1. Залежно від форм власності:

-

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи

суб'єкта господарювання (юридичної особи);

-

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної

власності);

-

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної

громади;

-

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

-

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна

різних форм власності).

2.За критерієм наявності в статутному фонді підприємства іноземної:

-

підприємства з іноземними інвестиціями (в статутному фонді такого

підприємства іноземна інвестиція має становити не менше ніж 10%);

-

іноземні підприємства (в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція

становить 100%).

3.Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації

продукції за рік:

-

малі(<50oc; <70mln);

-

великі(250oc<; 100mln<);

-

середні

Організаційно-правові форми:

- Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне

для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки

(паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним

призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах

трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є

підприємства:

- державні,

- комунальні,

- підприємства, засновані на власності об'єднання громадян,

- релігійної організації

- на приватній власності засновника;

- Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше

засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або

підприємницької чи трудової діяльності засновників, їх спільного управління справами, на

основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі

засновників у розподілі доходів і ризиків підприємства. Корпоративними є:

- кооперативні підприємства,

- підприємства, що створюються у формі господарського товариства,

- засновані на приватній власності двох або більше осіб

Подільність майна або статутного капіталу на частки. Унітарне без реорганізації на

щось інше перетворити не можна – критерій розмежування унітарного та

корпоративного підприємства.

№23 Правове становище державних комерційних підприємств

14

Page 15

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на

основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї

діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється

уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить.

Статутний капітал державного комерційного підприємства підлягає сплаті до

закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

Держава та орган, до сфери управління якого входить державне комерційне

підприємство, не несуть відповідальності за його зобов'язаннями.

Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до

нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, а також складати і

виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний

рік.

Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує

процедури закупівель, визначені Законом України "Про здійснення державних

закупівель".

Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому

майно іншим юридичним особам чи громадянам.

Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне

підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого

воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден

внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за

умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна

України.

№24 Правове становище казенних підприємств

Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких:

законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним

підприємствам;

основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає

держава;

за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи

споживачів;

переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної

продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним

задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного

управління.

Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах

державного банку, печатку із своїм найменуванням.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут

підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним

підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на

виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Для закупівель товарів, робіт чи послуг казенне комерційне підприємство застосовує

процедури закупівель, визначені Законом України "Про здійснення державних

закупівель".

15

Page 16

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися

закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди

органу, до сфери управління якого воно входить.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що

перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в

особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну

відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

№25 Правове становище комунального унітарного підприємства

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого

самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної

власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є

представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і

закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне

комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне

некомерційне підприємство).

Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова

"комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери

управління якого входить дане підприємство.

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями

власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно

входить.

Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається

органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Для закупівель товарів, робіт чи послуг комунальне унітарне підприємство застосовує

процедури закупівель, визначені Законом України "Про здійснення державних

закупівель".

№26 Правовий статус громадянина-підприємця

Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним

підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без

статусу юридичної особи.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном,

на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

- безпосередньо як підприємець або

- через приватне підприємство, що ним створюється;

- із залученням або без залучення найманої праці;

- самостійно або

- спільно з іншими особами (договором про спільну діяльність).

Громадянин-підприємець зобов'язаний:

у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних

видів господарської діяльності;

повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в

реєстраційних документах, предмета діяльності тощо;

додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість

товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової

сертифікації продукції, встановлених законодавством;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-

конкурентного законодавства;

16

Page 17

вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог

законодавства;

своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи

(податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших

обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в

розмірах, встановлених законом.

№27 Правове становище приватного підприємства

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної

власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх)

праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє

на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством

безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

Приватні підприємства можуть бути двох типів - унітарного та корпоративного.

Приватне підприємство корпоративного типу має ту особливість, що майно за ним

закріплюється на праві спільної часткової приватної власності.

Різновидом приватного підприємства є фермерське господарство

№28 Правове становище виробничого кооперативу

Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на

засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що

базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків,

участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу

відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-

збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не

заборонену законом.

Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.

Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова "виробничий

кооператив" або "кооперативне підприємство".

Засновниками (членами) виробничого кооперативу можуть бути громадяни, іноземці та

особи без громадянства. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути

меншою, ніж три особи.

Майно виробничого кооперативу становить колективну власність кооперативу.

Вищим органом управління виробничого кооперативу є загальні збори членів

кооперативу. До органів управління кооперативу належать правління (голова)

кооперативу та ревізійна комісія (ревізор) кооперативу.

Виробничий кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним йому

майном. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу

субсидіарну (додаткову) відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх

пайового внеску.

Виробничий кооператив може бути реорганізованим та ліквідованим.

№29 Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання

ЗУ «Про кредитні спілки»

Громадяни, які постійно проживають на території України, можуть об'єднуватися у

кредитні спілки.

Кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована громадянами у

встановленому законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових

внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні

інших фінансових послуг. Кредитна спілка є юридичною особою.

17

Page 18

Кредитна спілка діє на основі статуту, який затверджується загальними зборами членів

кредитної спілки. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше

ніж 50 осіб.

Майно кредитної спілки є її власністю і складається з фондів кредитної спілки,

коштів доходу та іншого майна.

Кредитна спілка не може бути засновником або учасником суб'єктів підприємницької

діяльності.

Кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські

рахунки,, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням, власну

символіку.

Кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, набувати

майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та

укладених кредитною спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки

своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами, державним

та місцевими бюджетами.

Кредитна спілка несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах вартості

майна, яке належить їй на праві власності.

№30 Поняття та класифікація господарських товариств

ЗУ «Про господарські товариства»

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти

господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом

об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою

одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське

товариство може діяти у складі одного учасника.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші

учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни,

які не є суб'єктами господарювання.

До господарських товариств належать:

- акціонерні товариства - має статутний капітал, поділений на визначену кількість

акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки

майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства,

в межах вартості належних їм акцій;

- товариства з обмеженою відповідальністю - має статутний капітал, поділений на

частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за

своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили

свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх

вкладів;

- товариства з додатковою відповідальністю - статутний капітал якого поділений на

частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за

своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього

товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими

документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників;

- повні товариства - всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору

здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну

відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном;

- командитні товариства - в якому один або декілька учасників здійснюють від імені

товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову

солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено

18

Page 19

стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми

вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства

можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

№31 Органи управління господарським товариством, їх компетенція

ЗУ «Про господарські товариства»

Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові

особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду

товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу,

голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної

ради) - голова і члени цієї ради.

Органи управління:

Загальні збори товариства, Наглядова рада, Правління, Ревізійна комісія (АТ)

Загальні збори учасників, Дирекція або директор, Ревізійна комісія (ТОВ, ТДВ)

Учасники в ПТ

Учасники з повною відповідальністю (КТ)

№32 Права і обов’язки учасників господарського товариства

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші

учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також

громадяни, які не є суб'єктами господарювання.

Учасники господарського товариства мають право:

- брати участь в управлінні справами товариства;

- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

- одержувати інформацію про товариство.

- вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Учасники господарського товариства зобов'язані:

- додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його

органів управління;

- вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що

передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про

господарські товариства;

- не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність

товариства

№33 Правове становище акціонерних товариств

ЗУ «Про акціонерні товариства»

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого

поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості,

корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків,

пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. До акціонерів не

можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення

протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу,

виділу чи перетворення підприємницького товариства, державного, комунального та

інших підприємств у акціонерне товариство.

Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дати його

державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

19

Page 20

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне містити

назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне

товариство).

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та

приватні акціонерні товариства.

№34 Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю

ЗУ «про господарські товариства»

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має

статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими

документами.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може

досягати 100 осіб.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну

відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу

кожного з учасників.

№35 Правове становище товариства з додатковою відповідальністю

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний

(складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими

документами розмірів.

Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до

статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним

їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного

учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми ТОВ.

№36 Правове становище командитного товариства

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або

більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність

і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або

більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства

(вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариства.

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною

відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві.

Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства.

Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого

товариства.

Найменування командитного товариства повинно містити імена (найменування) всіх

повних його учасників, слова "командитне товариство" або містити ім'я (найменування)

хоча б одного повного учасника з доданням слів "і компанія", а також слів "командитне

товариство".

№37 Правове становище повного товариства

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною

підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями

товариства усім своїм майном.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

20

Page 21

Найменування повного товариства повинно містити імена (найменування) всіх його

учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох

учасників з доданням слів "і компанія", а також слів "повне товариство".

Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору.

Ведення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи

кількома з них, які виступають від імені товариства. Також ведення справ повного

товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників.

№38 Поняття об’єднання підприємств, їх класифікація

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або

більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності

для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Ознаки:

- Підприємства консолідуються в групи

- Об'єднання має майно, юридично відособлене від майна членів об'єднання.

Централізація в руках об'єднання як суб'єкта права функцій і повноважень його

учасників. Правовою формою делегування таких повноважень є договір або статут

об'єднання;

Особлива (складна) правосуб'єктність, її особливість обумовлена організаційною

структурою об'єднання. Цим об'єднання відрізняється від підприємства, яке не має в

своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як учасники об'єднання

залишаються самостійними суб'єктами господарського права.

Разом з тим об'єднання підприємств також є самостійним суб'єктом права. Об'єднання

створюється і реєструється як суб'єкт права;

Має самостійний і зведений баланси, поточний та інші рахунки в установах банків,

печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою.

Класифікація:

Залежно від порядку заснування об'єднання:

- господарські об'єднання

- державні господарські об'єднання;

- комунальні господарські об'єднання.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни,

інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації

господарської діяльності підприємств, що об'єдналися на основі об'єднання учасниками

фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб

учасників асоціації.

Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників

асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх

інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання

виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з

делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності

кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його

учасниками певної спільної господарської мети

. Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані

ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з

інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його

створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на

основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з

21

Page 22

централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної,

фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його

частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з

органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть

бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі

корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

№39 Функції та компетенція об’єднання підприємств

Функції:

- виконання завдань, визначених договором, статутом, актом про створення об'єднання

(промислова діяльність, будівництво, транспортна діяльність тощо);

- вирішення спільних для групи підприємств питань, зокрема, питань соціально-

економічного розвитку;

- проведення спільної для галузі науково-технічної політики (поліпшення якості

продукції, підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання

потужностей, зовнішньоекономічна діяльність тощо);

- координаційні;

- захист прав та інтересів підприємств об'єднання тощо.

Повноваження:

- приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств і

організацій;

- затверджують статути цих суб'єктів;

- контролюють дотримання підприємствами статутів;

- вживають заходів до керівників підприємств у випадках порушення статутів;

- здійснюють контроль за ефективним використанням і збереженням майна,

закріпленого за підприємствами;

- укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;

- дають згоду Фонду державного майна України на створення спільних підприємств,

до статутних фондів яких передається майно, що є державною власністю, тощо.

№40 Управління об’єднанням підприємств

Господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та

утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.

Вищий орган господарського об'єднання:

- затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього;

- вирішує питання про прийняття в господарське об'єднання нових учасників та

виключення учасників з його складу;

- утворює виконавчий орган господарського об'єднання відповідно до його статуту чи

договору;

- вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів

господарського об'єднання.

Виконавчий орган господарського об'єднання (колегіальний чи одноособовий)

вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору віднесені

до його компетенції.

Управління державним (комунальним) господарським об'єднанням здійснюють

правління об'єднання і генеральний директор об'єднання, який призначається на посаду

та звільняється з посади органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. Склад

правління визначається статутом об'єднання. Порядок управління державним

(комунальним) господарським об'єднанням визначається статутом об'єднання відповідно

до закону.

22

Page 23

Здійснення управління поточною діяльністю об'єднання підприємств може бути

доручено адміністрації одного з підприємств (головного підприємства об'єднання) на

умовах, передбачених установчими документами відповідного об'єднання.

№41 Правове становище господарських об’єднань

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою

підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою

господарську діяльність.

Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який

затверджується їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене

державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України

або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери

управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням

компетентних органів місцевого самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його

утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення

об'єднання.

№42 Правове становище холдингових компаній

ЗУ «Про холдингові компанії»

Холдингова компанія - публічне акціонерне товариство, яке володіє,

користується, а також розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами

акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств (крім пакетів акцій,

що перебувають у державній власності).

Якщо корпоративне підприємство через дії або бездіяльність холдингової компанії

виявиться неплатоспроможним та визнається банкрутом, то холдингова компанія несе

субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями корпоративного підприємства.

Статутний капітал холдингової компанії формується за рахунок вкладів засновників у

формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових

вкладів у формі майна, коштів та нематеріальних активів, необхідних для забезпечення

діяльності холдингової компанії. Частка у формі майна, коштів та нематеріальних активів,

необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати

20 відсотків статутного капіталу холдингової компанії.

- Загальні збори акціонерів

- Статутом холдингової компанії встановлюються обмеження щодо правочинів, які

мають право вчиняти органи управління компанії, а також випуску цінних паперів.

№43 Правовий режим майна суб’єктів господарювання

Правовий режим майна суб’єктів господарювання - встановлені чинним

законодавством структура майна, порядок і умови його набуття, використання і

вибуття, здійснення суб’єктом права володіння, користування, розпорядження ним,

реалізація функцій управління майном, а також його правова охорона і порядок

звернення на нього стягнення кредиторів.

Суб’єкт господарювання може вносити зміни до правового режиму майна.

Основою правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх

господарська діяльність є право власності, а також речові права осіб, які не є власниками,

— право господарського відання, право оперативного управління і право

оперативного використання майна.

У ст. 133 ГКУ визначається, що господарська діяльність може здійснюватися також на

основі інших речових прав (володіння, користування тощо), передбачених Цивільним

кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому

23

Page 24

праві відповідно до умов договору з власником майна(право користування, володіння

чужим майном тощо).

№44 Види майна та джерела формування майна суб’єктів господарювання

Майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей

(включаючи нематеріальні активи), які:

- мають вартісне визначення,

- виробляються чи використовуються в діяльності суб'єктів господарювання та

- відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом

формах обліку майна цих суб'єктів (ст. 139 ГКУ).

Види майна у с.г.:

1) Майно в речовій формі:

- об’єкти нерухомого майна: індивідуальне, нероздільне, підлягає держ реєстрації права

вл-ті, обліковується у спец реєстрах;

- рухомого майна – річ яка може вільно переміщуватись у просторі, спрощений режим

пр. вл-ті

2) Безтілесне майно (нематеріальні активи) – об’єкти інтелектуальної вл-ті в т.ч.

промислової вл-ті, а також ін. аналогічні права визнач законом об’єктом пр. вл-ті суб

госп-ня – Положенням стандарту Бухгалтерського обліку (ПСБО).

Нематеріальні активи – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, але

може бути ідентифікований і утримується підп-вом з метою використання протягом

періоду більше ніж 1р або операційного циклу для виробництва, торгівлі в адмін. цілях

або з метою надання в оренду.

До монетарних активів належать грошові кошти, їх еквіваленти та ін. активи, які мають

бути утримані у фіксов сумі грошей. Решта належить до немонетарних.

Нематеріальні активи, включ підвиди:

- корпоративні права;

- цінні папери;

- нематеріальні активи в чистому вигляді

Корпоративні права – право особи, частка якої визначена у статутному капіталі госп

орг.-ції, вони включ у себе правомочності на участь такої особи в упр-нні госп орг.-цією,

на отримання певної частки прибутку та на отримання частини активів у разі ліквідації

такої орг-ції, а також мають ін. правомочності, визнач статутом орг-ції.

Цінні папери – док-ет встан форми з відповід реквізитами, що посвідч грошове або ін.

майнове право і визнач відносини між суб’єктом госп-ня, що його придбав і

безпосереднім вл-ком ц.п. Що передбачає виконання зобов’язання згідно з умовами його

випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього док-ту ін. особам.

Джерела формування майна

До джерел формування майна суб'єктів господарювання належать:

1) грошові та матеріальні внески засновників, учасників, власників у майно суб’єкта

госп-ня:

- передання у вл-ть госп орг.-ції

- передання майна у користування;

2) доходи від реалізації продукції (робіт, послуг)

3) доходи від цінних паперів:

- дивіденди – доходи від пайових ц.п.

Проценти – доходи від боргових ц.п.

4) капітальні вкладення і дотації з бюджетів

капітальні вкладення – госп операція яка перебачає придбання будівель, споруд, а

також нематер активів що підлягають амортизації.

24

Page 25

Дотації з бюджетів – кошти які надаються суб’єктам госп-ня за реалізов товари,

виконані роботи або надані послуги, фінансування яких відбувається з відповідного

бюджету для покриття витрат такого суб’єкта.

5) надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що

належать їм, придбання майна інших суб'єктів:

- виручка від продажу

- дохід від оренди або здачі у користування

- дохід від придбання майна у ін. субєктів

6) кредити банків та інших кредиторів

Кредит – кошти і матер цінності які надаються резидентам або неризедентам у

користав суб’єкта госп-ня на певний строк і під проценти.

Види:

- фін кредит

- товарний кредит

- кредит під ц.п., які засвідчують відносини позики.

7) Фінансова допомога – регул ПК. Види: поворотна та безповоротна.

8) безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

9) інші джерела, не заборонені законом.

№45 Склад майна, що використовується у сфері господарювання

Майно скл з:

1) Основних фондів

2) Оборотних засобів (обігових коштів)

3) Нематеріальних активів

4) Спец фондів і резервів

Основні фонди – матер активи вартість яких перевищує 2500грн і поступово зменш у

зв з фіз. і матеріальним зносом, а очікуваний строк експлуатації або викор цього майна з

мом введення його в експлуат становить понад 1р.

Використовуються поступово, а перенесеня їх вартості на витрати виробництва відбув

за доп амортизаційних відрахувань.

Обігові засоби – сировина, матеріали, паливо тощо – майно яке споживається

суб’єктом госп-ня протягом 1 операц циклу до спливу однорічного терміну, вартість яких

переноситься на собівартість викон робіт, наданих послуг.

Нематеріальні активи – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, але

може бути ідентифікований і утримується підп-вом з метою використання протягом

періоду більше ніж 1р або операційного циклу для виробництва, торгівлі в адмін. цілях

або з метою надання в оренду.

Спеціальні фонди і резерви – грошові кошти підприємства, які не беруть

безпосередньої участі у виробничому процесі, а використовуються за спеціальним

призначенням, що визначаються законом або установчими документами. Такі фонди

прийнято поділяти на 2 групи:

1. Обов’язкові, створення яких вимагається законом незалежно від волі суб’єкта

підприємницької діяльності (статутний фонд, резервний фонд, амортизаційний фонд).

Статутний капітал створюється ще до моменту реєстрації таких суб’єктів.

2. Спеціальні фонди факультативного характеру – створюються на розсуд суб’єкта

підприємницької діяльності (інноваційний фонд, фонд соціального забезпечення

працівників).

Всі разом в сукупності фонди підприємства становлять цілісний майновий комплекс

підприємства – господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції,

робіт, послуг із наданою йому земельною ділянкою, на якій такий об’єкт знаходиться,

автономними інженерними комунікаціями і системою енергозабезпечення.

25

Page 26

№46, 47, 48 Похідні від права власності правові титули майна суб’єктів

господарювання

Відповідно до ст. 136 ГКУ право господарського відання є речовим правом

суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном,

закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням

правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у

випадках, передбачених ГКУ та законами. Власник майна, закріпленого на праві

господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за

використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через

уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність

підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення

закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює

господарську діяльність на основі права господарського відання, має також право на

захист своїх майнових прав від власника.

Відповідно до ст. 137 ГКУ правом оперативного управління визнається речове

право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається

майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), для

здійснення некомерційної господарської діяльності в межах, встановлених ГКУ та

законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна,

закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює

контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна

безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта

господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується або

використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається

законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Право оперативного управління – правомочність розпорядження обмежується так

само, однак ще й правомочність користування. В праві оперативного управління,

власник може самостійно обмежити управління.

Такий суб’єкт може самостійно розпоряджатися лише закріпленими за ним коштами

(це характерно для державних установ), в окремих випадках – також майном, яке не

належить до основних засобів (що характерно для казенних підприємств).

Власник майна несе субсидіарну відповідальність по боргам суб’єкта, якому він надав

майно на праві оперативного управління.

№49 Право державної власності: поняття, зміст, правові форми реалізації

ЗУ «Про управління об’єктами державної власності»

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки

через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів

управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і

здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права

оперативного управління.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить

державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно

органи державної влади.

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а

у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (КМУ,

ФДМУ, міністерства, державні господарські об'єднання, державні холдингові

компанії, юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління

корпоративними правами держави тощо).

Правові форми реалізації права державної власності:

26

Page 27

Загальне управління фондом державної власності, що здійснюється вищими

органами державної влади

Господарське управління окремими частинами фонду державної власності

стосовно засобів виробництва державної власності здійснюється головним чином

господарськими міністерствами та відомствами, Фондом державного майна України,

державними господарськими об'єднаннями та державними холдинговими компаніями

Корпоративні права: створення державних (національних) акціонерних товариств

(холдингових компаній) та участі а господарських організаціях корпоративного типу за

участю інших осіб.

Господарське відання державними засобами виробництва здійснюється

державними комерційними підприємствами

Оперативне управління державним майном здійснюється державними установами

та казенними підприємствами

№50 Правові засади приватизації державного та комунального майна

ЗУ «Про приватизацію державного майна»

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній

власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних

та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-

економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну

перебудову економіки України.

Майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального)

підприємства або його окремих підрозділів, а також об'єкти незавершеного будівництва та

акції (частини, паї), що належать державі у майні інших суб'єктів господарювання,

можуть бути відчужені на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і

приватизовані цими особами відповідно до закону.

Приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на

виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови

приватизації, і в порядку, встановленому законом.

Приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється

шляхом:

- купівлі-продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами,

що передбачають конкуренцію покупців;

- викупу цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства,

зданого в оренду, у випадках та порядку, передбачених законом;

- викупу майна державного (комунального) підприємства в інших випадках,

передбачених законом.

Кожний громадянин України має право на придбання державного майна в процесі

приватизації в порядку, встановленому законом.

В окремих галузях народного господарства законом можуть бути визначені особливості

приватизації майна державних підприємств.

У процесі приватизації державного (комунального) підприємства права працівників

підприємства, що приватизується, гарантуються законом.

Порядок приватизації державного майна передбачає:

- опублікування списку об'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних

органів приватизації, місцевій пресі;

- прийняття рішення про приватизацію об'єкта на підставі поданої заяви або виходячи

із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;

- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об'єкта;

проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що

приватизується (за винятком об'єктів малої приватизації);

27

Page 28

- проведення у випадках, передбачених законодавством, екологічного аудиту об'єкта

приватизації;

- затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних

товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

№51 Поняття, ознаки корпоративних прав та загальні засади здійснення

п.14.1.90 ПК

ст..2 ЗУ «Про режим державного інвестування»

ст.2 ЗУ «Про акціонерні товариства»

ст..167 ГК

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному

капіталі господарської організації, що включають правомочності на участь цієї

особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку

(дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до

закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними

документами.

Ознаки корпоративних прав:

- належать лише особам, частка яких визначається в статутному капіталі господарської

організації;

- виникають лише в підприємницькій господарській організації;

- корпоративні права мають складну структуру і включають с себе як майнові, так і

немайнові права;

- корпоративні права можуть бути передбачені законом і статутними документами

корпоративних господарської організації;

- належність особі корпоративних прав не вважається заняттям нею підприємницькою

діяльністю;

- законом можуть бути встановлені межі для певних категорій осіб щодо належності їх

або здійснення ними корпоративних прав;

Всі права, які належать особам, частка яких визначається в статутному капіталі,

можуть бути поділені на 2 види:

- права здійснення яких напряму пов’язане з майновою участю в статутному капіталі;

- права, здійснення яких не пов’язане напряму із майновою участю в статутному

капіталі;

Загальні засади здійснення корпоративними правами – це реалізація їх суб’єктивних

можливостей, які входять до змісту цих прав.

Зміст корпоративних прав включає в себе різні можливості, які в загальному вигляді

можна виразити за допомогою 2х видів поведінки:

-

Можливість суб’єкта корпоративних прав самому вчиняти певні дії або ж

утриматися від них(право на свої дії);

-

Можливість суб’єкта корпоративних прав вимагати від зобов’язаних осіб вчинення

певних дій або утримання від них право на дії зобов’язаної особи).

№52 Управління корпоративними правами

Постанова КМУ від 11.02.2004 «Про затвердження основних концептуальних

підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами

держави».

Корпоративні права держави – це право держави, частка якої визначається в

статутному капіталі господарського товариства, що включає в себе право на управління

цим товариством, отримання певної частки його прибутку, дивідендів, активів відповідно

до законодавства, а також інші права передбачені законом або установчими документами.

Центральні органи виконавчої влади та уповноважені особи:

28

Page 29

- здійснюють правомочності щодо участі в управлінні господарською організацією

відповідно до частки (акцій, паїв) держави у статутному капіталі цієї організації;

- ведуть реєстр державних корпоративних прав;

- проводять оцінку державних корпоративних прав;

- здійснюють контроль за ефективністю роботи господарської організації у частині

реалізації належних державі корпоративних прав.

Правомочності з управління корпоративними правами держави здійснюються

безпосередньо відповідними органами виконавчої влади у разі якщо:

- держава має сто відсотків часток (акцій) у статутному капіталі господарської

організації;

- суб'єкт господарювання, щодо якого здійснюються корпоративні права держави, бере

участь у державних та регіональних програмах, що фінансуються з Державного бюджету

України;

- не відбувся конкурс з призначення уповноваженої особи через відсутність

претендентів, або якщо пропозиції конкурсантів не відповідають умовам конкурсу;

У решті випадків управління корпоративними правами держави здійснюється із

залученням уповноваженої особи.

Для ведення обліку корпоративних прав держави Фонд державного майна веде

єдиний державний реєстр корпоративних прав держави, який є складовою частиною

об’єктів державної власності.

Суб’єкти управління державними корпоративними правами:

КМУ;

Фонд державного майна;

Органи виконавчої влади, уповноважені КМУ відповідно від галузевої належності

суб’єктів господарювання здійснювати корпоративними права.

Громадяни або юридичні особи, які визначені на конкурсних засадах і з якими органи

виконавчої влади уклав договір доручення з управління корпоративними правами

держави.

№53 Поняття та види цінних паперів за законодавством України

ст.163 ГК

ч.1 ст.3 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»

Цінні папери – це документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що

посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом

господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання

зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що

випливають з цього документа, іншим особам.

В господарському обороті можуть бути передбачені наступні групи ЦП:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному

капіталі, надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини

прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До

пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і

передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до

зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

29

Page 30

д) векселі;

3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям

(іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента

належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на

безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств,

державного житлового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з

правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних

паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю

право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

№54 Державне регулювання ринку цінних паперів

30.10.1996, Закон, Верховна Рада України «Про державне регулювання ринку цінних

паперів в Україні»

Державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних

заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх

похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

З метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів,

створення умов для ефективної мобілізації та розміщення суб'єктами господарювання

фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства та захисту прав учасників

фондового ринку здійснюється державне регулювання ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних

паперів та фондового ринку, статус, порядок організації та діяльності якої визначаються

законом.

Форми державного регулювання ринку цінних паперів:

- прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

- регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку

цінних паперів;

- видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та

забезпечення контролю за такою діяльністю;

- заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на

ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до

відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

- реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних

паперів;

- контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та

інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів,

передбачених такою інформацією;

- створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав

емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку

цінних паперів;

- контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які

здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

- встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та

контролю за їх дотриманням;

- контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

- контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

30

Page 31

№55 Поняття та соціально-економічне призначення банкрутства. Ознаки

банкрутства