Міжнародна (недержавна) територія.
Міжнародна територія знаходиться поза межами юрисдикції держав, тобто за межами території даної держави. До міжнародних територій відносяться простори морів та океанів, розташовані за межами територіального моря, а також космічний простір, що не перебуває під суверенітетом жодної держави.
Юридичний статус цих територій визначається у міжнародно-правових актах та міжнародній доктрині як територія загального користування або загальна спадщина людства.
На практиці юридичний статус таких просторів визначається виключно нормами міжнародного права – звичаєвими та конвенційними (договірними), а іноді також додатковими угодами між суміжними державами.
Наприклад, правовий статус відкритого моря закріплений у Конвенції про відкрите море 1958 р. та у Конвенції про континентальний шельф 1958 р.; міжнародного району морського дна – в Конвенції ООН з морського права 1982 р.; Антарктики – в Договорі про Антарктику 1959 р.; повітряного простору – у Чиказьких конвенціях про міжнародну цивільну авіацію 1944 р.; міжнародних річок – в Конвенції про режим судноплавства на Дунаї 1948 р. тощо.
Враховуючи, що названі об’єкти є об’єктами регулювання міжнародного морського, повітряного, космічного права, детально їх правовий статус розглянемо при розгляді відповідних тем.
Міжнародні та багатонаціональні ріки. Правовий режим Дунаю.
Усі ріки за їхнім географічним та правовим статусом поділяються на:
а) національні – протікають територією однієї держави та перебувають під її суверенітетом;
б) міжнародні – протікають територією двох і більше держав або відокремлюють такі території, причому кожна прибережна держава здійснює суверенітет тад тією ділянкою ріки, яка протікає її територією.
Міжнародні ріки поділяються на:
а) багатонаціональн ріки – це ріки, у використанні яких зацікавлені виключно прибережні держави. Таки ріки не використовуються або досить обмежено використовуються для міжнародного судноплавства. Їх режим регулюється виключно прибережними державами. До таких рік відносяться – Одер, Вісла, Тиса, Днестр;
б) міжнародні ріки – це ріки, які мають безпосередній вихід до моря і які використовуються міжнародною спільнотою для інтенсивного річкового судноплавства (Дунай, Рейн, Нігер, Конго, Амазонка, Ла-Плата та інші).
З метою використання конкретної міжнародної ріки, озера або їхніх басейнів укладаються міжнародні угоди. До них відносяться:
- Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948 р.;
-Акт, що стосується судноплавства та економічного співробітництва між державами басейну ріки Нігер 1963 р.;
- Угода про Міжнародну комісію з охорони ріки Рейн від забруднення 1963 р.;
- Договір про басейн ріки Ла-Плата 1969 р.;
- Договір про спвіробітництво в Амазонії та інші.
Угоди, що регламентують порядок використання міжнародних річок, відносяться лише до конкретної з них та не мають універсального значення.
Виходячи з того, що Україна є придунайською державою, особливий інтерес становить розгляд міжнародно-правового режиму однієї з найбільш крупних міжнародних річок Європи – Дунаю.
У 1948 р. у Білграді було підписано Конвенцію про режим судноплавства на Дунаї. Її підписали Болгарія, Румунія, СРСР, УРСР, Чехословаччина, Югославія. У 1960 р. до неї приєдналася Австрія.
Конвенція 1948 р. регулює судноплавство по Дунаю від м. Ульма (ФРН, у місці впадіння до Дунаю річки Іллер) до Чорного моря через Сулинське гирло з виходом до моря через Сулинський канал (Румунія).
Ст. 1 даної Конвенції встановила, що Дунай є відкритим для вільного торгового судноплавства всіх країн світу на основі рівності стосовно торгових та навігаційних зборів та умов судноплавства. Свобода судноплавства не розповсюджується на військові кораблі. Судноплавство по річці військових кораблів непридунайських держав заборонено.
Конвенція зобов’язує придунайські держави утримувати свої ділянки Дунаю в судоходному стані та не чинити перепонів для його здійснення іншими державами (ст. 3).
Для дотримання умов плавання по Дунаю згідно з Конвенцією 1948 р. створено Дунайську комісію, до складу якої входять представники держав-учасниць. На сьогодні Комісію розташовано у м. Будапешт (Угорщина).
На основі положень Конвенції 1948 р. було запроваджено спеціальну річкову адміністрацію, яка здійснює регулювання судноплавсвтва та проведення гідротехнічних робіт у низов’ях Дунаю.
Слід зазначити, що у зв’язку з розпадом СРСР, СФРЮ та ЧРСР актуалізується питання про перегляд Конвенції 1948 р. та можливі зміни членства в Дунайській комісії.