МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Реферат
На тему: “Види публічного мовлення. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконань”
Виконав: Лукашенко Дмитро
Перевірив: Рукас Т.П
Алчевськ 2012
План
1.Мова та мовлення як найважливіші засоби спілкування.
2.Публічне мовлення – вид тексту орієнтований на переконання.
3.Види та особливості кожного жанру мовлення.
4.Ораторське мистецтво як невід’ємна частина публічного мовлення.
5.Вимоги для кращого переконання за допомогою виступу.
6.Висновок.
Види публічного мовлення. Публічній виступ як важливий засіб комунікації переконання
У середньому людина промовляє сім тисяч слів у добу. Але деякі дуже говіркі мовці кажуть більше норми, деякі менше, це залежить від того, наскільки людина комунікабельна. В давні часи люди спілкувалися за допомогою звуків та вигуків, мова не була вдосконалена і люди не могли чітко передати свої думки. В процесі розвитку людства, мова також розвивалася. Зараз у світі більше 300 мов і кожна країна говорить по своєму. Але кожна людина може спокійно передати думку своєму співбесіднику.
Мова — це найважливіший засіб спілкування. А спосіб застосування цього засобу, тобто застосування мови в процесі спілкування – це мовлення. Слово мовлення має три різних значення: перше – мовлення як діяльність або процес, друге - мовлення як продукт мовленнєвої діяльності, третє - мовлення як ораторський жанр. Перше значення має на увазі спілкування, контакт між людьми, обмін думками і почуттями, інформацією.
Мовлення ж — вербальне спілкування за допомогою мовних знакових одиниць: слів, синтаксичних конструкцій, тексту, інтонацій, часто за підтримки невербальних засобів. Друге значення – це «мовлення як результат» - має синонім «текст», який може бути не тільки письмовим, а й усним. У теорії мовлення текст визначається як мовна тканина твору – результат творчого процесу, його породження. Третє значення терміна «мовлення» — мовлення як ораторський жанр чи як монолог у художньому творі (інформаційне, полемічне, патетичне тощо мовлення).
У кожній сфері соціуму люди спілкуються по різному. Це залежить від того в якому оточенні знаходиться людина и яка її ціль від цього спілкування. Якщо людина хоче переконати слухача або велику їх кількість, в тій чи іншій думці, то вона застосовує публічне мовлення.
Отже, публічне мовлення — це особливий вид тексту, створюваний за законами риторики, орієнтований на переконання, що зумовлює його інтеграційну природу (письмово-усна форма реалізації, книжно-розмовний тип мовлення, підготовлено-імпровізаційний характер реалізації). Це вид тексту може виступати в різних жанрових різновидах (доповідь, лекція, бесіда) та орієнтуватися на різну кількість слухачів. Публічне мовлення — це такий матеріал, де найповніше виявляються сліди мисленнєво-мовленнєвої діяльності людини й лише постійна робота над ним є найдієвішим чинником розвитку й удосконалення цієї діяльності оратора. [1]
Залежно від місця промови публічне мовлення поділяється на такі види:
1) соціально-політичне (політична доповідь, промова, політичний огляд, ділова доповідь, промова);
2) академічне (наукова доповідь, лекція, наукове повідомлення, огляд, виступ у науковій дискусії);
3) судове (звинувачувальна та захисна промова);
4) урочисте (ювілейна, вітальна промова, виступ на прийомі);
5) церковно-богословське (проповідь, звернення до пастви). [2]
У професійному спілкуванні залежно від змісту, призначення, способу виголошення та обставин спілкування виділяють такі найпоширеніші жанри публічних виступів: доповідь, промова, лекція, виступ у дискусії.
Доповідь — це значний за обсягом документ, призначений для усного виголошення, який обов’язково містить певні висновки і пропозиції. У доповіді наявний значний фактичний матеріал (тому її тези часто пропонують слухачам заздалегідь); вона, як правило, розрахована на підготовлену аудиторію. Текст доповіді може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями тощо. Різновиди доповіді: ділова, політична, звітна, наукова.
Промова — це невеликий (до 10-15 хв.) усний виступ, що має на меті висвітлення певної інформації, вплив не тільки на розум, а й на волю й почуття слухачів. Давньоримська схема: що, для чого, у який спосіб - і зараз актуальна для промовця. Промова повинна бути логічно струнка, переконлива, емоційно насичена. Основні різновиди промов: ділова, ювілейна, святкова, агітаційна, мітингова.
Лекція — це публічний виступ, основним призначенням якого є пропаганда наукових знань. Лекція містить науково доведену й перевірену інформацію, визнану в науковому світі. Лекції різноманітні за своїм змістом і формою викладу. Залежно від слухацької аудиторії розрізняють два основні типи лекцій: популярні (розраховані на непідготовленого слухача) й академічні (розраховані на слухача, який має певний рівень знань). Особливості публічного мовлення пов’язані насамперед з тим, що звернення до великої аудиторії створює специфічну атмосферу — атмосферу офіційності й особливої відповідальності за сказане.
Промовець повинен дотримуватися ряду вимог, зокрема пов’язаних із його поведінкою:
— природність, позбавлена штучності;
— доброзичливість, повага, теплота у ставленні до слухачів;
— зосередженість, серйозність оратора;
— глибока внутрішня переконаність;
— відповідна інтонація, міміка, жести.
Публічний виступ – це різновид усного спілкування. А жанровий різновид публічного виступу – це доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, повілейна), бесіда, лекція, репортаж. Успіх публічного виступу залежить не тільки від його змісту, а й від того, яким стилем викладу ви користуєтеся. Стиль – це спосіб вибору мовних засобів для вираження своїх думок і впорядкування їх в одне ціле.