Антология
мировой философии: В 4 т. – М., 1971. – Т.
З. – С. 89 – 394.
Быховский
Б. Людвиг Фейербах. – М., 1967.
Введение
в философию: В 2 ч. – М., 1989. – Ч. І.
– С. 169 – 191.
История
философии в кратком изложении. – М.,
1991. – С. 467 – 563.
Овсянников
М. Ф. Гегель. – М., 1971.
Философия
Гегеля и современность. – М., 1973.
Хёсле
В. Гении философии нового времени. –
М., 1992. – С. 70 – 171.
Шинкарук
В. И. Теория познания, логика и диалектика
И. Канта. – К., 1974.
У
чому І. Кант вбачає обмеженість
раціоналістичного та емпіричного
напрямів у теорії пізнання?
Який
зміст мають поняття “річ у собі” та
“річ для нас”?
Яку
роль, за І. Кантом, відіграють категорії
розсудку?
Чому
І. Кант назвав своє вчення трансцендентальним
ідеалізмом?
У
чому виявляється активна роль свідомості
в пізнанні?
Розкрийте
зміст морального імперативу І. Канта.
Яку
роль, за І. Г. Фіхте, відіграють у процесі
пізнання динамічні суперечності?
Який
зміст вкладає Ф. Шеллінґ в поняття
“Абсолют”?
Викладіть
головні ідеї “Феноменології духу” Г.
Геґеля.
Опишіть
основні категорії та принципи “Науки
логіки”.
Розкрийте
зміст категорії “відвласнення”. Як
розуміти думку Геґеля, що буття світу
є відвласнення буття Абсолютної Ідеї.
Як
ви розумієте основну ідею “Філософії
духу”?