4. Основні закони і стилі спілкування

Спілкування людей здійснюється згідно з певними законами. Закони спілкування (комунікативні закони) – це особливі закони.

• Більшість із законів спілкування нежорсткі, імовірнісні.

• Комунікативні закони не передаються людині під час народження, не передаються в спадок – їх людина засвоює в ході спілкування, з досвіду, з комунікативної практики.

• Закони спілкування можуть з часом видозмінюватися.

• Закони спілкування частково змінюються у різних народів, тобто мають певне національне забарвлення, хоча багато в чому носять загальнолюдський характер.

Основні закони спілкування:

1. Закон дзеркального розвитку спілкування: співбесідник в процесі комунікації імітує стиль спілкування свого співбесідника. Це людина робить автоматично, практично без контролю свідомості.

2. Закон залежності результату спілкування від об’єму комунікативних зусиль, тобто що більше комунікативних зусиль витрачено, то вища ефективність спілкування.

3. Закон прогресуючого нетерпіння слухачів: що довше говорить оратор, то більшу неувагу і нетерпіння проявляють слухачі.

4. Закон падіння інтелекту аудиторії зі збільшенням ї розмірів. ЩО більше людей вас слухає, то нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато, вони починають гірше «міркувати», хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно зберігається.

5. Закон первинного відторгнення нової ідеї. Нова, незвична ідея, повідомлена співбесіднику, в перший момент ним відкидається. Іншими словами, якщо людина раптом одержує інформацію, яка суперечить думці або уявленню, що склалося у нього на цей час, то перша думка, яка приходить йому в голову – що ця інформація помилкова.

6. Закон ритму спілкування. Цей закон відображає співвідношення розмови та мовчання в людському спілкуванні. Це значить, що кожній людині необхідно в день певний час говорити і певний час мовчати.

7. Закон відторгнення публічної критики. Людина відторгає публічну критику на свою адресу. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку.

8. Закон тяжіння критики. Що більше ви виділяєтеся з тих, хто оточує вас, то більше про вас лихословлять, і тим більше людей критикує ваші дії.

9. Закон довіри до простих слів, Що простіші твої думки і слова, то краще тебе розуміють і більше вірять

Стилі спілкування:

Стиль «спільна творчість». Діяльнісно-діалогова схема цього спілкування ставить партнерів у паритетне становище, коли накреслена спільна мета й спільними зусиллями віднаходиться рішення.

Стиль «дружня прихильність». У його основі є щирий інтерес до особистості партнера по спілкуванню, ставлення до нього з повагою, відкритість контактам.

Стиль «загравання» розглядають як крайню форму «дружньої прихильності», яка має негативний заряд у стосунках. Він базується на прагненні завоювати фальшивий, дешевий авторитет у партнера.

Стиль «залякування» є протилежністю «загравання» і виникає як наслідок власної невпевненості при вищому статусному становищі, ніж у партнера, або ж невміння організувати спілкування на основі продуктивної спільної діяльності.

Стиль «дистанція» має різні відтінки, але у всіх випадках зводиться до суб’єктивного підкреслення відмінностей між партнерами. Це обмежує творчий потенціал спільної діяльності, провокує авторитарність. Разом із тим, без дотримання певної дистанції спілкування може скотитися до панібратсько-поблажливого ставлення.

«Менторський» стиль можна розглядати як різновид стилю «дистанція», коли один із партнерів добровільно чи мимовільно бере на себе роль наставника. Повчально-покровительський тон з його боку проглядається не лише в розмові, але й у позі, міміці, зовнішності, що збільшує розрив між партнерами.

Німецький соціолог Вальфіш Рулен сформулював аргумент мовчання:

• Якщо ваш співрозмовник роздратований, то промовчіть, щоб не дратувати його більше. Сперечатися з роздратованою людиною – все одно, що підкладати дрова у багаття.

• Якщо ви самі роздратовані, краще промовчати, щоб не сказати щось таке, про що потім будете шкодувати.

• Якщо ви довго говорили, помовчіть, дайте сказати іншим.

• Якщо вам дали слово, а те, що ви хотіли сказати, вже висловили інші, відмовтеся від повторення.

• Якщо вам хочеться поговорити про власні справи, а вас слухають сторонні люди, яких це не цікавить, - промовчіть.

• Якщо ви недостатньо обізнані з певним питанням, дайте можливість говорити тим, хто знає про нього краще.

• Краще промовчіть, аби не образити гідності інших.

• Мовчіть у ситуації, в якій своєю розмовою ви б могли мимоволі розкрити довірену вам таємницю.