- •Класифікація підприємств (фірм)
- •Класифікація підприємницьких договорів за сферами діяльності
- •Характеристика партнерських зв’язків
- •Сутність і функції процесу управління
- •Функції управління
- •Методи управління діяльністю підприємств
- •Змістова характеристика окремих методів управління
- •Кадрова політика й система управління персоналом
- •Система управління персоналом на підприємстві
- •Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів Сутність і види капіталу
- •Виробничі фонди підприємства
- •Оцінка, класифікація та структура основних фондів Вартісна оцінка
- •Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів
- •Спрацьовування і старіння
- •Амортизація
- •Ефективність відтворення та використання основних фондів
- •Показники ефективності
- •Структура, нормування та використання оборотних фондів підприємства Склад і структура оборотних фондів
- •Нормування витрат
- •Ефективність використання
- •Загальна характеристика та нормування Поняття та структура
- •Нормування
- •Розподіл витрат на виготовлення виробу за днями виробничого циклу, грн.
- •Ефективність використання
- •Характеристика інвестицій
- •Визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій
- •Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій
- •Джерела фінансування виробничих інвестицій
- •Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів) Загальна характеристика цінних паперів
- •Розрахунок капітальних вкладень, приведених за допомогою коефіцієнта α до першого року
- •Фінансовий план та оцінка ефективності інвестиційного проекту
- •Характеристика техніко-технологічної бази виробництва Сутнісна характеристика
- •Складові й тенденції розвитку ттб
- •Порівняльна характеристика традиційного та інноваційного типів виробництва
- •Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності) Суть і види
- •Загальновживана класифікація видів лізингу
- •Формування та використання виробничої потужності підприємства Поняття, види та чинники формування
- •Структура виробничого процесу
- •Принципи організації виробничого процесу
- •Організаційні типи виробництва
- •Порівняльна характеристика типів виробництв
- •Організація виробничого процесу в часі Виробничий цикл та його структура
- •Загальна характеристика потокового виробництва
- •Поняття, види та значення інфраструктури
- •Система технічного обслуговування Загальна характеристика системи
- •Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства
- •Характеристика соціальної інфраструктури
- •Макроекономічне планування (програмування)
- •Система оподаткування суб’єктів господарювання
- •Прогнозування розвитку підприємств Сутність і принципи прогнозування
- •Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування Стратегічне планування
- •Б ізнес-плани підприємства (організацій)
- •Загальна характеристика продукції (послуг) Поняття та класифікація продукції
- •Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції (надання послуг) Функції, принципи і концепції маркетингу
- •Складання виробничої програми підприємства
- •Обчислення потреби в матеріалах
- •Запаси матеріалів та регулювання запасів
- •Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг) Суть, показники та методи оцінювання якості продукції
- •Конкурентоспроможність продукції
- •С утність і вимірювання
- •Мотивація трудової діяльності Система, моделі та методи мотивації
- •Сучасна політика оплати праці Поняття та функції
- •Сучасна політика
- •Основи організації
- •Застосовувані форми та системи оплати праці
- •Форми заробітної плати
- •Системи оплати праці
- •Участь працівників у прибутках підприємства (установи, організації)
- •Класифікація витрат
- •Управління витратами на підприємстві Система управління витратами
- •Аналітичні аспекти співвідношення змінних і постійних витрат
- •Сукупні витрати та собівартість продукції (послуг)
- •Собівартість різних видів продукції
- •Загальні та специфічні чинники ціноутворення
- •Методи ціноутворення на продукцію (послуги)
- •Характеристика фінансової діяльності
- •Планування фінансової діяльності
- •Формування й використання прибутку Сутність і показники прибутку
- •Джерела прибутку та його обчислення
- •Вимірювання ефективності діяльності
- •Чинники зростання ефективності виробництва (діяльності підприємства) Класифікація та загальна характеристика
- •З агальна характеристика процесу реструктуризації підприємств (організацій) Необхідність, сутність і мета реструктуризації
- •Форми і види реструктуризації
- •Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств (організацій) Порядок, концепція та варіанти реструктуризації
- •Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання Загальна характеристика
- •Структурні елементи санації (фінансового оздоровлення)
- •Банкрутство підприємств (організацій) як економічне явище Сутність, причини та ознаки банкрутства
- •Ліквідація збанкрутілих підприємств (організацій) Причини та процедура ліквідації збанкрутілих суб'єктів господарювання
- •Наслідки ліквідації та форми реалізації майна банкрутів
Джерела фінансування виробничих інвестицій
Для забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства важливим є також обґрунтоване визначення конкретних джерел фінансування виробничих інвестицій.
Найпростіше це можна зробити для першого варіанта економічної ситуації в акціонерному товаристві, що стає найбільш поширеною формою організації бізнесу.
Якщо за певних причин (помилки організаційного періоду, раптове істотне зростання цін на нове устаткування тощо) акумульованої суми амортизаційних відрахувань недостатньо для фінансування заміни застарілого устаткування, то для покриття частини, що її бракує, треба використати інші (внутрішні) джерела формування коштів (зокрема оголосити передплату на звичайні та привілейовані акції або залучити частину нерозподіленого прибутку).
Забезпечення фінансування розширеного відтворення основних фондів за другим і третім варіантами економічної ситуації підприємства (істотне збільшення обсягу продукції, що виробляється, або організація виробництва нових видів товарів відповідно до попиту ринку) є складним господарським завданням. Для того, щоб його правильно розв'язати, потрібне глибоке економічне обґрунтування вибору тих чи тих джерел формування необхідних реальних інвестицій (капітальних вкладень).
Зокрема достатньо продуманим має бути рішення про випуск і продаж цінних паперів або використання довгострокового кредиту, оскільки воно потребує чималих коштів: у першому випадку - на друкування й розміщення акцій (облігацій) підприємства та виплату дивідендів акціонерам, у другому — на повернення позичених грошей з виплатою солідного відсотка за користування кредитом.
Особливо ретельного обґрунтування потребує клопотання підприємства про надання йому прямої чи непрямої державної субсидії. У ньому треба відобразити такі питання: необхідність і мета фінансової допомоги, розмір державних коштів і ефективність їхнього використання, потреба у кредитних та податкових пільгах тощо. Глибоко обміркованим має бути й підхід до залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств, що дають змогу використовувати найновіші технології світового рівня, виробляти конкурентоспроможну на ринку продукцію, підвищувати загальну і фінансову ефективність вітчизняного виробництва, але інколи можуть поставити його в надто велику залежність від іноземного інвестора.
Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів) Загальна характеристика цінних паперів
Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються здебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Дуже важливо знати, що цінні папери можна використати для здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів.
За класифікаційними ознаками види та групи цінних паперів показано на рис. 8.2.
Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.
Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими і простими. Громадяни мають право бути власниками, як правило, іменних акцій. Обіг останніх фіксується в книзі реєстрації акцій відповідних товариств. До неї вносяться відомості про власника акцій, час їхнього придбання та кількість у кожного акціонера. Щодо акцій на пред'явника, то реєструється лише їхня загальна кількість.
Рис. 8.2. Види та групи цінних паперів. |
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на першочергову участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Вони можуть випускатися із фіксованим у відсотках від їхньої номінальної вартості розміром щорічного дивіденду. Тоді дивіденди товариство мусить виплачувати в зазначеному розмірі, незалежно від абсолютної величини одержаного прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року буде недостатнім, виплату дивідендів на такі акції треба проводити за рахунок резервного фонду акціонерного товариства.
Випуск усіх видів акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства в разі перетворення останнього на акціонерне товариство. До цього треба додати, що привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10% статутного фонду акціонерного товариства.
Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою фіксованого відсотка. Облігації всіх видів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах. Випускаються облігації двох видів: 1) облігації внутрішньої державної та місцевої позик; 2) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з обмеженим обігом.
Облігації внутрішньої державної і місцевої позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій має бути зазначення товару (послуги), під який (яку) вони випускаються. Облігації, що призначаються для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні мати купонні листки на виплату відсотків.
Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної та місцевої позик ухвалюють відповідно Кабінет Міністрів України і місцеві органи влади, а облігацій підприємств — емітент з оформленням відповідним протоколом. Підприємства (акціонерні товариства) можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного фонду і за умови повної оплати всіх раніше випущених акцій.
Кошти, одержані від реалізації облігацій позичкового характеру, направляються відповідно до державного та місцевого бюджетів, а також до позабюджетних фондів місцевих адміністрацій. Виплата доходу на придбані облігації здійснюється згідно з умовами їхнього випуску. Проте дохід на облігації цільової позики (безвідсоткові облігації) не виплачується. Власникам таких облігацій надається лише право придбати відповідні товари або послуги, під які випущено цей вид цінних паперів. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною в облігації, а коли товар стане дешевшим, власнику виплачується різниця між вартістю облігації та ціною товару.
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЧИХ
І ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Методика оцінки ефективності
виробничих інвестицій (капітальних вкладень)
Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості
капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.
Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень передовсім визначає загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі.
По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за: розробки різних проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.
По-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить приріст прибутку (госпрозрахункового доходу).
По-третє, з метою всебічного обґрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників - узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції") та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість. Окрім узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергоємність), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (як порівняти із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища.
По-четверте, за визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо.
У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, зв'язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) на тому чи тому підприємстві, її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу.
Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.
Застосовують два взаємозв'язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій: перший (прямий) — коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат Ер ; другий (обернений до нього), - період (строк) окупності капітальних вкладень (Тр = 1/Ер ). Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за співвідношеннями: для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств
для підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів), що будуються
Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за останній рік попереднього та розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах — як середньорічний приріст прибутку), а капітальні вкладення враховуються сумарно за порівнянними цінами без будь-яких вирахувань.
Розрахункові значення коефіцієнтів Ер треба порівняти з нормативним коефіцієнтом Ен, що встановлюється централізовано Міністерством економіки України на певний період (його тривалість звичайно дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування). Проект (варіант) капітальних вкладень визнають доцільним (ефективним) за умови, коли
Ер ≥ Ен
Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень, здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z, за формулою
Z = Сі + Ен Кі → min ,
де Сі - поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);
Кі - капітальні вкладення за і-м проектом (варіантом).
Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами і буде найліпшим з економічного погляду. Однак треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних і техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища та техніки безпеки.
Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що вони (вкладення) здійснюються одноразово в повному обсязі. Насправді порівнювані проекти часто відрізняються один від одного саме розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення або тривалістю створення виробничих об'єктів. Тому економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто проводять розрахунок впливу неодночасності капітальних витрат на їхню ефективність. З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року (як правило, це перший рік інвестування) множенням їх на спеціальний коефіцієнт а, який обчислюється за формулою
де hn - норматив приведення різночасних витрат, що дорівнює 0,08;
t — період приведення (t-й рік).
Розраховані за формулою коефіцієнти а мають такі значення для відповідних років: першого — 1,0; другого — 0,926; третього – 0,857; четвертого – 0,793; п'ятого – 0,734; шостого — 0,680; сьомого — 0,630; восьмого – 0,583; дев'ятого – 0,540; десятого — 0,5.
Вплив різночасності капітальних вкладень на їхню ефективність можна показати на такому прикладі (дані умовні).
Розроблено два проекти спорудження виробничого об'єкта. Обсяг капітальних вкладень за першим проектом становить 260 млн. грош. од., за другим – 250 млн. грош. од. Тривалість спорудження -5 років. Капітальні витрати за роками інвестування об'єкта розподілено неоднаково (табл. 8.2). Проектна собівартість річного випуску продукції за першим проектом дорівнює 140 млн. грош. од., за другим — 142 млн. грош. од. Коефіцієнт Ен = 0,16.
Користуючись формулою, можна розрахувати зведені витрати без урахування чинника часу. За першим проектом вони становитимуть 181,6 млн. грош. од. (140 + 0,16 • 260), за другим — 182 млн. грош. од. (142 + 0,16 -250). Отже, без урахування чинника часу перший проект спорудження виробничого об'єкта є нібито більш ефективним. Якщо ж для розрахунків узяти капітальні витрати, приведені за допомогою коефіцієнта а до першого року інвестування (табл. 8.2), то перевагу слід віддати другому проекту, зведені витрати по якому становлять 175,81 млн. грош. од. (142 + 0,16 • 211,32) проти 177,86 млн. грош. од. за першим проектом (140 + 0,16 • 236,63). На підставі цього можна зробити такий висновок: перший проект витрат може бути схвалений тільки за умови поліпшення розподілу капітальних вкладень за роками спорудження об'єкта.
Таблиця 8.2