4.8. Розрахунки інших прямих витрат

До інших прямих витрат у собівартості продукції (послуг) відносять витрати, що прямо пов'язані з виробництвом якогось конкретного виду продукції і не стосуються процесів виробництва інших видів продукції, а також не ввійшли до складу прямих матеріальних витрат і витрат на оплату, праці. На практиці ці витрати можуть бути пов'язані з підготовкою виробництва окремих видів продукції., з утриманням спеціальних служб, обладнання або оснащення та інші витрати, які стосуються виробництва окремих видів продукції і які доцільно відокремлювати від зальних виробничих витрат. Метою виконання цього розділу роботи є освоєння методики розрахунків подібних витрат у собівартості продукції та послуг.

У ситуації, що моделюється, при виконанні даної роботи до інших прямих витрат слід віднести витрати, пов'язані з підготовкою процесів виробництва нового (в даному випадку модернізованого) приладу. Загальна величина цих витрат була значена при виконанні п.4.З - підсумок розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина Кп. в, т.грн.).

На практиці такі одноразові витрати передвиробничого характеру можуть бути дуже великими і відігравати значну роль у формуванні собівартості продукції. У таких випадках при калькулюванні собівартості продукції виділяється окрема стат­тя - "Витрати на підготовку продукції". На собівартість одиниці про­дукції вони переносяться прямим методом -–пропорційно обсягу продукції:

, грн/виріб,

де В_р –річний випуск продукції, одиниць,

Там - термін погашення /амортизації/ витрат, років

При незначних сумах К_п.в вони погашаються протягом одного року випуску про­дукції. а при значних - за більш довгостроковий період, але не більше очікуваного терміну виробництва продукції (норматив Т_н у табл.1).

4.9. Розрахунки непрямих витрат

Усі інші витрати підприємств, що не ввійшли до прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та інших прямих витрат, належать до категорії непрямих витрат. Сюди належить широке коло витрат загальновиробничого та загальногосподарського характеру, що мають, рівноцінне непряме (посереднє) відношення до всіх видів продукції або послуг підприємства. Це , насамперед , .витрати, пов'язані з утриманням системи управління підприємством, обслуговуванням його території, виробничих площ, охорони праці та майна підприємства, витрати на утримання загально-господарських підрозділів та послуг. Такі витрати переносяться непрямими метода­ми - пропорційно визначеним прямим ознакам продукції (послугам, замовленням) з використанням спеціальних нормативів переносу непрямих витрат.

У практиці багатьох підприємств непрямі витрати мають дуже багато різноманітних елементів, що пов'язані з різними сторонами виробничо-господарської діяльності і мають складну ієрархічну структуру , а також визначають значну частину собівартості продукції та послуг. Тому для конкретного відображення виробничих витрат важливе значення мають методи переносу непрямих витрат на собівартість окремих видів продукції та послуг. Метою ви­конання цього розділу роботи є освоєння цієї методології та її. конкретне застосуван­ня для обгрунтування непрямих витрат у собівартості нового приладу.

На підприємстві серед непрямих витрат найчастіше виділяють:

• витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання - В_об;

• загальноцехові витрати - В_ц;

• загальновиробничі (заводські) витрати — В_з.в;

• адміністративні витрати – В_ад.

• збутові витрати — В_зб.

Витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання в собівартості приладу найчастіше визначаються через норматив переносу цих витрат або пропорційно витратам на основну оплату праці виробничого персоналу, або пропор­ційно трудомісткості його виготовлення. Як перший, так і другий варіанти плано­вого нормативу були розглянуті в п.4.4. Якщо студент прийняв перший підхід (норматив Н¹об)

, грн/виріб,

де Зо - витрати з основної заробітної плати робітникам за виготовлення при­ладу, грн (визначені в п.4.7).

При використанні другого варіанта нормативу (величина Н²об) витрати на УЕМО складатимуть:

, грн/виріб,

де Т_вир - загальна планова трудомісткість виготовлення приладу, нормогодин (визначена в п.4.7).

Метод переносу витрат на УЕМО (перший чи другий) студент вибирає самостійно.

Загальноцехові непрямі витрати в собівартості приладу найчастіше визначаються через норматив їх переносу пропорційно величині Зо. Планова величина цього нормативу була обгрунтована у п. 4.5 (норматив Н_ц). Величина загальноцехових витрат у собівартості приладу складає:

, грн/виріб.

Цехова собівартість одиниці виробу для цеху-виробника, складові якої визначено в п.п.4.6, 4.7, 4.8 і 4,9

, грн/виріб.

Загальновиробничі витрати в собівартості окремих видів продукції визначають їх виробничу собівартість, що складає:

, грн/виріб.

Сумарна величина загальновиробничих витрат в господарській практиці розподіляється пропорційно цеховій собівартості продукції підприємства. Тому в собівартості окремих видів продукції загальновиробничі витрати складають:

, грн/виріб,

де Н_з.в – норматив переносу (плановий або фактичний) загальновиробничих витрат у відсотках до цехової собівартості(в табл.3)

Адміністративні витрати в собівартості окремих видів продукції розподіляються пропорційно виробничої собівартості продукції. Планова величина нормативу переносу цих витрат наведена в табл. 3 (норматив Н_ад, %). Планова величина адміністративних витрат в собівартості приладу складе:

, грн/виріб

Витрати збутового характеру також можуть бути враховані в собівартості об’єктів, що калькулюються, пропорційно нормативу Нзб, % (таблиця 3). Планова величина збутових витрат в собівартості приладу складе:

, грн/виріб

З урахуванням позавиробничих витрат визначається повна собівартість приладу:

, грн/виріб.