияву цих закономір ностей у діяльності трудових колективів і особистостей. Це проб леми, пов'язані з діяльністю людини й колективу за умов науко во-технічної революції, комплексної'механізації та автоматизації трудових процесів (на конвеєрі), за екстремальних умов праці (на висоті, у темряві, на хімічному виробництві, за підвищеного рів ня радіації тощо);
ставлення людини до праці, її змісту й характеру. Ідеться насамперед про мотиватори ставлення людини до праці, пов'яза ні з матеріальною заінтересованістю, змістом праці, взаєминами в колективі тощо, тобто суто соціологічні проблеми;
соціальна організація підприємства, колективу, тобто та особлива система відносин, яку утворює сукупність позицій, ро лей, цінностей, пов'язаних між собою працівників, що працю ють колективно. Це проблеми структури трудового колективу, його функцій, взаємин між членами колективу, зокрема між під леглими і керівниками, проблеми керівництва й лідерства, сти лю керівництва, соціально-психологічного клімату колективу, конфліктів тощо. '
Вивченню останнього комплексу проблем соціологія праці надає найбільшого значення, бо саме в організаціях виникають соціально-трудові відносини й відбуваються соціальні процеси.
Соціологів цікавить місце людини у трудовому процесі, її ставлення до праці і вдоволення нею, мотивація і стимулювання праці, престиж і привабливість різних видів трудової діяльності, взаємовідносини окремих працівників і груп з приводу власності на засоби праці, реальна та вербальна трудова поведінка тощо. Нині особливої актуальності набувають проблеми зниження цінності праці, послаблення трудової мотивації, посилення суперечності між суспільною працею і працею окремого працівника, між окремими групами працівників та ін.
Соціологія праці — теоретико-прикладна наука. Поділ соціології на теоритичну і прикладну відповідає на питання, чи вирішує вона лише наукові завдання, чи ще й практичні. Знання соціології праці можуть використовуватися як для абстрактних теоретичних міркувань і узагальнень, так і в практичній трудовій діяльності людини.
У межах теоретичної соціології формуються соціологічні знання, розробляються різні парадигми, здійснюється типологізація і класифікація наявної інформації. Сюди входять і гіпотетичні знання, які в подальшому можуть підтвердитися або бути відкинутими. До компетенції теоретичної соціології відносять виявлення закономірностей і тенденцій розвитку соціальних явищ та процесів. Великого значення в соціологічній теорії надається формуванню понятійного апарату, уточненню його інтерпретації. Теоретичні знання не є однозначними. Існують, різні концепції, погляди, узагальнення, парадигми.
Соціологія праці є конкретною наукою. Вона оперує не світоглядно-розумовими схемами, а реальними проявами життя, що знаходять відображення у свідомості людей, в їх ставленні до праці, в різних типах трудової поведінки, в можливостях реалізації потреб праці за конкретних історичних умов. Це — свідомість і поведінка не окремих індивідів, а соціальних спільнот і груп, їхня свідомість і поведінка набувають соціальних характеристик, мають суспільну значимість, утворюють сталі соціальні процеси і явища. Основою формування соціологічного знання є пізнання та аналіз виявів свідомості й поведінки людей, їхньої залежності від об'єктивних умов.
Соціологія як наука базується на фактах. Вона збирає факти, зіставляє їх і робить висновки, виявляючи закономірності, закони розвитку тієї соціальній дійсності, яку вивчає. Сукупність способів збору цих фактів називається методом науки. Соціологія праці
при вивченні свого предмета користується методами загальної соціології, зокрема соціологічними дослідженнями.
Організація і проведення соціологічних досліджень спрямовані на більш глибоке розуміння місця праці в сукупній людській діяльності, вплив її на соціалізацію індивіда чи спільноти, зміну їх ролі чи статусу в суспільному житті. Для формування цілісної уяви про загальні закономірності процесу праці застосовуються теоретичні методи — порівняльно-історичний, генетичний, типологічний, а для вивчення конкретного вияву цих закономірностей — емпіричні (прикладні) соціологічні дослідження, а також процедури узагальнення та інтерпретації отриманої інформації.
Окрім того, в соціології праці широко використовуються ма-тематико-статистичні методи.
Отже, соціологія праці — це спеціальна галузь соціологічного знання, яка, спираючись на загальносоціологічну теорію, закономірності і закони розвитку соціальних відносин, вивчає один з їх видів — соціально-трудові відносини.