Діяльність та її психологічна структура. Види діяльності

План

1. Поняття про діяльність та її психологічну структуру.

2. Види діяльності. Гра: ігрова поведінка у тварин, розвиток ігрової діяльності у дітей, дорослі ігри. Навчання: викладання та учіння, управління процесом навчання.

3. Праця як цілеспря­мована діяльність людини. Репродуктивна, продуктивна (за алгоритмом), творча праця.

4. Спілкування як форма буття людей.

1. Психологічна структура діяльності

Діяльність - одна з основних категорій психологічної науки. Пред­метом психології є саме цілісна діяльність суб'єкта в різних формах та видах, у її філогенетичному, історичному та онтогенетичному роз­витку.

Основною, генетично вихідною є зовнішня, предметна діяльність, яка породжує всі види внутрішньої психологічної діяльності.

Складовими діяльності є дії та операції, що співвідносяться з по­требами, мотивами, цілями.

Головними процесами діяльності виступають інтеріоризація її зовнішньої форми та екстеріоризація внутрішньої; перша веде до створення образу дійсності, друга - до упредметнення образу.

Саме предметність є конституціональною характеристикою діяль­ності: спочатку діяльність визначається предметом, потім вона опо­середковується та регулюється його образом як суб'єктивним про­дуктом.

Загальну психологічну структуру діяльності характеризують та­кож, крім названих вище складових цілей, засоби діяльності. В ній можна вирізнити:

• суб'єкт діяльності;

• процес діяльності;

• предмет діяльності;

• умови діяльності;

• продукт діяльності.

Прийнято розрізняти три основні види людської діяльності: гру,

навчання та працю. Кожен із цих видів визначається своїми мотива­ми, цілями й засобами.

У грі дитину приваблює сам її процес, домінуюче значення має «виконання» певних ігрових ролей.

Головна мета навчання - засвоєння знань, навичок і вмінь, підго­товка до трудової діяльності.

Праця пов'язана зі свідомою діяльністю людини, спрямованою на створення матеріальних і духовних цінностей. У всіх цих видах діяльності важливу роль відіграє спілкування.

Методи психологічного аналізу діяльності спрямовані на з'ясу­вання її конкретно-історичної природи, структури, предметного змісту і співвідношення різних її форм, їхніх взаємозв'язків.

словник

Філогенез (від грец. фїїХоу - рід, плем'я і уєууоссо - пород­жую) - історія розвитку різних родів і видів організму (як су­купності). Філогенез у психології означає зміни психіки люди­ни, що сталися під час її біологічної еволюції під впливом умов життя.

Онтогенез (від грец. оуіоутос,) - єство і уеууоссо - породжую) індивідуальний розвиток будь-якого організму від зародження і до кінця життя.

Дія - основний елемент у структурі діяльності. Суб'єкта спону­кає до дії певний мотив (або сукупність мотивів). Кожна дія спрямо­вана на досягнення певної мети суб'єкта.

Предмет дії - може бути не лише матеріальним, а й ідеальним, зокрема в пізнавальних або в комунікативних діях, орієнтованих на передавання інформації іншому суб'єктові, як-от: написати на дошці формулу, переставити стілець, перейти в іншу аудиторію, закріпити деталь у токарному верстаті і т.д.

Операція (від лат. орегаііо - дія) - елемент функціонування ак­тивної системи, елемент діяльності; сукупність дій, спрямованих на розв'язання завдання. Наприклад, щоб переставити стілець, треба: підняти його, перейти з ним в інше місце, опустити.

Потреба - необхідність у чомусь. їх розрізняють як реальні та ілюзорні.

Мотив (франц. тоііі", від лат. шоуєо - рухаю) - спонукальна при­чина дій і вчинків людини (те, що штовхає до дії). Основою мотивів є потреби. Цілі й мотиви не тотожні, хоч інколи збігаються. (Скажі-

мо, учень розв'язує задачу, бо хоче оволодіти певними навичками і вміннями).

Ціль (мета) - ідеальне уявлення результату, що його належить досягти завдяки діяльності. Ціль одночасно є:

• наперед визначеним ідеалом;

• внутрішнім спонукальним мотивом діяльності;

• здобутим результатом на кінцевому відрізку діяльності. Інтеріоризація (від лат. іпіегіог - внутрішній) - процес перетво­ рення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні.

Екстеріоризація (від лат. ехіегіог - зовнішній) - перехід внутріш­ніх актів у зовнішній план, у конкретні зовнішні реакції, в дії лю­дини.