Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції до іспиту_ГЗ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
22.11.2019
Размер:
766.98 Кб
Скачать

Тема 2. Загальна характеристика організації діяльності суб’єктів господарювання

2.1. Організаційно-правова форма господарювання. Поняття та основи правового статусу суб’єктів господарювання.

2.2. Створення суб’єктів господарювання, їхні установчі документи.

2.3. Правові засади державної реєстрації суб’єктів господарювання.

2.4. Правові засади процедури ліцензування господарської діяльності.

2.5. Припинення діяльності суб’єктів господарювання.

2.1. Організаційно-правова форма господарювання. Поняття та основи правового статусу суб’єктів господарювання

1. Органiзацiйно-правова форма господарювання – форма здійснювання господарської діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях суб’єктів господарювання, порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Правовою базою розмежування організаційно-правових форм господарювання є: ГК України, ЦК України та Державний класифiкатор України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004», затверджений Наказом Держспоживстандарту від 28.05.2004 р. № 97. Кожне з зазаначених правових джерел пропонує оригінальний підхід до класифікації.

Відповідно до ЦК України юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у визначеному законом порядку. Юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна.

Залежно від порядку їх створення юридичні особи поділяють на:

юридичних осіб приватного права, які створюються на підставі установчих документів;

юридичних осіб публічного права, які створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування (ЦК України, ст. 80, 81).

ЦК України згідно зі статтею 83 поділяє поняття «юридична особа» на два поняття за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичної особи: якщо юридична особа має учасників (тобто, якщо є особа або особи, яким належать правочинність на участь в управлінні цією юридичною особою), то це – товариство, якщо юридична особа не має учасників – то це установа (рис. 2.1).

Поняття «товариство» ЦК України (статті 84, 85) поділяє на два поняття за ознакою наявності чи відсутності в їхніх учасників корпоративного права на отримання певної частки прибутку (дивідендів): товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, є підприємницьким товариством, товариство, яке не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками, є непідприємницьким товариством.

Оскільки установа не має учасників, то вона не може розподіляти прибуток між учасниками, але за загальним правилом ст. 86 ЦК України може, як і непідприємницьке товариство, здійснювати підприємницьку діяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГК України суб’єкти господарювання – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за свої зобов’язання в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Рис.2.1. Класифікація організаційно-правових форм суб’єктів господарювання відповідно до ЦК України

Суб’єктами господарювання є:

- господарські організації – юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які провадять господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання (ГК України, ст. 8, 55).

В основу класифікації організаційно-правових форм суб’єктів господарювання відповідно до ст. 63 ГК України покладено форму власності. Відповідно виділяють суб’єктів господарювання приватної, державної, комунальної, колективної та змішаної форми власності (рис. 2.2). Решту суб’єктів господарювання, що не вписуються у зазначену ознаку класифікації, зачислено до інших.

Суб’єкти господарювання державного сектора економіки – суб’єкти, які діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Суб’єкти господарювання комунального сектора економіки – суб’єкти, які діють на основі лише комунальної власності, а також суб’єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

Господарські товарис-тва (ТОВ, ТДВ, АТ, повне та командитне)

Приватне підприємс-тво

Фізична особа – під-приємець

Рис.2.2. Класифікація організаційно-правових форм суб’єктів господарювання відповідно до ГК України

Внаслідок агрегування цих двох підходів, визначених у ГК України та ЦК України, було розроблено Державний класифікатор 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», (чинний від 01.01.2008).

Тут об’єктом класифікації є визначені чинним законодавством організаційно-правові форми юридичних осіб та їхні відокремлені підрозділи (філії, представництва), а також підприємці – фізичні особи, які не мають статусу юридичної особи.

Організаційно-правові форми господарювання поділено на такі групи (див. додаток 2.1).

  1. Підприємства.

  2. Господарські товариства.

  3. Кооперативи.

  4. Організації (установи, заклади).

  5. Об’єднання підприємств (юридичних осіб).

  6. Відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи.

  1. Об’єднання громадян, профспілки, благодійні організації та інші подібні організації.

  2. Інші організаційно-правові форми.

Підприємство є основною організаційною формою господарювання. Зокрема, у ст.62 ГК України зазначено: «Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та інших видів господарської діяльності».

Підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб. Підприємства можуть створювати для здійснення підприємництва та для ведення некомерційної господарської діяльності.

Підприємство має:

  • розрахунковий та інші рахунки в установах банків;

  • відокремлене майно;

  • самостійний бухгалтерський баланс;

  • печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом;

  • інші атрибути.

Підприємства (суб’єкти господарювання) можна класифікувати за такими ознаками.

1. Залежно від форми власності (відповідно до ст. 63 ГК України).

1.1. Приватне підприємство – підприємство, яке діє на основі приватної власності громадян (-ина) України, іноземців, осіб без громадянства чи суб’єкта господарювання - юридичної особи та його (їхньої) праці чи з використанням найманої праці.

1.2. Підприємство, яке діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності). Відповідно до нової класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 (чинної від 01.01.2008 р.) підприємств колективної форми власності вже не реєструють. Адже ця форма власності виходить за рамки ст. 41 Конституції України, що виділяє лише три форми власності: приватну, державну та комунальну.

1.3. Державне підприємство, яке діє на основі державної власності (державне унітарне підприємство) – підприємство, що утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Майно державного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання чи оперативного управління.

Державні підприємства можуть діяти як:

  • державне комерційне підприємство – суб’єкт підприємницької діяльності, що діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому майном на праві господарського відання;

  • казенне підприємство – створюється в тих галузях народного господарства, де:

- законом дозволено здійснення господарської діяльності виключно державним підприємствам;

- основним споживачем продукції (більше 50%) виступає держава;

- неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

- переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції, яке не може бути рентабельним;

- приватизація майнових комплексів державних підприємств заборонена законом.

1.4. Комунальне підприємство (комунальне унітарне підприємство) – підприємство, яке створюється компетентним органом місцевого самоврядування у розпорядчому порядку і діє на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

1.5. Підприємство змішаної форми власності – це підприємство створюється на базі об’єднання майна різних форм власності.

2. Залежно від способу утворення та формування статутного капіталу (відповідно до ст. 63 ГК України).

2.1. Унітарне підприємство – підприємство, яке створене лише одним засновником. Він:

  • виділяє для цього підприємства необхідне майно;

  • формує відповідно до вимог законодавства статутний капітал, не поділений на частки;

  • затверджує статут;

  • безпосередньо або через уповноважену особу керує підприємством;

  • формує трудовий колектив;

  • вирішує питання ліквідації та реорганізації;

  • розподіляє доходи .

Форми, в яких можуть створюватись і діяти унітарні підприємства: приватні підприємства (засновані на приватній власності одного засновника), державні, комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян чи релігійної організації, господарські товариства (крім повних і командитних), створені однією особою, підприємство споживчої кооперації, створене одним засновником.

2.2. Корпоративне підприємство – підприємство, засноване двома і більше засновниками.

Форми, в яких можуть створюватись і діяти корпоративні підприємства: приватні підприємства та всі види господарських товариств, створені двома і більше засновниками, всі види кооперативів (виробничий, споживчий, обслуговуючий і сільськогосподарський), фермерські господарства, колективні сільськогосподарські підприємства, інші.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]