4. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань

Уміння слухати – це, без сумніву, мистецтво. Слухання – не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника.

Види слухання:

• Псевдослухання. Часто заважає слухати зосередженість на власних думках, проблемах або бажаннях, іноді буває так, що формально ми чуємо партнера, а насправді – ні, тобто виникає «псевдослухання», імітація уваги до співрозмовника.

• Агресивне слухання. Прагнення якомога швидше висловити власні погляди і судження, не беручи до уваги позицію партнера.

• Вибіркове слухання. Дає можливість зосередитися лише на деяких деталях повідомлення. Найважливіших або найцікавіших.

Розглядаючи слухання як елемент техніки професійного спілкування, виділяють такі його типи:

• Пасивне слухання, коли відсутні дії реципієнта, що інформували б про те, чи сприйняли й зрозуміли його повідомлення.

• Активне слухання. З метою кращого порозуміння співрозмовників рекомендують використовувати активне слухання:

• З’ясування (звернення до співрозмовника за уточненнями та відкриті запитання до нього)

• Дослівне повторювання (відтворення частини висловлення партнера або усієї його фрази)

• Перефразовування (коротке відтворення основного змісту повідомлення співрозмовника)

• Резюмування (використовуємо, якщо під час виступу увага переключається на інше, іноді другорядне питання).

Слід враховувати і те, що під час публічного виступу слухачів дратують:

• Розповіді про особисті справи.

• Банальність (розмови про всім відомі речі, жарти тощо)

• Пасивність (підтакування співрозмовникові, небажання висловити вмотивовану думку)

• Самозаглиблення – зосередженість лише на своїх успіхах і проблемах.

• Надмірна серйозність.відсутність такту, поспішні висновки.

• Гордовитість і зневага співрозмовника.

• Брутальність і надмірна балакучість.

Логічності виступу сприяють питальні конструкції. За їх допомогою окреслюють проблему, викладають нову інформацію. Розрізняють такі види запитань, якими послуговуються під час виголошення і сприймання публічного виступу.

Види запитань:

• Закрите на яке можна відповісти однозначно: так-ні.їх використовують, щоб отримати конкретну інформацію, уточнити твердження тощо

• Відкриті запитання на які складно відповісти одним словом. Воно зазвичай починається словами чому, у який спосіб, яка ваша думка щодо цього тощо – це вимагає розгорнутої відповіді. Ними послуговуються на початку дискусії.

• Альтернативні запитання це щось середнє: ставлять їх у формі відкритого запитання, але при цьому пропонують варіанти відповіді.

• Риторичні запитання не потребують відповіді. До речі, а для чого їх задають?? 1.відповідь відома, але слід активізувати її для сприйняття слухачами. 2. Таке запитання, на яке ніхто не знає відповіді або її не існує (Хто винен? Що робити? Куди йдемо?)

• Підтверджувальні запитання (техніка Сократа): одержати від співрозмовника низку відповідей «так», або щоб створити атмосферу згоди.

• Спрямовувальні запитання коли слід скерувати розмову у потрібному напрямку.

• Навідні запитання стимулюють мислення, спрямовують хід думок у потрібному напрямку (Що трапилося, якщо…? Чи віддаєте ви перевагу…? Так, ви думаєте, що було б доцільно…?)

• Провокаційні запитання підбурюють на певні дії, спонукають до бажаних.

• Прикінцеві запитання використовують на етапі завершення розмови, виступу, їм мають передувати 1-2 підтверджувальні запитання: Наприклад: Чи переконалися ви, наскільки ораторське мистецтво є важливим? Чи змогла я вас переконати, що презентація – важлива складова професіограми майбутнього фахівця-будівельника, архітектора?

• Та інші - Запитання-кристалізатори, Інформаційні запитання, Однополюсні запитання, Проблемні запитання

Уміле використання промовцем у своєму виступі різних запитань сприятиме ефективному сприйманню слухачами виступу.

Висновок. Отже, як бачимо оволодіння ораторським мистецтвом, публічною мовою зокрема, вимагає постійної роботи над собою і самоконтролю над своєю мовою, поведінкою, зовнішністю. Сучасні реалії дають безліч можливостей людині опанувати професійною публічною мовою, за допомогою якої можна зробити блискучу кар’єру. Чого я вам і бажаю.