XI. Побудова комплексної програми розвитку

Формулювання заходів, проектів та програм;

Визначення черговості цілей та за­ходів з їх досягнення;

Розподіл сфер діяльності; Розподіл сфер компетенції;

Роз­роблення комплексного плану заходів за умов дії обмежень в часі та за ресурса­ми;

Розподілення по відповідальних організаціях, керівниках та виконавцях

XII. Проектування організації для досягнення мети

Призначення цілей організації;

Формулювання функції організації;

Проектуван­ня організаційної структури;

Проектування інформаційних механізмів;

Проекту­вання режимів роботи;

Проектування механізмів матеріального та морального стимулювання

Розглянемо коротко особливості укрупнених етапів.

Питання про те, чи існує взагалі проблема, є надзвичайно важли­вим, оскільки застосування величезних зусиль до розв'язання неіс­нуючих проблем є доволі звичним випадком. Це пояснюється тим, що існують проблеми-привиди, які можуть маскувати інші, дійсно важливі та актуальні проблеми. Окрім того, правильне та достатньо точне формулювання проблеми є першим та необхідним етапом будь-якого системного дослідження.

Для побудови системи проблему необхідно піддати декомпозиції, тобто розкласти на комплекс чітко сформульованих завдань. Позиція спостерігача (аналітика) в принципі визначає критерій розв'язання проблеми. Визначення об'єкта в деяких випадках може скласти ос­новну складність дослідження.

Довільність у процесі виділення підсистем та процесів, що реалі­зуються в системі, може привести до того, що системне досліджен­ня буде невдалим. У складних системах з участю людей структурні співвідношення не лише не є очевидними, але й заховані за відно­шеннями адміністративної підпорядкованості. Рутинні цілі та про­цеси в багатьох випадках затуляють цілі та процеси розвитку, а то­му потрібно відділяти їх одне від одного.

Формулювання мети організації неможливе шляхом опитування «суспільної думки», а є складною логічною процедурою, що реалі­зується в межах системного аналізу та теорії систем і вимагає знан­ня досліджуваної предметної області.

В складних системах мета в більшості випадків є віддаленою від конкретних засобів її досягнення, і «наближення» реалізується узго­дженням мети з засобами її досягнення шляхом декомпозиції цілей. Це є однією з найважливіших складових системного аналізу і реалі­зується за допомогою методу дерева цілей.

СА застосовується в першу чергу до розв'язання стратегічних проблем, а тому повинен враховувати майбутнє. Майбутні відкриття, ресурси, система майбутніх соціальних цінностей радикальним чи­ном можуть вплинути на функціонування системи, а тому прогно­зування є однією з найважливіших та найскладніших складових СА.

Велика кількість діючих в СА факторів (соціальні, політичні, мо­ральні, етичні та ін.) не піддається кількісному вимірюванню, а вра­ховується експертним шляхом. Оскільки СА в основному оперує слабоструктурованими чи неструктурованими даними, отримання та опрацювання експертних оцінок є необхідним етапом СА.

Корегування цілей з метою виявлення основних дозволяє звузи­ти множину варіантів та привести їх у відповідність з наявними ре­сурсними обмеженнями.

У більшості випадків СА скерований на покращення функціону­вання існуючих систем, а тому виявлення важливих проблем управ­ління та тактичних цілей є предметом діагностичного дослідження та аналізу системи керування.

Формування комплексних програм в цій методології має за мету «переклад» результатів СА мовою конкретних заходів, що повинні бути реалізовані для досягнення поставленої мети. В певних випад­ках може виявитися необхідність проектування додаткових структур управління або перепроектування існуючих.