Тема 12. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу

12.1 Організація праці, облік особистого складу робітників та використання робочого часу.

12.2 Фонд оплати праці та його склад.

12.3 Облік нарахування та виплати заробітної плати.

12.4 Облік розрахунків по нарахованій заробітній платі та відрахуванням.

12.5 П(С) БО 26 «Виплати робітникам»

Питання організації і оцінки праці регламентують документи:

1. Кодекс законів про працю

2. Закон України «Про оплату праці»

3. Закон України «Про колективні договори і угоди»

4. Закон України «Про податок на доходи фізичних осіб»

5. Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»

6. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування і у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням»

7. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»

8. Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування»

9. Закон України «Про відпустки»

10. Закон України «Про державний бюджет на поточний рік»

11. П(С)БО 26 «Виплати робітникам

1. Організація праці, облік особового складу та використання робочого часу

Основними показниками з праці та заробітної плати є:

1. Чисельність працівників (облікова, явочна, середньосписочна чисельність штатних працівників облікового складу, середньосписочна чисельність працівників в еквіваленті повної зайнятості).

2. Витрати робочого часу.

3. Кількість виготовленої продукції, об'єм виконаних робіт.

4. Фонд оплати праці в цілому та за складом.

Похідні показники:

1. Забезпеченість робочою силою

2. Продуктивність праці

3. Середня заробітна плата

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожний працівник має право на працю, реалізація якої здійснюється шляхом укладення трудового договору на одному або декількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін цивільно-правового характеру.

Відносини між колективом підприємства та його власником (адміністрацією) регулюються колективним договором. Такий договір укладається на основі чинного законодавства та являє собою прийняття сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників і уповноважених ними органів. Колективний договір має укладатися на підприємствах, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, незалежно від форми власності і господарювання.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі вказуються:

1. зміни в організації праці і виробництва;

2. забезпечення продуктивної зайнятості;

3. нормування і оплата праці, встановлення форм, систем і розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій);

4. встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

5. участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використовуванні прибутку підприємства (якщо це передбачено Статутом);

6. режим роботи, відпочинку, тривалість робочого часу і відпочинку;

7. умови охорони праці;

8. забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку трудящих;

9. гарантії діяльності профспілкових, інших представницьких організацій трудящих;

10. умови регулювання фонду оплати праці (ФОП) і встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Між людиною та підприємством укладається трудовий договір (особливою формою якого є трудовий контракт) або угод цивільно-правового характеру.

Для трудового договору є характерним: дотримання працівником внутрішнього трудового розпорядку, тобто режиму робочого часу, виконання певної роботи, заповнення трудової книжки. Чинним законодавством забороняється включати в трудові договори або угоди умови, які погіршують стан працівників у порівнянні з чинним законодавством та колективним договором.

Особливою формою трудового договору є контракт. Контрактна форма застосовується тільки для тих категорій працівників, для яких діють нормативні акти Законів України «Про споживацьку кооперацію», «Про освіту» тощо. . Контрактна форма договору застосовується при укладенні трудового договору на встановлений термін або на час виконання певної роботи.

При укладанні цивільно-правових договорів та угод (договорів підряду, доручення, видавничого договору) процес праці не регламентується, а відносини сторін виникають тільки з питань результатів праці (ціна, предмет договору, термін та якість виконання).

У табл. 12.1 надано порівняльну характеристику трудового договору та угод цивільно-правового характеру.

Таблиця 12.1 Порівняльна характеристика трудового договору і договору цивільно-правового характеру

Трудовий договір	Цивільно-правові угоди
Період роботи зараховується в трудовий стаж, записується в трудову книжку	Не зараховується, не записується
Оформляється наказом прийом на роботу, переведення, звільнення	Оформляється укладанням двосторонньої угоди
Укладається з особами, що досягли 16 років, для учнів ПТУ, шкіл у вільне від навчання час – з 14 років	Укладається з особами, що досягли 18 років

Зарахування на роботу за трудовим договором оформляється наказом. На підприємстві ведеться книга наказів про прийом, переведення та звільнення з роботи працюючих за трудовими договорами. Книга повинна бути прошитою, пронумерованою, скріпленою підписом керівника і печаткою.

Наказ про зарахування працівника в штат доводиться до нього під розписку. На підставі цього наказу робиться запис в трудову книжку. На підприємстві ведеться Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів в неї, прибутково-видаткова книга по обліку бланків трудових книжок і вкладишів.

Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації із статистики праці» затверджено нові типові форми по обліку розрахунків з робітниками по заробітній платі, особовому складу та використанню робочого часу, які діють з 01 січня 2009 р. У коментарі до даного наказу Держкомстат припускає можливість підприємству самостійно доповнювати усі вищевказані форми іншими показниками. Це надає можливості змінювати ці форми первинної документації з урахуванням специфіки підприємства, доповнюючи та коригуючи їх з позицій практичної доцільності.

Облік особового складу

Для обліку особового складу робітників використовуються наступні первинні документи:

1. № П-1 Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу – нової форми.

2. № П-2 Особова картка робітника

3. № П-3 Наказ (розпорядження) про надання відпустки

4. № П-4 Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)

Облік робочого часу

Незалежно від режиму роботи на підприємстві повинен бути організований облік робочого часу. Для цього заповнюється Табель обліку використання робочого часу (нова типова форма № П-5). У табель обліку використання робочого часу включають усіх працівників, постійних і тимчасових, що обліковуються в обліковому складі. Табель ведуть за цехами, ділянками, відділами тощо.

Відмітки в табелі обліку використання робочого часу про наявність на робочому місці, причини відсутності на роботі, про тривалість робочого дня, про наднормативну роботу та інші відхилення від нормальних умов мають бути проведені на підставі правильно оформлених документів (листи непрацездатності, довідки про виконання державних або суспільних обов'язків, наказ про відрядження тощо) Умовні позначення: ВД - відрядження, В – вихідний, П – прогул, Б – хвороба.

Табель обліку використання робочого часу складається в одному екземплярі призначеним працівником, підписується керівником підрозділу і передається в бухгалтерію. Бухгалтер перевіряє правильність підрахунків робочого часу по кожному працівнику і структурному підрозділу.

Облік використання робочого часу можна вести двома способами:

1. методом суцільної реєстрації

2. по відхиленнях – робиться відмітка про невиходження на роботу, спізнення, наднормовий робочий час тощо. По закінченні місяцю підраховують календарний фонд робочого часу, час невиходів та інше. Із загального календарного часу віднімають всі втрати і одержують фактично відпрацьований час.

Норми тривалості робочого часу для різних категорій працівників встановлені ст. 50 та 51 Кодексу законів про працю Ст. 67 – про перенесення святкового дня. Кількість святкових і неробочих днів на рік - 12. Напередодні цих днів робочий день скорочується на одну годину.

Норма робочого часу – 40 годин на тиждень. Введено скорочену норма для певних категорій працівників:

1. віком від 16 до 18 років – 36 годин;

2. віком 15 – 16 років та для учнів віком 14-15 років, що працюють під час канікул, - 24 години;

3. для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень.

Оплата при скороченому тижні проводиться як за повний робочий час.

За узгодженням сторін між працівником і власником з урахуванням інтересів і можливостей підприємства прийом на роботу може проводитися на неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Це оговорюється у трудовому договорі та оформляється наказом по підприємству, але при цьому у трудову книжку відповідного запису не робиться; це не спричиняє за собою обмеження тривалості щорічної відпустки, обчислення трудового стажу.

Для окремих категорій працівників встановлюється ненормований робочий день, при якому у разі виробничої необхідності допускається виконання роботи понад нормальну тривалість робочого дня, як правило, без додаткової оплати або компенсації відгулом, але компенсується додатковими днями відпустки. Ненормований робочий день встановлений для керівництва, адміністративно-управлінського, технічного персоналу. Ненормований робочий день не розповсюджується на робочі професії.

Тривалість робочого дня та дні відпочинку передбачаються графіком виходу на роботу.