11. Принцип законності у кримінальному процесі

Законність — універсальний, загальноправовий принцип, який знайшов своє нормативне втілення в декількох статтях Конституції України (6, 8, 19, 62, 68, п. 1 ч. З ст. 129) і розвинений у нормах кримінально-процесуального права.

Принцип законності — це конституційно-правове положення, відповідно до якого всі суб'єкти кримінального процесу повинні не­ухильно додержуватися приписів Конституції України, інших законів і підзаконних нормативно-правових актів.

Законність — це принцип, сфера дії якого досить широка. Він належить до всіх стадій і інститутів кримінального процесу, до всіх його суб'єктів, поширюється на всі дії і процесуальні рішення, харак­теризує всі грані процесуальної діяльності і процесуальних відносин, пронизує всі інші принципи і значною мірою сприяє їх фактичній реалізації.

Зміст принципу законності у кримінальному процесі визначаєть­ся такими положеннями:

• правильне застосування закону є завданням кримінального про­цесу (ст. 2 КПК);

• суб'єктами додержання законності у своїй діяльності є перш за все державні органи і посадові особи, які ведуть кримінальний процес, для яких діє принцип «дозволено лише те, що передбачено законом».

Разом з тим неухильно дотримуватися приписів законів зобов'язані всі учасники кримінального процесу:

- законними повинні бути не тільки дії осіб, які ведуть криміналь­ний процес, а й кримінально-процесуальні акти (рішення), які ними виносяться. Акти суду, прокурора, слідчого, органу дізнання, особи, яка провадить дізнання, повинні бути законними, обґрунтованими та вмотивованими;

• незаконні та необґрунтовані рішення осіб, які ведуть криміналь­ний процес, можуть бути оскаржені прокурору чи до суду;

• ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом (ст. 5 КПК);

• особа не може бути визнана винною у вчиненні злочину, а також піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ч. 1 ст. 62 Конституції України);

• обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (ч. З ст. 62 Конституції України);

• будь-яке порушення закону має бути усунено;

• принцип законності забезпечується такою побудовою криміналь­ного процесу, при якій у кожній наступній стадії перевіряються закон­ність та обґрунтованість рішень, прийнятих у попередніх стадіях;

• істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК) та неправильне застосування кримінального закону (с. 371 КПК) є підставами для скасування або зміни вироку;

• учасники кримінального процесу, винні у порушенні закону, мають обов'язково понести за це юридичну відповідальність;

• принцип законності допомагає вирішувати виникаючі колізії, зокрема, у разі конкуренції конституційних норм і норм інших законів слід застосовувати норми Конституції України, як такі, що мають найвищу юридичну силу, у разі конкуренції закону і відомчих нормативно-правових актів, якими регламентується порядок прова­дження у кримінальних справах, підлягає застосуванню закон;

• прокурорський нагляд, судовий і відомчий контроль за додер­жанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову ді­яльність, дізнання і досудове слідство, є основними гарантіями до­тримання принципу законності у кримінальному процесі.