Розділ іх. Охорона праці

Серед великої кількості завдань, які необхідно розв’язувати в умовах переходу до ринкових відносин – це проблема охорони праці.

На умови праці значно впливає економічний стан підприємств, стан матеріально-технічної бази виробництв, технологій, які застосовуються, устаткування, правові та соціальні акти щодо захисту працюючих.

Гірничодобувна промисловість відрізняється специфічністю робіт, підвищеною їх небезпечністю, насиченістю кар’єрів технікою, високою енергоємністю гірничих підприємств тощо, що вимагає від майбутніх спеціалістів підвищених знань з охорони праці.

Безпека праці перш за все визначається умовами праці.

Праця – це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ для забезпечення своїх потреб. Окрім того праця є суспільний процес, за якого люди вступають у виробничі відносини.

Засоби праці, в результаті управління ними людиною, впливають на предмет праці, який якісно змінюється або змінює своє положення в просторі (наприклад, машиніст екскаватора, керуючи екскаватором у забої, наповнює ківш, переносить його до транспортного засобу та розвантажує ). При цьому засоби та предмет праці впливають на людину. Так, із забою може впасти кусок породи і травмувати машиніста, екскаватор може потрапити у зону зсуву і впасти з виступу.

У процесі трудової діяльності на людину діють шкідливі та небезпечні виробничі фактори. Вплив на організм людини шкідливих та небезпечних виробничих факторів залежить від значення їх параметрів, терміну дії, особливостей організму людини та умов праці в цілому. У результаті дії шкідливих факторів на організм людини можуть виникати функціональні зміни в організмі, що може призвести до професійного захворювання. Дія небезпечних виробничих факторів може призвести до нещасного випадку.

Охорона праці включає організаційно-технічні, технологічні та соціальні аспекти, а її призначенням є захист людей від небезпечних та шкідливих факторів виробництва.

Питанням охорони праці людина приділяла увагу завжди, але на різних етапах розвитку суспільства відношення до цих питань було різним. За часів рабства та феодалізму в копальнях працювали раби та кріпаки. Лише за умов розвитку демократії, коли праця стала найманою, питанням безпеки праці стали приділяти значно більше уваги. За нашого часу у країнах із широкорозвинутою демократією та широкорозвиненим виробництвом у галузі охорони праці досягнуто значних успіхів, наприклад, у Японії, Швеції тощо.

В Україні координацію науково-дослідної роботи в галузі охорони праці виконує Національний науково-дослідний інститут охорони праці, створений у 1994р. державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Правове та нормативно-технічне забезпечення охорони праці базується на Конституції України, Законі України «Про охорону праці», Кодексі законів про працю України та інших правових актах .Трудова діяльність людини відбувається в умовах, котрі мають певну небезпеку та шкідливість. Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною радою України . Вона спрямована на створення належних безпечних і здорових умов праці , запобігання нещасних випадкам та професійним захворюванням і базується на наступних принципах , задекларованих у Законі України « Про охорону праці » :

• пріоритети життя й здоров’я працівників відносно результатів виробничої діяльності підприємства ;

• повна відповідальність роботодавця за створення належних , безпечних і здорових умов праці;

• підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суспільно технічного контролю за станом виробництв , технологій та продукції, а також сприяння підприємством у створенні безпечних і нешкідливих умов праці;

• комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі загально державної , галузевих, регіональних програм із цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної й соціальної політики , досягнень у галузі науки й техніки та охорони довкілля ;

• соціальний захист працівників , повне відшкодування заподіяної шкоди особам , які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

• установлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємства діяльності незалежно від форми власності та видів діяльності ;

• адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

• використання економічних методів умов праці охороною праці , участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці , залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі , отримання яких не суперечить законодавству;

• інформування населення , проведення навчання , професійної підготовки й підвищення кваліфікацій працівників із питань охорони праці;

• забезпечення координації діяльності органів державної влади , установ , організацій та об’єднань громадян , що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці , а також співробітництва й проведення консультацій між роботодавцями та працівниками , між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях ;

• використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва .

Так, при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом має місце значна кількість уступів великої висоти з крутими (до 80%) схилами, велика вірогідність обвалів та зсувів, робота екскаваторів у великих забоях. Під час вибухів великої кількості вибухової речовини (до декілька сот тон) відповідно утворюється і велика кількість отруйних газів та пилу, що може призвести до отруєнь та профзахворювань. Під підривних робіт має місце розлітання шматків породи на декілька сот метрів. Охорона праці – це комплексна дисципліна, що вивчає теоретичні та практичні питання безпеки праці, причини травматизму, профзахворювань, аварій і розробляє заходи щодо створення здорових та безпечних умов праці.

Головними об’єктами досліджень є людина, виробниче середовище та можливі обставини, взаємодія людини з технологічним устаткуванням і технологічним процесом.

Тому з метою створення безпечних умов праці повинні використовуватись сучасні досягнення науки і практики як безпосередньо з охорони праці, так і фундаментальних та прикладних наук.

Технічне керівництво гірничими роботами при відкритій розробці можуть вести особи із закінченою вищою чи середньою гірничотехнічною освітою. Керівні та інженерно-технічні працівники підприємств, які розробляють родовища корисних копалин відкритим способом, а також організації, що розробляють для цих підприємств проекти, машини, прилади тощо повинні не менше одного разу на три роки проходити перевірку знань правил безпеки та інших нормативно-технічних документів згідно з вимогами органів державного нагляду за охороною праці.

При запровадженні нових технологічних процесів або введені нових правилу сі працівники повинні пройти позаплановий інструктаж.

У приміщеннях нарядних , на робочих місцях та на шляхах переміщення людей повинні вивішуватись плакати і попереджуванні знаки з техніки безпеки. Кожен робітник до початку роботи має бути впевненим у безпечному стані робочого місця, перевіривши справність запобіжних пристроїв, інструменту, приладів, механізмів тощо. У разі виявлення недоліків, які неможливо ліквідувати самому, робітник, не починаючи роботи, зобов’язаний повідомити про це особу, що відповідає за безпеку робіт.

Гірничі виробки кар’єрів у небезпечних місцях, де можливо падіння людей – провали, свердловини – повинні загороджуватися, позначатися запобіжними знаками, що освітлюються у темний час доби.

У неробочий час гірничі, транспортні та інші машини повинні бути відведені з вибою чи відвернуті від нього, робочий орган необхідно опустити на підошву, з кабелю, що живить машину, знята напруга. Якщо процес відкритої розробки супроводжується виділенням пилу чи газів, необхідно щоквартально проводити вимірювати концентрації вмісту шкідливих речовин на робочих місцях. У разі виникнення пожежі всі роботи в небезпечних місцях мають зупинятися, крім робіт, що пов’язані з її ліквідації. Всі споруди на території кар’єру повинні будуватися з дотриманням протипожежних норм та правил.