Події, пов'язані з культурою безпеки

Як уже відзначалося в інших розділах, з'ясування причин надзвичайних ситуацій і правильна розробка коригувальних заходів є необхідною умовою попередження НС. Документи, регулюючі розслідування й оцінку подій, передбачають додатковий облік подій, пов'язаних з порушеннями культури безпеки. Міжнародна консультативна група з ядерної безпеки в документі № 75-Щ8АО-4 (серія видань МАГАТЕ з безпеки) відзначила той вплив, що "культура безпеки" робить на безпечну експлуатацію атомної станції, на здатність запобігати людські по­милки і можливість набувати досвід з позитивних дій людини. Висока культура безпеки допомагає попередити інциденти, а з іншого боку, її відсутність чи недостатність можуть привести до того, що оператори будуть діяти не так, як передбачено проектом. Тому культуру безпеки потрібно розглядати, як складову частину глибоко ешелонованого захисту. Результатом недостатньої культури безпеки можуть бути відмови з загальної причини. Отже, недолік у культурі безпеки може бути основою для підвищення рівня класифікації події на один ступінь. Не варто розглядати конкретну помилку людини чи недолік як систематичне порушення культури безпеки; проте, це може бути показником, що вказує на недолік у загальній культурі безпеки. Перелік показників (індикаторів) культури безпеки приведений у доповненні до документу № 75-Ш8АО-4 (серія видань МАГАТЕ з безпеки). Прикладами таких показників можуть бути:

— необґрунтоване порушення експлуатаційних меж і умов чи невиправдане порушення процедури (регламенту),

— недолік у процесі забезпечення якості,

— нагромадження людських помилок,

— недотримання належного контролю за радіоактивними матеріалами, включаючи викиди у навколишнє середовище чи порушення у системах дозиметричного контролю,

— повторення події, що свідчить про те, що не враховані уроки і не прийняті коригуючи заходи після попередньої подібної події.

Якщо готовність систем безпеки укладається в рамки експлуатаційних меж і умов, але станція знаходиться у зниженому стосовно рівня безпеки стані готовності довше припустимого часу (встановленого у технологічному регламенті), подію теж варто класифікувати за більшим рівнем через порушення технологічного регламенту.

При готовності системи згідно ЕМУ нижче припустимої навіть протягом обмеженого часу, але оператор привів установку у безпечний стан відповідно до технологічного регламенту, подію варто класифікувати як звичайну, тобто не підвищувати рівень через порушення технологічного регламенту. Потрібно також враховувати час, протягом якого готовність функції безпеки була менше, ніж вимагають ЕМУ.

Питання 2. Аксіоми безпеки життєдіяльності

Аксіома №1. Техногенні небезпеки існують, якщо повсякденні потоки речовини, енергії та інформації у техносфері перевищують порогові значення.

Порогові та гранично допустимі значення небезпек установлюються з урахуванням даних щодо умов збереження функціональної та структурної цілісності людини та природного середовища. Дотримування гранично допустимих значень потоків створює безпечні умови життєдіяльності людини у життєвому просторі і виключає негативний вплив техносфери на довкілля.

Аксіома №2. Джерелами техногенних небезпек є складові техносфери.

Небезпеки виникають за наявності дефектів та інших несправностей у технічних системах, у результаті неправильного їх використання, а також через наявність відходів, якими супроводжується експлуатація технічних систем. Це, як правило, призводить до виникнення травмонебезпечних ситуацій, шкідливих впливів на людину, довкілля й елементи техносфери. Цього можна досягнути лише в результаті навчання та набування досвіду на всіх етапах освіти та практичної діяльності людини.

Аксіома №3. Техногенні небезпеки діють у просторі й у часі. Травмонебезпечні фактори діють, як правило, короткочасно та спонтанно в обмеженому просторі. Вони виникають під час аварій, катастроф, вибухів та раптових зруйнуваннях будівель і споруд.

Для шкідливих впливів характерний тривалий та періодичний негативний вплив на людину, довкілля й елементи техносфери. Просторові зони змінюються в широких межах від робочих та побутових зон до розмірів усього земного простору. До останніх належать вплив викидів парникових та озоноруйнівних газів, надходження радіоактивних речовин в атмосферу тощо.

Аксіома №4. Техногенні небезпеки чинять негативний вплив на людину, довкілля та елементи техносфери одночасно.

Людина та техносфера, що її оточує, перебуваючи у безперервному матеріальному, енергетичному та інформаційному обміні, утворюють постійну просторову систему «людина–техносфера». Одночасно існує система «техносфера–довкілля». Техногенні небезпеки не діють вибірково, вони негативно впливають на всі складові вищезгаданих систем одночасно, якщо останні опиняються у зоні впливу небезпек.

Аксіома №5. Техногенні небезпеки погіршують здоров’я людини, призводять до травм, матеріальних збитків та деградації довкілля.

Вплив травмонебезпечних факторів призводить до травм або загибелі людей. Для впливу таких факторів характерні значні матеріальні збитки. Вплив шкідливих факторів, як правило, тривалий, він негативно діє на стан здоров’я людей, призводить до професійних та регіональних захворювань.

Аксіома №6. Захист від техногенних небезпек досягається вдосконаленням джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелом небезпеки та об’єктом захисту, використанням захисних заходів.

Зменшити потоки речовин, енергії та інформації у зоні діяльності людини можна, зменшуючи ці потоки на виході із джерела небезпеки або підвищуючи відстань від джерела до людини. Якщо це не можна здійснити практично, то потрібно використати захисні засоби: захисну техніку, організаційні заходи тощо.

Аксіома №7. Показники комфортності процесу життєдіяльності пов’язані з видами діяльності та відпочинку людини.

Це означає, що досягнення найбільш ефективної діяльності та найкращого відпочинку потребує вибору та підтримки відповідних показників комфортності середовища проживання.

Аксіома №8. Компетентність людей у світі небезпек та способах захисту від них — необхідна умова досягнення безпеки життєдіяльності.

Широка та з часом наростаюча гама техногенних небезпек, відсутність природних механізмів захисту від них потребує набування людиною навичок виявлення небезпек та застосування засобів захисту. Цього можна досягнути лише в результаті навчання та набування досвіду на всіх етапах освіти та практичної діяльності людини.

Питання 3.Типи таксономії (Свейн і Гутман,Расмуссену,Ріжену) та поведінка людини.

Питання 4. Моделювання та прогнозування небезпечних ситуацій.

За умов функціонування систем "людина-машина" з різних причин виникають небезпечні ситуації. Тому великого значення набуває вміння оцінити характер їх можливих наслідків з точки зору розробки ефективних заходів щодо попередження аварійності та травматизму.

Умови, за котрих існує навіть малоймовірна можливість впливу на людину небезпечного фактора, можна назвати небезпечними умовами (НУ), а дії людини, що не відповідають науково обгрунтованим нормам професійної поведінки -небезпечними діями (НД).

Здійснюючи небезпечні дії, оператор може перебувати в обставинах: мети, часу, місця, причин та способу дії. Випадкове співпадання (поєднання) в певний момент часу небезпечних умов та небезпечних обставин (НО) створює реальну можливість виникнення нової випадкової події - небезпечної ситуації (НС) За небезпечною ситуацією з певним ступенем ймовірності виникають наслідки - сприятливий наслідок (СН), аварія (А) або травма (Т).

Нижче наводиться узагальнена логічна модель процесу виникнення небезпечної ситуації з можливими наслідками від дії декількох небезпечних факторів на певному робочому місці (ПРМ).

Процес формування та виникнення небезпечної ситуації може починатися з моменту появи на робочому місці однієї або декількох небезпечних умов або дій (НУ або НД) при появі НВФ. Навіть якщо при появі НВФ з'явилася одна випадкова подія (НУ або НД), то можна вважати, що вже з'явилася реальна небезпека, хоча її ймовірність може бути незначною (рис. 19.3).

Обставини Умови

Рис. Узагальнена модель процесу виникнення небезпечної ситуації

Небезпечна ситуація виникає в потоці випадкових статистично залежних або незалежних випадкових подій, причому таким чином, що на початку цього потоку знаходиться небезпечна умова НУ або небезпечна дія НД, або їх поєднання. В цьому випадку можна точно визначити ту початкову подію, з котрої розпочинається потік наступних випадкових подій і закінчується небажаними наслідками. Припинення такого потоку можливе шляхом усунення початкової події, котра і є причиною виникнення всіх подальших подій. Аналіз взаємозв'язків між випадковими подіями, котрі формують небезпечну ситуацію, дозволяє визначити пріоритет такої випадкової події.

Така ситуація ілюструється наведеною нижче узагальненою схемою, яка схема об'єднує в собі небезпечні ситуації різних видів.

НС

СН А Т

Рис.Узагальнена схема взаємозв’язків між випадковими подіями та їх наслідками в процесі виникнення небезпечної ситуації

Основні з них можна подати наступним чином:

1.НУ------> НС------> СН, А, Т

2.НД-----> НС-----> СН, А, Т

3.НУ-----> НД-----> НС-----> СН, А, Т

4.НД-----> НУ-----> НС----->СН, А, Т

5.НУ₁---->НУ₂ ----> НУ_n----->НС----> СН,А,Т

6.НД ₁ ---->НД ₂ ----> НД _n.. ----->НС ----->СН, А,Т

Схема ілюструє лінійні потоки випадкових подій. Такі потоки виникають внаслідок поєднання статистично залежних випадкових подій.

Якщо потоки випадкових подій формуються одночасно з формуванням випадкових статистично залежних подій, то вони будуть мати розгалужену форму.

В процесі проведення контролю, технічної експертизи детально описують небезпечні умови, можливі небезпечні дії в поєднанні з кожною небезпечною умовою та конкретні ситуації з можливими наслідками. Після цього на підставі логічного аналізу вибирають заходи щодо попередження розвитку небезпечної ситуації. Слід вибирати заходи щодо усунення такої небезпечної умови або дії, з котрих починається розвиток процесу виникнення небезпечної ситуації.

Оскільки будь-яку небезпечну ситуацію завжди формує декілька статистично залежних або незалежних між собою випадкових подій, то вірогідність можливого її виникнення можна визначити шляхом розрахунку відповідної ймовірності наступним чином:

Небезпечна ситуація виникає від декількох залежних випадкових подій (НУ₁, НУ₂, ..., НД₁ НД₂) з відомими ймовірностями Р(НУ₁), Р(НУ₂),…, Р(НД₁), Р(НД₂). Ймовірність виникнення небезпечної ситуації можна розрахувати за формулою множення ймовірностей цих подій:

Р(НС) = Р(НУ₁)х Р(НУ₂)х Р(НД₁)х Р(НД₂).

Якщо небезпечну ситуацію створюють дві статистично незалежні події (наприклад, НУ і НД) з ймовірностями Р(НУ) та Р(НД), то ймовірність небезпечної ситуації можна розрахувати за формулою:

Р(НС) = Р[Р(НУ₁) + Р(НУ₂) + Р(НД)] =

= Р(НУ₁) + Р(НУ₂) + Р(НД) - Р(НУ₁) х Р(НУ₂) - Р(НУ₁)х Р(НД) - Р(НУ₂)х Р(НД) + Р(НУ₁)х Р(НУ₂)х Р(НД).

У випадку, коли небезпечна ситуація формується з випадкових подій, кількість котрих перевищує три, то її ймовірність легше розрахувати, розбивши попередньо вхідні події на групи по 2 або по З події.

Таким чином, вивчення умов, процесів формування небезпечних ситуацій, їх моделювання та оцінка шляхом розрахунку ймовірності виникнення дозволяє прогнозувати небезпечні ситуації, обгрунтовано розробляти ефективні заходи щодо їх попередження.

Питання 5.Прогнозування небезпек та захист від їхньої дії

Прогнозування і безпека

Невід'ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки життєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює науковий аналіз закономірностей життя людини в різних сферах її діяльності, оцінку тенденції їхнього розвитку в майбутньому з урахуванням уже накопиченого досвіду і досягнень у безпеці життя людини. За своєю суттю будь-який прогноз є лише припущенням унаслідок чого прогнозування завжди буває багатоваріантним.

Прогноз - результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій принципів і методів науки про тенденції розвитку процесу чи явища, що вивчають, і моментах настання того чи іншого явища чи процесу.

Передбачення - припущення чогось заздалегідь, здійснення правильного висновку про напрям розвитку чого- небудь, про можливість якоїсь події тощо, на підставі вивчення фактів, даних та ін. Його розглядають як випереджувальне відображення дійсності (здатності мозку формувати моделі розвитку подій у майбутньому), що ґрунтуються на вивченні об'єктивних законів життєвого середовища людини.

Здатність передбачити хід подій - невід'ємна риса людини, яка вдосконалювалася в процесі практики протягом усієї історії її існування. Накопичення результатів спостереження, фактів, що давали змогу передбачати явища природи, вчинки і дії людей уможливлювала уникнення типових небезпек. Необхідність забезпечувати безпеку життя примушувала врахування позитивних і негативних наслідків дій, сприяючи виробленню здатності моделювати розвиток подій до їхнього настання в дійсності. Зокрема, у стародавніх часах передбачали настання стихійного лиха -підтоплення долини річок Тигру і Євфрату за допомогою зіставлення між положенням сузір'їв і термінами щорічного їх розливу. Сьогодні передбачення виконують за допомогою складних математичних методів на підставі наукових досліджень.

Прогнозування небезпек та захист від їхньої дії

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробленню ефективних заходів захисту, спрямованих на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи "людина-життєве середовище" залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання низки попереджувальних та захисних заходів.

Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій охоплює:

• оцінку ймовірності та аналіз причин виникнення екстремальних ситуацій;

• очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки (ураження);

• характеристику та розміри ураження реципієнтів (населення, тваринний та рослинний світ, повітряне та геологічне середовища, водоймища, господарські об'єкти);

• агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

• періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їхню динаміку;

• визначення величини збитків у випадку реалізації небезпечних та екстремальних ситуацій.

Оцінюють потенційні збитки на стадіях передпроектних науково-дослідних розробок, при виборі пріоритетних заходів захисту певної ділянки території, під час обґрунтування вибору варіантів розташування міського будівництва на територіях з екстремальними природними умовами, під час розробки генеральних планів міст, проектів забудови, пропозицій щодо розширення, реконструкції та технічного переозброєння підприємств, під час розроблення схем інженерного захисту територій.

Вибираючи варіант найбільш ефективних попереджувальних та запобіжних заходів, потрібно враховувати суму інвестицій та величину збитків, яких вдасться уникнути в результаті їхньої реалізації (за відсутності можливості повного захисту).

Попереджувальні та захисні заходи, а також засоби забезпечення безпеки спрямовані на :

• попередження чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення або віддалення його на безпечну відстань;

• захист людини від небезпеки шляхом застосування колективних та (чи) індивідуальних заходів захисту, а також страхування під час робіт в небезпечних зонах;

• використання технічних та конструкторських засобів підвищення безпеки, що дають змогу автоматизувати та роботизувати небезпечні виробництва, застосовувати дистанційне керування, автоматично задіяти засоби захисту, підвищувати надійність роботи машин, механізмів, устаткування;

• розробку відповідної нормативно-правової бази, спрямованої на формування концепції безпеки та створення безпечних та нешкідливих умов життєдіяльності;

• проведення суворого нагляду та контролю за виконанням відповідних законів, постанов, правил, положень, які регламентують вимоги щодо забезпечення безпеки життєдіяльності;

• розроблення системи попередження і реагування на надзвичайні ситуації, планів щодо захисту населення у випадку стихійних лих, аварій, катастроф тощо;

• забезпечення медико-гігієнічних умов для підтримання на належному рівні здоров'я людей.

Проблема захисту від небезпечних природних та техногенних процесів зазвичай зведена до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств тощо. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону всієї сукупності об'єктів, що формують середовище життєдіяльності людини.