3. Управління процесом навчання

Управління процесом навчання має дві складові:

• управління викладанням;

• управління учінням. Управління викладанням - це:

• організація вчителем (викладачем) самого себе до подання не­ обхідного матеріалу;

• організація заняття;

• скерування учнів (студентів) до оптимальної самоорганізації у процесі учіння.

Під час організації викладача до проведення заняття існують такі моменти:

1. Підбір літератури і вибір наукового матеріалу, представленого в найдоступнішій і найлаконічнішій формі.

2. Структурування навчального матеріалу за найоптимальнішою концепцією.

3. Включення в концепцію прикладів із практики і «моментів роз­ рядки», тобто психологічного розвантаження.

4. Підбір допоміжних засобів (плакатів, таблиць, слайдів тощо). Але всьому цьому, тобто письмовому викладові уроку чи лекції, має передувати налаштованість (настроєність) викладача на аудиторію.

5. Викладач ставить себе на місце учня, який буде сприймати цей матеріал.

Цей механізм психологічного вживання в іншу особу чи групу осіб у психології має назву емпатія.

6. Окрім матеріалу, викладеного в письмовій формі, існує чи пови­ нен бути експромт викладача. Тобто ті знання, терміни, факти, що згадуються за аналогією (подібною чи протилежною) у про­ цесі викладання основного матеріалу і вводяться викладачем до матеріалу викладання. Звідси висновок: викладач повинен зна­ ти більше, ніж планує викласти за планом чи програмою.

Скеровуючи учнів чи студентів, викладач розкриває їм ноу-хау -технологію ефективного оволодіння знаннями: яку літературу підібра­ти? На що звернути основну увагу? Що почитати додатково з науко­во-популярної, художньої чи літератури з інших галузей знань, що опосередковано має відношення до цієї? Навіть те, у які години кра­ще вивчати, за якого настрою і т.ін. Тобто підказує, як організувати режим, який автотренінг використати.

Управління учінням має два «боки медалі» - управління з боку викладача, про що ми вже говорили, і самоуправління самого учня чи студента.

Маючи певні рекомендації чи алгоритм засвоєння знань, учень «при­міряє» їх до себе, до своїх звичок (хтось пізно лягає спати, а хтось ра­ніше), темпераменту (скажімо, холерик швидко та емоційно вивчить па­раграф, а флегматик - повільно, поступово, довше), стилю діяльності, який може полягати в певних індивідуальних способах і правилах ро­боти, що їх студент напрацював, закріпив і перевірив протягом попе­реднього життя і які - це основне - для нього є найбільш ефективними.

4. Праця як вид діяльності. Репродуктивна, продуктивна (за алгоритмом), творча праця

Наступний вид діяльності - праця.

Праця - цілеспрямована діяльність людини на перетворення і ос­воєння природних і соціальних сил з метою задоволення потреб, унаслідок якої створюються матеріальні і духовні цінності, формуєть­ся сама людина.

Процес праці складається з трудової діяльності, предмета праці (над чим працюють) і знарядь праці (чим працюють).

Під час праці люди вступають у відносини - виробничі й міжособові.

Наукова організація праці (НОП) передбачає оптимізацію взає­модії людини і машини в рамках антропотехнічного комплексу, а також соціально-психологічну регуляцію трудових відносин (праця за договорами, контрактами; начальник - підлеглий тощо).

У праці людина самостверджується, реалізує свій фізичний, ду­ховний, соціальний потенціал.

У психологічному розумінні праця потребує всебічної відобра-жально-регулятивної діяльності - уваги й терпіння, вміння планува­ти й передбачати, аналізувати й узагальнювати, формувати мету і послідовно її досягати, усвідомлювати процес і результати праці.

* * *

Працю у психології розглядають як репродуктивну, продуктивну та творчу під кутом зору психологічних механізмів і досягнутих ма­теріальних чи ідеальних результатів.

За репродуктивної праці не створюється нічого нового, а відтво­рюється в кількісному вимірі вже відоме.

Наприклад, робота на конвеєрі, копання канави, переписування по декілька разів того самого тексту і т. і.

Продуктивна праця* (праця за алгоритмом) як у психологічному плані, так і за результатами діяльності передбачає під час відтворен­ня вже відомого внесення елементів новизни, тобто вищий ступінь (складніші механізми) мислення та якісніший результат.

Наприклад, під час продуктивної праці замість серійного стан­дартного столу з прямими ніжками зробили стіл із фігурними ніжка­ми. Переписуючи текст, виправляли граматичні помилки і вдаліше компонували деякі речення.

Творча праця - це створення нового, яке суттєво відрізняється від уже відомого або є таким, якого ще не існувало взагалі. У даному випадку «підключено» найскладніші механізми мислення.

Прикладами творчої праці може бути праця винахідників, уче­них, художників, педагогів, письменників, артистів, архітекторів, раціоналізаторів і т. д.

Усі наявні досягнення цивілізації - автомобілі, літаки, ракети, по-

* Хоча в психології традиційно існує наведене тлумачення «продуктивна пра­ця», поняття «праця за алгоритмом», на мою думку, було б конкретнішим. Адже і за репродуктивної, і за творчої праці завжди існує ПРОДУКТ праці в матері­альному або ідеальному вигляді. Отже, будь-яка праця є продуктивною.

потна художників, поетичні й драматичні твори, кіно й телебачення, нові матеріали легкої промисловості - є результатами творчої праці.