Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
УПП_экз_укр.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
29.04.2019
Размер:
391.35 Кб
Скачать

64. Підстави і процесуальний порядок зміни і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві

Первинне обвинувачення, яке пред'являється особі в порядку ст. 140 КПК, має попередній характер, воно може бути скоректоване в ході подальшого провадження у справі.

Згідно зі ст. 141 КПК зміна первинного обвинувачення на до­судовому слідстві можлива: 1) у зв'язку зі зміною фактичної сторо­ни обвинувачення, якщо встановлені нові епізоди злочинної діяль­ності обвинуваченого або навпаки частина обвинувачення не зна­йшла підтвердження, причому такі зміни не потребують зміни кваліфікації; 2) у зв'язку зі зміною фактичної сторони обвинувачен­ня (при виявленні нових епізодів або якщо частина обвинувачення не знайшла підтвердження), що призвело до необхідності зміни кваліфікації злочинної діяльності; 3) у зв'язку із необхідністю зміни кваліфікації злочинної діяльності без зміни фактичної сторони об­винувачення.

На жаль, загальні правила зміни обвинувачення, встановлені ст. 141 КПК, є не досить чіткими, оскільки невирішеними залиша­ються деякі питання, пов'язані з процесуальним оформленням рішен­ня слідчого щодо зміни обвинувачення. Так, виходячи з вимог ст. 141 КПК, у всіх випадках, коли зміна обвинувачення викликана зміною його фактичних обставин (фабули) або юридичної кваліфікації, а до­повнення обвинувачення — встановленням нових епізодів (фактів) злочинної діяльності обвинуваченого, слідчий повинен винести нову постанову про притягнення особи як обвинуваченого та знову пред'явити обвинувачення з виконанням вимог, установлених стат­тями 131, 132, 133 і 140 КПК.

У зв'язку з цим виникає питання щодо змісту цієї постанови, необхідності включення до неї всього обсягу обвинувачення або можливості винесення нової постанови виключно щодо нових фактів або їх нової правової оцінки. На наш погляд, у всіх зазначених ви­падках нова постанова про притягнення як обвинуваченого повинна містити повний обсяг обвинувачення, що забезпечує його цілісне уявлення обвинуваченим і корелює з його правом знати, у чому його обвинувачують (ч. 2 ст. 43 КПК).

Зважаючи на нечіткість нормативного регулювання питання щодо процесуального оформлення зміни обвинувачення в частині кваліфі­кації дій обвинуваченого, на практиці слідчі складають низку поста­нов, не передбачених чинним КПК, — «про перекваліфікацію зло­чинних дій», «про закриття кримінальної справи, перекваліфікацію та порушення кримінальної справи», «про зміну підстав порушеної кримінальної справи» тощо. Слід зазначити, що при зміні кваліфіка­ції важливим є не тільки формулювання нового обвинувачення та ознайомлення з ним обвинуваченого, його законного представника та захисника, а і з'ясування мотивів, які призвели слідчого або проку­рора до даного рішення.

Вважаємо, що при зміні кваліфікації дій обвинуваченого слідчому необхідно складати два процесуальних документи — постанову про перекваліфікацію дій обвинуваченого та нову постанову про притяг­нення як обвинуваченого, з якими необхідно ознайомити суб'єктів захисту.

Якщо ж під час досудового слідства частина пред'явленого об­винувачення не знайшла свого підтвердження, слідчий своєю по­становою повинен закрити справу в цій частині обвинувачення і оголосити про це обвинуваченому (ч. 2 ст. 141 КПК). Таким чином, за змістом цієї норми постанова про закриття справи у відповідній частині обвинувачення повинна бути винесена слідчим у тих ви­падках, коли зміна обвинувачення викликана непідтвердженням як окремих фактів (епізодів) злочинної діяльності, які не мали само­стійної правової кваліфікації, так і тих фактів (епізодів), які були кваліфіковані за окремою статтею (частиною статті) кримінального закону. Проте якщо виключення з обвинувачення одного або кількох епізодів пов'язане зі зміною кваліфікації злочину, то поряд із за­криттям справи в цій частині необхідно знову пред'явити обвину­вачення. Тому в даному випадку слідчий повинен скласти три по­станови — про закриття справи в частині обвинувачення, що не знайшло свого підтвердження, про перекваліфікацію дій обвинува­ченого і про притягнення особи як обвинуваченого за новим обви­нуваченням, після чого знову пред'явити його обвинуваченому. Уявляється, що саме такій підхід відповідає вимогам законності у кримінальному судочинстві та сприяє забезпеченню захисту прав та законних інтересів обвинуваченого.