Семінарське заняття № 3 Тема: Основні закони логіки

(2 години)

План

Поняття закону у формальній логіці. Закон тотожності. Закон протиріччя. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави.

Список літератури

1. Хоменко І.В. Логіка – юристам, К.,2003, с.69-81

2. М.Г.Тофтул Логіка, К., 1999, с.111-120

3. В.Х.Арутюнов, В.М.Мішин, Д.П.Кирик Логіка, К., 2000, с.40-45

4. І.В.Хоменко, І.А.Алексюк Основи логіки К., 1996, с.119-128

5. В.И.Кирилов, А.А.Старченко Логика, М., 1995, с.20-30

Конспект

Поняття закону у формальній логіці

Закон є результатом відображення необхідного, істотного, сталого і багаторазового повторюваного відношення між предметами і явищами реальної дійсності.

У сучасній логіці логічний закон – це вираз, який містить тільки логічні константи й змінні, тобто є формулою. Така формула повинна бути істинною у будь-якій предметній області, вона є завжди істинною формулою.

Сучасна логіка досліджує окремі логічні закони як елементи систем таких законів. Кожна із логічних теорій має безліч законів, за допомогою яких описується певний фрагмент або типи міркування.

Закон мислення – це результат відображення необхідних істотних, сталих, багаторазово повторюваних зв’язків між думками, вираженими логічними засобами.

Закон тотожності

Визначення: будь-яке висловлювання є тотожним саме собі.

Це означає, що у процесі міркування воно повинне зберігати одне й те ж значення, скільки б разів воно не повторювалося. Зовнішньо це найпростіший із логічних законів. Його можна сформулювати також таким чином: якщо висловлювання є істинним, тоді воно істинне.

Наприклад: “Якщо право – наука, тоді воно – наука.”.

Схема цього закону записується так:

А→А; або А ↔А

Читається: “Якщо А, тоді А”; “А тоді і тільки тоді, коли А”.

Закон протиріччя

Визначення: ніяке висловлювання не може бути істинним одночасно із своїм запереченням.

Цей закон говорить про суперечливі одне одному висловлювання, тобто висловлювання, одне з яких є запереченням другого. В одному із суперечливих висловлювань щось стверджується, а в другому – те саме заперечується, причому твердження і заперечення стосуються одного й того ж об’єкта, розглянутого протягом того самого часу і у тому самому відношенні.

Так, наприклад, суперечать одне одному такі висловлювання: “Ця людина здійснила цей злочин”, “Ця людина не здійснила цей злочин”.

Якщо ввести поняття “істинності” та “хибності”, тоді закон протиріччя можна сформулювати так: ніяке висловлювання не є одночасно істинним і хибним. Істинність та хибність – це дві несумісні характеристики висловлювання: істинне висловлювання відповідає дійсності, хибне – ні. Закон протиріччя якраз і заперечує той факт, що одне й те ж висловлювання одночасно може відповідати станові речей у дійсності і не відповідати йому. Тоді цей закон формулюється ще й так: з двох суперечливих висловлювань одне є хибним. Це формулювання підкреслює небезпеку протиріч у міркуваннях.

Наприклад: “Невірно, що ця записка написана обвинуваченим і не написана ним”.

Схема цього закону записується так:

~ (А _^ ~А).

Читається: “Невірно, що А і не-А”.

Закон виключеного третього

Визначення: з двох висловлювань, в одному з яких стверджується те, що заперечується у другому, – одне є неодмінно істинним, тобто істинне або саме висловлювання, або його заперечення (“третього не дано”).

Наприклад: з двох висловлювань “Обвинувачений в момент здійснення злочину був осудним” і “Обвинувачений в момент здійснення злочину не був осудним” одне неодмінно є істинним, а друге - хибним. Якщо буде встановлено, що істинним є перше висловлювання, тоді друге буде обов’язково хибним і навпаки.

Схема цього закону записується так:

А v ~А.

Читається: “А або не-А”.

Закон достатньої підстави

Необхідною рисою логічно правильного мислення є його доведеність, обґрунтованість. Даний закон нерозривно пов’язаний з цією рисою мислення.

Закон достатньої підстави: достовірною треба вважати тільки ту думку, істинність якої достатньо обґрунтована.

Цей закон не тільки дозволяє, а й змушує нас сумніватися в істинності (чи хибності) будь-яких думок. Він не піддається формалізації, його не можна переконливо виразити засобами сучасної логіки у вигляді формули.